Справа № 2-1270/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

15 червня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого – судді Затолочного В.С.,

при секретарі Морозовій Н.М.,

за участю:

•   -     позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, оплачених споживачем за товари неналежної якості, стягнення неустойки за затримку повернення грошей, оплачених споживачем за продукцію, у зв’язку з розірванням договору, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, оплачених споживачем за товари неналежної якості, стягнення неустойки за затримку повернення грошей, оплачених споживачем за продукцію, у зв’язку з розірванням договору, відшкодування моральної шкоди.

Позов, на задоволенні якого в ході судового розгляду справи наполягали позивач та її представник, обґрунтований тим, що 18.12.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір з надання послуг, відповідно до якого відповідач зобов’язався виконати роботи з виготовлення меблів, а позивач оплатити їх. Позивач попередньо оплатила позивачу 5000 грн.26.12.2008 року позивачу відповідачем було доставлено диван, після чого позивачка повністю розрахувалася з відповідачем. Після від’їзду відповідача позивачка оглянула меблі і встановила наявність в них значних недоліків, після чого звернулася до відповідача з пропозицією про розірвання договору и повернення внесених коштів. Відповідач написала розписку про те, що зобов’язується до 05.01.2009 року повернути отримані від позивача кошти, але досі свого зобов’язання не виконала. Позивач просить стягнути з відповідача 6785 грн, оплачених нею за товари неналежної якості, неустойку за затримку повернення грошей, оплачених споживачем в розмірі 5224,45 грн., а також грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

Відповідач правом на участь у судовому розгляді справи не скористалася, відгуку на позов не надала, із заявою про відкладення розгляду справи не зверталася, про причини своєї неявки до суду не повідомила.

Тому справа розглядалася в порядку заочного провадження.

Вислухавши позивача та її представника, дослідивши надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню.

Судом встановлено, що 17.12.2008 року в приміщенні магазину «Меблі» за адресою: м. Кривий Ріг, вул.. Коротченка, буд. № 1-г позивачка звернулася до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (відповідач у справі), яка здійснювала виготовлення та продаж меблів, з питання купівлі дивану «Малютка» та пуфика, зразки яких знаходились в магазині. На підставі ознайомлення позивача із зразком між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленість про те, що відповідач відповідно до зразків виготовить і продасть позивачу диван та пуфик, вартість яких складала 1785 грн. та 120 грн. відповідно, що підтверджується рахунком. При цьому позивач попередньо оплатила відповідачу за товари 1350 грн., що підтверджується чеком.

Залишок коштів від визначеної відповідачем вартості товарів позивач повинна була оплатити після їх виготовлення і доставки за місцем проживання позивача. Тобто позивач та відповідач фактично уклали договір купівлі-продажу товарів.

Одночасно з цим позивач домовилася з відповідачем щодо виготовлення нею і продажу позивачу меблів: шафи-купе, тумби, навісної шафи та шафи.

Наступного дня, тобто 18.12.2008 року між позивачем та відповідачем за місцем проживання позивача було укладено договір № 70 з надання послуг (далі Договір), відповідно до якого відповідач зобов’язався в строк до 20.01.2009 року виконати роботи з виготовлення шафи-купе, тумби, навісної шафи та шафи.

Загальна вартість товарів складала 9925 грн.

Договором передбачалося, що оплата товарів виконується шляхом попередньої оплати у розмірі 50% загальної суми Договору та сплати залишку грошових коштів в розмірі 50% загальної суми Договору після виконання та доставки замовлення.

Одразу ж 18.12.2009 року позивач попередньо оплатила відповідачеві вартість вищезазначених меблів у сумі 5000 грн., що підтверджується рахунками та товарними чеками. Тобто позивач та відповідач фактично уклали договір купівлі-продажу товарів.

Таким чином, виходячи із суті зобов’язання та правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, до купівлі позивачем у відповідача дивану «Малютка» та пуфика і до укладеного між ними Договору про надання послуг повинні бути застосовані положення параграфів 1, 2 Глави 54 «Купівля-продаж» ЦК України, а також положення Закону України «Про захист прав споживачів».

26.12.2008 року відповідач своїм транспортом доставила диван «Малютка» за місцем проживання позивачки, після чого позивач повністю розрахувалася за товар, сплативши залишок його вартості у сумі 435 грн.

Після від’їзду представника відповідача, який доставив товар, позивачка ретельно оглянула придбаний диван, виявивши недоліки, які свідчили про неналежну його якість – диван занадто твердий і незручний для користування, тканина щільно не обтягувала корпус, провисала, на одному з підлокітників не була закріплена декоративна обробка, на кріпленнях для розкладки дивану не були заглушені і виступали на 5 см болти, спинка була обтягнута зворотною частиною тканини та інше.

Тобто, якість дивану не відповідала його зразку, що знаходився в приміщенні магазину «Меблі» за адресою: м. Кривий Ріг, вул.. Коротченка, буд. 1-г і він був непридатний для мети використання. Усунути недоліки дивану було неможливо.

26.12.2008 року позивачка звернулася до відповідача з пропозицією про розірвання договору і вимогою про повернення сплачених коштів, на що відповідач погодилася.

27.12.2008 року відповідач з’явилася до місця проживання позивача, де оглянула диван, погодившись із зауваженнями позивачки щодо якості дивану і непридатності його до використання. Після цього позивач повернула відповідачу виготовлений і проданий нею диван. При цьому вони домовилися про розірвання Договору, укладеного ними 18.12.2008 року. У присутності свідка ОСОБА_4 відповідач власноручно написала і підписала розписку із зобов’язанням повернути позивачу в строк до 05.01.2009 року попередньо отриманих за товари грошей на суму 6785 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.

Відповідач своєчасно своє зобов’язання не виконала і, не зважаючи на неодноразові звернення позивача до неї ухиляється від повернення грошових коштів, які позивач попередньо оплатила відповідачеві за диван «Малютка», пуфик та інші меблі відповідно до Договору.

Відмова відповідача повернути грошові кошти, оплачених позивачем за товари неналежної якості, є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 6785 грн.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх потреб мають право на належну якість продукції, звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав.

Частина 1 статті 6 цього Закону зобов’язує продавця (виробника, виконавця) передати споживачеві продукцію належної якості.

Відповідно до частин 2, 3 статті 673 ЦК України у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. У разі продажу товару за зразком продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогами.

Відповідач, всупереч пункту 9 частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», не надав позивачу, як споживачеві, до придбання товару чи замовлення роботи (послуги) гарантійні зобов’язання виробника (виконавця), внаслідок чого обмежив право позивача на одержання необхідної, доступної, достовірної та вчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Оскільки недоліки придбаного позивачем дивану були виявлені в межах двох років, згідно частини 5 статті 7 Закону України «Про захист прав споживачів» та частинами 1, 2 статті 680 ЦК України позивач має право пред’явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги.

Як вбачається з частини 3 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі реалізації продукції поза торгівельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.

Відповідно до частини 2 статті 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути) покупець має право відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.

Згідно частини 7 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» гроші, сплачені за товар неналежної якості, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору – в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Як вбачається із частин 4, 9 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Якщо протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України позивач є кредитором, а відповідач – боржником, тому що відповідач зобов’язана вчинити на користь позивача певну дію, а саме сплатити гроші, а позивач має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Право кредитора на стягнення з боржника неустойки в разі порушення ним зобов’язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання, також передбачено статтями 549-551 ЦК України.

Оскільки відповідач не виконала зобов’язання щодо продажу товарів належної якості та повернення грошових коштів, згідно із статтею 610 ЦК України вона є такою, що порушила зобов’язання. Тому відповідно до статті 611 ЦК України настають такі правові наслідки, встановлені законом, як припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування моральної шкоди.

Позивачем виконано розрахунок неустойки починаючи з дня виникнення у відповідача зобов’язання сплатити неустойку, тобто з 06.01.2009 року по 04.03.2009 року – за 77 днів в розмірі 5224,45 грн. з розрахунку: 6785х1% = 67,85х77= 5224,45, де

- 6785 – загальна сума вартості продукції;

- 1% - відсоток розміру неустойки;

- 67,85 – сума 1 відсотка розміру неустойки;

- 5224,45 – загальна сума неустойки.

Окрім вищезазначеного, неправомірними діями відповідача позивачу також завдано моральної шкоди, яка полягає в наступному.

28.01.2008 року чоловіку позивача ОСОБА_5 виповнювалося 50 років. Сім’я позивача чекала цієї ювілейної дати, щоб відсвяткувати її в колі родичів та друзів. Саме до цього ювілею було вирішено придбати в будинок нові меблі. На їх придбання сім’я позивача заощаджувала грошові кошти, обмежуючи себе в інших потребах.

Внаслідок невиконання відповідачем умов Договору, продажу товарів неналежної якості, ухилення відповідача від повернення сплачених позивачем грошових коштів сподівання позивача не виправдалися і сімейне свято було зіпсоване, нові меблі в будинок до теперішнього часу не придбані, в сім’ї позивача почалися сварки та конфлікти. Неправомірні дії та бездіяльність відповідача призвели і до інших негативних для позивача наслідків – порушення звичного укладу життя, вона вимушена витрачати час для звернень до виконавчих органів місцевого самоврядування з питань захисту прав споживачів, спеціалістів в сфері захисту права за отриманням правової допомоги. Все це призводить до значних незручностей, негативно впливає на матеріальний стан сім’ї позивача, тривалий час спричиняє їй нервове напруження, душевні страждання. Виходячи з обставин справи, глибини душевних страждань позивачки, вимог розумності та справедливості, розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди суд оцінює в 3000 грн.

Відповідно пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі статтею 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 8, 10, 12, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 11, 15, 16, 23, 509, 549, 550, 551, 610, 611, 678, 680, 708, 1167 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, оплачених споживачем за товари неналежної якості, стягнення неустойки за затримку повернення грошей, оплачених споживачем за продукцію, у зв’язку з розірванням договору, відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача, ОСОБА_3 на користь позивача, ОСОБА_1 6785,00 (шість тисяч сімсот вісімдесят п’ять) грн., оплачених споживачем за товари неналежної якості, 5224 (п’ять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 45 коп. неустойки за затримку повернення грошей, оплачених споживачем за продукцію, у зв’язку з  розірванням договору, 3000,00 (три тисячі) грн. у якості відшкодування завданої моральної шкоди, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 (тридцять) грн., а всього 15039 (п'ятнадцять тисяч тридцять дев’ять) грн.. 45 коп.

Стягнути з відповідача, ОСОБА_3 на користь держави державне мито в розмірі 128 (сто двадцять вісім) грн.. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                          В.С. Затолочний