1-115

ВИРОК

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 жовтня 2008 року                                                                                                    місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду,  у складі: головуючого підполковника юстиції РИМАРА Є.П.,  при секретарі ЛОЗІ К.А.,  за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону майора юстиції КОЗАКА А.Т.,  потерпілихОСОБА_2. ,  ОСОБА_3.,  захисника підсудного ОСОБА_4.,  розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової частини А-0139,  старшого солдата

ОСОБА_1,  який народився 31 травня 1989 року в місті Запоріжжя,  українця,  громадянина України,  неодруженого,  із середньо-спеціальною освітою,  не судимого,  призваного на військову службу в жовтні 2007 року Центральним РВК міста Запоріжжя,  -

в скоєні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  406 КК України. Судовим слідством військовий суд

ВСТАНОВИВ:

Старший солдат ОСОБА_1,  проходячи військову службу у військовій частині А-0139,  діючи в порушення вимог  ст.  ст.  11,  49,  50,  127,  128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,   ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України,  які зобов'язують його бути зразком високої культури,  проявляти чуйність та бути уважним до інших військовослужбовців,  бути ввічливим і справедливим у ставленні до них,  не принижувати їх честь і гідність,  дотримуватись вимог Конституції України,  Законів України,  діючи з надуманих підстав та показуючи свою удавану перевагу над військовослужбовцями більш пізнього строку призову,  у серпні 2008 року неодноразово застосовував фізичне насильство до солдатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  яке виразилось в нанесенні ударів кулаками та саперною лопаткою по різним частинам тіла при наступних обставинах.

Так,  04 серпня 2008 року,  біля 16 години,  поблизу медичного пункту військової частини А-0139,  ОСОБА_1,  діючи з наведених підстав та мотивів,  пред'явив надумані претензії з приводу ухилення від військової служби солдату ОСОБА_3 та застосував до нього фізичне насильство,  нанісши один удар кулаком в область грудної клітини,  заподіявши потерпілому інше насильство та фізичний біль.

Далі,  діючи з тих же підстав та мотивів,  05 серпня цього ж року,  біля 14-ї години,  у приміщенні казарми військової частини А-0139,  підсудний,  пред'явив претензії солдату ОСОБА_2 з приводу непокори,  застосував до нього насильство,  що виразилось в нанесенні останньому двох ударів кулаком в чоло,  одного удару в область грудної клітини,  двох ударів в ліву ключицю,  а також ОСОБА_1 заставив потерпілого віджиматися від підлоги,  внаслідок чого йому було заподіяно побої та фізичне насильство.

У цей же день,  діючи з тих же підстав та мотивів,  біля 15-ї години,  у приміщенні кімнати для зберігання майна роти,  ОСОБА_1 застосував до ОСОБА_4 насильство,  яке виразилось в нанесенні останньому одного удару плоскою частиною леза саперної лопатки,  на яку був надітий чохол по сідницях,  внаслідок чого потерпілому було заподіяно інше насильство та фізичний біль.

В подальшому,  діючи з тих же підстав та мотивів,  06 серпня 2008 року,  біля 09-ї години,  поблизу казарми 3-го батальйону військової частини А-0139,  ОСОБА_1 застосував фізичне насильство до солдата ОСОБА_4 та наніс йому однин удар ногою,  взутою в черевик з високим берцем по спині,  чим заподіяв інше насильство та фізичний біль.

Продовжуючи свої дії,  діючи у цей же день з наведених раніше підстав та мотивів,  біля 22-ї години,  на плацу військової частини А-0139,  будучи невдоволеним відмовою потерпілого ОСОБА_3 повернути йому,  ОСОБА_1,  борг у розмірі 50 грн.,  наніс ОСОБА_2 п'ять ударів кулаком по підборіддю,  заподіявши таким чином потерпілому побої та фізичне насильство.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні вказаних злочинних дій визнав повністю і про обставини скоєного дав покази,  які повністю відповідають викладеним вище обставинам,  пояснивши при цьому,  що дійсно,  у серпні 2008 року неодноразово застосовував фізичне насильство до солдатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  яке виразилось в нанесенні ударів кулаками по різних частинах тіла солдату ОСОБА_2,  а солдату ОСОБА_2 наносив удари кулаками,  ногою,  взутою в черевик з високим берцем,  саперною лопаткою по різних частинах тіла та заставляв віджиматися від підлоги.

Особистих рахунків з потерпілими він до того не мав. Більше ніяких ударів нікому не наносив.

Крім особистого визнання,  вина підсудного ОСОБА_1в скоєному злочині підтверджується добутими

під час досудового слідства та розглянутими у судовому засіданні іншими доказами,  які не викликають у суду сумнівів у своїй достовірності,  підсудним та іншими учасниками процесу не заперечуються і підтверджуються в повному обсязі. За клопотанням підсудного,  яке підтримали інші учасники процесу,  судове слідство судом проведено у відповідності до вимог ч.3  ст. 299 КПК України. При цьому судом їм роз'яснено,  що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Таким чином,  дії ОСОБА_1,  який,  будучи військовослужбовцем строкової служби,  порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості,  заподіявши потерпілим побої та інше насильство,  суд кваліфікує за ч. 2  ст.  406 КК України.

При призначенні покарання підсудному суд визнає і враховує,  як обставини,  що пом'якшують його відповідальність,  те,  що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому злочині,  вибачився перед потерпілими.

Беручи до уваги вказані обставини,  а також обставин справи,  враховуючи дані про особу підсудного,  який раніше ні в чому протизаконному замічений не був,  під час проходження військової служби характеризується позитивно та враховуючи те,  що потерпілі пробачили підсудного,  що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину,  суд знаходить можливим застосувати до підсудного  ст.  ст.  69,  60 КК України і призначаючи покарання підсудному,  перейти до іншого,  більш м'якого виду основного покарання,  не зазначеного в санкції ч.2  ст.  406 КК України - арешту,  оскільки саме даний вид покарання,  на думку суду,  є справедливим,  а також необхідним і достатнім в даному випадку для його виправлення.

На підставі викладеного і керуючись  ст.  ст.  299,  323,  324, 328,  332 КПК України,  військовий суд,  -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину,  передбаченого ч.2  ст.  406 КК України,  на підставі якої,  з застосуванням  ст.  ст.  69,  60 КК України,  призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 4 (чотири) місяці.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 М. С. ,  з врахуванням строку тримання під вартою у зв'язку з даною справою,  рахувати з 27 серпня 2008 року.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1- тримання під вартою скасувати і до вступу в законну силу утримувати його на гауптвахті Центрального управління військової служби правопорядку по місту Києву та Київській області.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення,  а засудженим протягом того ж строку,  з моменту вручення йому копії вироку.