Номер провадження: 22-а/1590/19312/11

Номер справи місцевого суду: 22-а - 13926/11

Головуючий у першій інстанції Донін

Доповідач Коваль В. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2011 року м. Одеса

Колегія суддів апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого – Коваля В.Г.,

суддів: Борисенка П.Т., Праведного В.Г.

при секретарі Парій А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області на постанову Іванівського районного суду Одеської області від 18 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2009 року позивач звернувся із вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що є дитиною війни, згідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, проте, відповідач відмовив у нарахуванні та здійснені вказаної виплати.

Враховуючи викладене, просив поновити пропущений строк звернення до суду, визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати вказаної допомоги неправомірною, та зобов’язати відповідача здійснити нарахування і виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 2006 по 2008 рік.

Відповідач проти позову заперечував в судове засідання не з’явився, просив апеляційну скаргу розглядати у його відсутність.

Постановою Іванівського районного суду Одеської області від 18 листопада 2009 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною відмову і зобов’язано відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги позивачці, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, в іншій частині вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі, відповідач посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права просив постанову районного суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Справу розглянуто на підставі положень Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року № 2748-VІ у порядку адміністративного судочинства.

Сторони просили розглянути справу за їх відсутності, до суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи за їх участю, тому, зважаючи на вимоги п.1 ч. 1 ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила доводи апелянта, матеріали справи, заслухала суддю-доповідача і дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Іванівському районі Одеської області, відноситься до категорії громадян і має право на пільги особам, яким встановлено статус дитини війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV(із змінами) позивач має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. На період 2006 року підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено за наступних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року.

Проте, такі умови для виплати не настали, а відтак, в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Стосовно підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Проте рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, в період з 01.01. 2007 року до 09.07.2007 року, позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а тому дії відповідача були правомірними.

В той же час, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність відповідача є протиправною.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок районного суду про те, що позивач мав право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Правові підстави вирішення позовних вимог щодо 2008 року були правильно визначені районним судом.

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008 року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Доводи відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни" відповідно до ст. 6 Закону, колегія суддів визнала безпідставними. Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ст. 99, 100 КАС України(у редакції Закону чинного на час розгляду справи районним судом), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Пропущення строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд не визнає причину пропуску строку поважною.

Досудовим порядком врегулювання спору (звернення до вищестоящої установи по відношенню до відповідача зі скаргою) позивач не скористався, відповідач посилався на відсутність підстав для задоволення позову.

Про порушення права на перерахунок пенсії у травні 2008 року позивач мав дізнатись під час отримання пенсії у червні 2008 року.

Відповідно ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV, у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком – з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 05 червня 2009 року, тобто з порушенням встановленого річного строку не надавши доказів на підтвердження поважності його пропуску, а позовні вимоги визначено періодом з 2006 року - 2008 року, отже колегія суддів дійшла висновку, що перерахунок недоотриманої допомоги повинен здійснюватися за період із 01 червня по 31 грудня 2008 року(у межах заявлених вимог про повний захист прав позивачки про захист яких вона просила, строку звернення до суду та з урахуванням дати прийняття Рішення Конституційним Судом України).

Висновок районного суду, що позивачем не пропущений строк позовної давності є помилковим.

Зважаючи на вимоги ст. 195 КАС України, вищевказані помилки районного суду мають бути виправлені апеляційним судом.

Інші доводи скарги не спростовують цих висновків колегії суддів, тому мають бути відхилені.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, –

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Іванівському районі Одеської області – задовольнити частково, постанову Іванівського районного суду Одеської області від 18 листопада 2009 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Іванівському районі Одеської області про зобов’язання нарахування та виплати щомісячної державної допомоги, як дитині війни - задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України у Іванівському районі Одеської області у проведенні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період із 01 червня 2008 року до 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Іванівському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період із 01 червня 2008 року до 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат у цей період, в іншій частині вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Г. Коваль

ОСОБА_2

ОСОБА_3