У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 11 червня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на постанову Староміського районного суду м.Вінниці від 7 липня 2008 року,

                                      в с т а н о в и л а :

вироком Волинського обласного суду від 26 травня 2001 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, засуджено за ч.2 ст.17 п.п. г, е, ж ст.93 КК України (в ред. 1960 року) на 15 років позбавлення волі; за п.п. а, е е, ж, з ст.93 КК України (в ред. 1960 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього його майна; за ч.3 ст.142 КК України (в ред. 1960 року) на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна; за ч.2 ст.145 КК України (в ред. 1960 року) на 12 років позбавлення волі;  за ч.3 ст.215-3 КК України (в ред. 2001 року) на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна. На підставі ст.42 КК України (в ред. 1960 року) за сукупністю злочинів остаточно призначено довічне  позбавлення волі з конфіскацією всього його майна.

Оскаржуваною постановою названий вирок приведено у відповідність до діючого законодавства. Покарання, призначене ОСОБА_1, за ч.2 ст.17 п.п. г, е, ж ст.93 КК України (в ред. 1960 року) зменшено до 10 років позбавлення волі; за ч.2 ст.145 КК України - до 10 років позбавлення волі; за ч.3 ст.215-3 КК України - до 12 років позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни, остаточне покарання за сукупністю злочинів залишено без зміни - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна засудженого.

У касаційному поданні заступник прокурора Вінницької області просить скасувати постанову про приведення вироку щодо ОСОБА_1 у відповідність до діючого законодавства та направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування кримінального закону і зазначає, що суд не взяв до уваги, що найбільш суворим видом покарання за вчинення умисного вбивства за обтяжуючих обставин є довічне позбавлення волі, а не 15 років позбавлення волі, тому рішення суду про зниження покарання за цей злочин до 10 років позбавлення волі є необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог підпункту 11 пункту 1 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" передбачено зменшення максимального строку або розміру покарання за вчинення замаху на злочин до двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було засуджено за ч.2 ст.17 п.п. г, е, ж ст.93 КК України (в ред. 1960 року) на 15 років позбавлення волі.

Найбільш суворим видом покарання, передбаченим санкцією ч.2 ст.93 КК України, було довічне позбавлення волі, яке не має строкового виміру.

У зв'язку з цим суду при розгляді подання про приведення вироку щодо ОСОБА_1 у відповідність із Законом України від 15 квітня 2008 р. "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" необхідно було обговорити питання про те, чи розповсюджується на нього дія зазначеного Закону. Цього суд не зробив і зменшив ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.17 п.п. г, е, ж ст.93 КК України до 10 років позбавлення волі, внаслідок чого застосував кримінальний закон, який не підлягав застосуванню.

Крім того, вирішуючи питання про приведення вироку у відповідність з вище згаданим Законом  у частині засудження ОСОБА_1 за ч.3 ст.215-3 та ч.2 ст.145 КК України (в ред. 1960 року), суд мав би обговорити необхідність перекваліфікації цих дій засудженого на відповідні статті КК України 2001 року.

За таких обставин у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, на підставі ст.398 КПК України постанова про приведення вироку щодо ОСОБА_1 у відповідність до діючого законодавства підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, за результатами якого суду необхідно постановити рішення відповідно до вимог закону.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

                                     у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Постанову Староміського районного суду м.Вінниці від 7 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу про приведення вироку щодо нього у відповідність із Законом України від 15 квітня 2008 р. "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" направити на новий судовий розгляд у той же суд.

С у д д і :

   Пилипчук П.П.                  Шевченко Т. В.                  Мороз М.А.