РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" березня 2007 р. | Справа № 9/357-4798(41/686) |
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Акціонерного комерційного "Промислово-фінансового банку" вул. Дмитрівська, 18/24, м.Київ 54,01054 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
Товариство з обмеженою відповідальністю "Залозецький завод продтоварів" смт. Залізці, вул. Бродівська, 1
до відповідача-1: Спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст" вул. Печенізька, 32, м.Київ 107,04107
до відповідача-2: Державної виконавчої служби Тернопільської області вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль,46000
до відповідача-3: Приватного підприємства "Ростоки" с. Гаї-Ростоцькі Зборівський -рн.
за участю представників сторін : Головченко О.О., представник позивача, Щепна І.М., представник СДП „Укрспецюст”,
встановив:
Позивач – АК „Промислово-фінансовий банк”, м. Київ, звернувся 04.11.2005р., до господарського суду м. Києва , з посиланням на ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, з позовом до Відповідачів , про визнання недійсними результатів прилюдних торгів по реалізації ТОВ „Залозецький завод продтоварів”, що відбулися 25.07.2005 р., визнання недійсним протоколу проведення прилюдних творогів від 25.07.2005 р. , визнання недійсним акту про проведення прилюдних торгів від 25.07.2005 р. , визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 25.07.2005 р. .
У процесі розгляду справи Позивач двічі доповнював підстави позову та уточнював зміст позовних вимог ( т. 2 а с .96 -98 та а.с. 103-105 ) , в результаті чого матеріально-правові вимоги складаються з вимог про визнання недійсними:
- результатів прилюдних торгів по реалізації майна ТОВ „Залозецький завод продтоварів”, що відбулися 25.07.2005 р.,
- протоколу проведення прилюдних торгів від 25.07.2005 р. по реалізації майна ТОВ Залозецький завод продтоварів”,
- акту про проведені прилюдні торги, складеного 01.09.2005 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тернопільського обласного управління юстиції Литвином Р.М. згідно протоколу проведення прилюдних торгів від 25.07.2005 р.,
свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідчених 14.11.2005 р. Мельник О,С. , приватним нотаріусом Зборівського районного нотаріального округу, за реєстровими номерами з 2683 - 2691.
Як стверджує Банк , 13.05.2004 р. між АК „ПФБ” та ТОВ „Залозецький завод продтоварів”( надалі „ Завод” ) , в забезпечення виконання зобов’язань ТОВ „Фараон” –позичальника за кредитним договором від 30.04.2004 р. № 14-КЛ-04 з додатковими угодами до нього, був укладений договір іпотеки нерухомого майна у кількості 14 об’єктів, що належать Товариству іпотекодавцю на праві власності та знаходиться у смт. Залізці, Тернопільської області , вул..Бродівська,1.
Оскільки зобов’язання за кредитним договором Позичальником виконані не були , Банк звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, яка і була задоволена 15.12.2004 р. шляхом вчинення виконавчого напису.
16.12.2004 р. Банк передав виконавчий напис нотаріуса на примусове виконання до ВДВС Зборівського районного управління Тернопільської області.
24.12.2004 р. виконавче провадження, про що свідчить постанова державного виконавця , було порушене, а 10.02.2005 р. – передане та прийняте до виконання підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС Тернопільського обласного управління юстиції.
Як стверджує Позивач, і заперечується представником Тернопільської філії спеціалізованого державного підприємства „Укрспецюст” та Відповідачем -2 , після направлення Банку копій актів опису та арешту майна від 23.02.2005 р. та від 01.03.2005 р. , постанови від 01.03.2005 р. Відповідача-2 про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні для визначення ринкової вартості майна та отримання висновку експерта про вартість майна на суму 553 249 грн., будь-яких інших документів про дату проведення прилюдних торгів, Банк від Відповідача -1 , в особі Тернопільської філії , та від Відповідача -2 не отримував.
Про проведені торги, вказує Банк, він дізнався після того, як вони були проведені, що зумовило його звернутися 04.11.2005 р. до господарського суду м. Києва з позовом, у якому в основу правового обґрунтування покладено норми Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.12.1999 р. № 68/5 .
Ухвалою від 20.06.2006 р. по справі № 41/686 господарський суд м. Києва , дослідивши матеріли справи , прийшов до висновку про необхідність направлення справи № 41 /686 за підсудністю до господарського суду Тернопільської області ( т. 2 а.с. 155-160)
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва , Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із скаргою , у якій просив ухвалу скасувати , а справу направити до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.
19.09.2006 р. Київський апеляційний господарський суд , розглянувши апеляційну скаргу, зашив її без задоволення, а увалу суду першої інстанції без змін, з посиланням на те, що даний спір , як такий, що містить вимогу про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна, проведених 25.07.2005 р. Тернопільською філією СДП „Укрспецюст”, повинен розглядатися за місцем знаходження іпотечного майна, в силу положень ст. 48 Закону України „Про іпотеку” ,який є спеціальним нормативно-правовим актом, у якому чітко визначено підсудність господарському суду спорів, пов’язаних з оскарженням результатів прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна. ( т 3 , а.с. 18-19)
29 листопада 2006 р. до господарського суду Тернопільської області надійшли матеріали справи і за розпорядженням від 08.123.2006 р. голови господарського суду , 13 грудня 2006 р. господарський суд порушив провадження у справі.
У судовому засіданні 02.03.2007 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 10-00 год 13.03.2007 р.
Обґрунтовуючи вимоги , у тому числі шляхом подання письмових пояснень господарському суду Тернопільської області ( т. 3 а.с суду 29-32) , Банк послався на те, що він лише з 04.08.2005 р. , підчас відрядження працівника служби безпеки АК „ПФБ” , від представника виконавчої служби Тернопільського обласного управління юстиції ,у якій знаходилося виконавче провадження за виконавчим написом від 15.11.2004 р. нотаріуса про звернення стягнення на користь Банку боргу у сумі 1 415 215, 52 грн. за рахунок іпотечного майна, дізнався про проведення 25.07.2005 р. Тернопільською філією СДП „Укрспецюст” прилюдних торгів з реалізації майна, яке належить ТОВ „Залозецький завод продтоварів”.
Банк вважає, що при організації та проведенні прилюдних торгів були допущені численні порушення вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.12.1999 р. № 68/5 ( надалі –Тимчасового положення).
Так на думку Позивача , він , як стягувач , не може вважатися особою, яку належним чином Тернопільською філією СДП „Укрспецюст” повідомлено про час, місце, дату проведення прилюдних торгів , тому що у повідомленні філії цієї спеціалізованої операції невірно зазначено адресу банку і замість „м. Київ, вул.. Дмитрівьска,18/24” , вказано „м. Київ, вул.. Дмитрівська, 18, кв. 24”.; в інформаційному повідомленні , розміщеному Тернопільською філією СДП „Укрспецюст” у місцевій пресі Тернополя - газеті „Тернопіль і тернополяни” № 26 від 08.07.2005 р. , не вміщено опис і характеристики нежитлових приміщень, що виставляються на торги, зокрема , розміру площ, місцезнаходження, призначення об’єктів, обмежень у їх використанні, матеріалів стін, проценту зносу, відомостей про земельну ділянку, даних про боржника , за зобов’язаннями якого стягуються кошти і яким є ТзОВ „Фараон”, тощо.
Крім того вказує Банк на порушення ст. 45 Закону України „Про іпотеку” та п. 4.14 Тимчасового положення, яке полягають у включенні до протоколу прилюдних торгів від 25.07.2005 р. майна, яке не було заявлене в інформаційному повідомленні про продаж . У даному випадку йдеться про розбіжності щодо кількості ( на один) об’єктів, зазначених у інформаційному повідомленні в газеті „Тернопіль і тернополяни” № 26 від 08.07.2005 р., та у протоколі.
Банк звертає увагу і на те, що участь у торгах взяла лише одна особа гр.. Топорницька Т.І. , а заява від ПП. „Ростоки” була подана, як вважає Банк, не уповноваженою особою, відтак, відповідно до п.п. 4.2 Тимчасового положення , торги мали бути визнані такими, що не відбулися.
Стосовно акту про проведення прилюдних торгів від 01.09.2005 р. , то Банк вважає, що Відділ державної виконавчої служби припустився порушень п. 6.1. Тимчасового положення , не зазначивши у акті назву, юридичну адресу боржника ( ТОВ „Фараон” ) , а також вказавши невірну назву покупця - ПП. „Розтоки” , замість ПП. „Ростоки”.
Відповідач -1 (спеціалізоване державне підприємство„Укрспецюст”, м. Київ, вул.. Печенізька, 32) поти позову заперечує, вказуючи на те, що продаж іпотечного майна відбувався за правилами Закону України „Про іпотеку”, вважає, що ним були дотримані вимоги , передбачені ст. 4 Закону України ”Про іпотеку”, щодо змісту повідомлення про майно, яке виставляється на прилюдні торги , стверджує, що будь-яким чином, права Банку , як стягувача, не порушені. Заперечує можливість визнання у судовому порядку акту про проведення прилюдних торгів від 25.07.2005 р. , оскільки такий не є угодою у розумінні ст.ст. 203, 215 ЦК України.
З такою думкою погоджується і Відповідач-2 (державна виконавча служба Тернопільської області, м. Тернопіль, вул.. Грушевського, 8 ), який , крім того, зазначає, що відповідальність за організацію проведення прилюдних торгів, а також їх результати несе Відповідач-1, з яким Відділ уклав 29.06.2005 р. договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів .
Повний текст заперечень Відповідача-1та 2 знаходиться у матеріалах справи ( т. 1 , а.с. 65-66, т. 3 а.с. 39- 41 ) .
Приватне підприємство „Ростоки” позов не визнає, вважає, що спір з приводу визнання недійсними свідоцтв повинен розглядатися за участю нотаріуса місцевими загальним судом за місцем знаходження нотаріуса, як фізичної особи ( том. 1 а.с. 116)
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору явки свого представника у судове засідання не забезпечила, своєї матеріально правової позиції не обґрунтувала.
Заслухавши доводи представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про іпотеку” , відповідно до пункту 2 Розділу VI "Прикінцеві положення" якого встановлено , що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Як передбачено ч. 1 ст. 41 Закону України „Про іпотеку” реалізація предмета іпотеки , на який звертається стягнення за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться , якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України „Про виконавче провадження” з дотриманням вимог цього закону.
При цьому організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби, право вибору якої належить іпотекодержателю.
Таким чином, спеціальним законом, який регулює процедуру реалізації предмета іпотеки , є Закон „Про іпотеку”, правила якого не є тотожними правилам Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.12.1999 р. № 68/5.
Порядок та умови здійснення виконавчого провадження вміщено у главі 4 Закону України „Про виконавче провадження”, а порядок звернення стягнення на предмет іпотеки за виконавчим написом нотаріуса або за рішенням суду –у ст. 62-1 та 62-2 цього Закону.
До того ж законодавство України про іпотеку , як зазначено у ст. 2 закону „Про іпотеку” , базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України , Господарського кодексу України , Земельного кодексу України , цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.
Цивільним кодексом України іпотека визнається різновидом застави нерухомого майна , як виду забезпечення виконання зобов’язання, порядок реалізація предмету якої з публічних торгів, встановлюється законом ( ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 575, ч. 1 ст. 591 ЦК України ).
Відповідно до ст. 45 Закону України „Про іпотеку ” за результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником спеціалізованої організації та покупцем предмета іпотеки. У протоколі зазначаються: опис придбаного покупцем предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки; ціна продажу предмета іпотеки; інформація про покупця предмета іпотеки; день, до якого покупець повинен повністю сплатити ціну продажу предмета іпотеки; банківський рахунок спеціалізованої організації для переказу покупцем ціни продажу предмета іпотеки. У разі необхідності до протоколу може бути внесена й інша інформація.
Якщо переможець прилюдних торгів відмовився від підписання протоколу, наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, але не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися.
Таким чином, єдиним документом, яким оформлюються результати проведення прилюдних торгів , є протокол , підписаний уповноваженим представником спеціалізованої організації та покупцем предмета іпотеки.
Згідно з частиною 1 ст. 47 Закону України „Про іпотеку” протягом п'яти робочих днів з дня надходження платежу від покупця предмета іпотеки спеціалізована організація надсилає державному виконавцю повідомлення про здійснення такої оплати разом з документами, що підтверджують реалізацію предмета іпотеки відповідно до цього Закону.
Тому, слід дійти висновку, що протокол є документом, який фіксує юридичний факт - проведення прилюдних торгів та реалізації предмета іпотеки , а також момент виникнення зобов’язання у переможця ( протягом десяти робочих днів з дня підписання протоколу ) перерахувати кошти за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок спеціалізованої організації.
Разом з тим, статтею 48 Закону України „Про іпотеку” встановлено строк, в межах якого іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі оскаржити результати прилюдних торгів в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.
Цей строк становить 3 місяці ,а його відлік розпочинається від дня проведення торгів.
Суд вважає, що встановленням преклюзивного строку законодавцем визначено момент, з якого починається перебіг строку для звернення до суду за місцезнаходженням нерухомого майна з позовом про захист права , а сплив цього строку означає, що таке право припиняється.
Між тим, Банк початок перебігу строку на звернення з позовом до суду пов’язує із моментом, коли він дізнався про проведення прилюдних торгів, тобто з 04.08. 2005 р., у той час, коли торги були проведені 25.07.2005 р.
Суд таке твердження Позивача вважає неспроможним, оскільки воно прямо суперечить ст. 48 закону про іпотеку. Крім того, не зважаючи на перебування у нього протоколу про проведення прилюдних торгів , Банк звернувся з позовом до господарського суду лише 04.11.2005 р. з порушенням правил підсудності , без урахування визначеної законом про іпотеку підсудності даної категорії справ.
Зазначена обставина встановлена господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом , відтак, в силу ст. 35 ГПК України, не потребує додаткового доведення.
Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За частиною 3 ст. 254 цього кодексу строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
З огляду на встановлений ст. 255 ЦК України порядок вчинення дій в останній день строку у конкретній установі , сплив строку для вчинення дії пов’язаний також і з їх вчиненням у певній установі - „ у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції”.
Враховуючи сплив строку , у межах якого іпотекодержателю належало право на звернення до суду за місцем знаходження іпотечного майна, відсутні підстави для задоволення вимог Банку про визнання недійсними результатів прилюдних торгів по реалізації майна ТОВ „Залозецький завод продтоварів”, що відбулися 25.07.2005 р. та протоколу проведення прилюдних торгів від 25.07.2005 р. по реалізації майна ТОВ „Залозецький завод продтоварів”.
Частиною 1 ст. 47 Закону України „ Про іпотеку” визначено, що протягом п'яти робочих днів з дня надходження платежу від покупця предмета іпотеки спеціалізована організація надсилає державному виконавцю повідомлення про здійснення такої оплати разом з документами, що підтверджують реалізацію предмета іпотеки відповідно до цього Закону.
Складенням акту про реалізацію предмета іпотеки протягом п'яти робочих днів з дня отримання державним виконавцем повідомлення та документів, визначених частиною першою цієї статті, державний виконавець визнає , що така реалізація здійснювалася відповідно до вимог цього Закону.
Положення частини 13 ст. 47 закону „Про іпотеку” вказують на те, що акт про реалізацію предмета іпотеки, який підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу та надсилається до спеціалізованої організації, яка проводила прилюдні торги, є підставою для виникнення та припинення цивільних прав та обов'язків , адже на його підставі нотаріус видає правовстановлювальний документ –свідоцтво.
Тому , як зазначено в абз. другому п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 N 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження, ” до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд погоджується з доводами Відповідача -2 ( спеціалізоване ДП „Укрспецюст” ), викладеними тим у відзиві на позов ( т. 3 а.с. 40) , який, звертаючи увагу суду на те, що акт про реалізацію предмета іпотеки не є угодою( що не заважає йому бути документом, який посвідчує юридичний факт), вказує, що Позивач не навів мотивів на доведення того, чи цим актом порушуються особисті немайнові або майнові права та інтереси Банку.
Справді, Позивач не вказав, яким чином і які права чи охоронювані законом інтереси його порушені .
Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що набуття права власності здійснюється на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів.
З наведеного випливає, що правочин, є однією, але не виключною , підставою для набуття особою права власності на речі.
Підстави припинення права власності вміщено у ст. 346 ЦК України, серед яких: відчуження власником свого майна; відмова власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам'яток історії та культури; викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерть власника, інші випадки, встановлені законом.
Разом з тим, за частиною 2 статті 328 ЦК України , право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, сплив строку ,встановленого ст. 48 Закону України „Про іпотеку”, внаслідок якого Банк втратив право на позов про визнання недійсними результатів торгів, не доведення Банком тієї обставини , що акт про реалізацію предмета іпотеки порушує його права, є підставою для відмови у задоволенні позову та у визнанні недійсними свідоцтв , як правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно переможця прилюдних торгів ПП. „Ростоки”.
При таких обставинах справи у задоволенні вимог у повному обсязі слід відмовити, а судові витрати віднести на рахунок Позивача по справі.
У судовому засіданні 15.03.2007 р. за згодою сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду .
За згодою представників сторін, які взяли участь у судовому засіданні, 13.03.2007 р. судом в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись 7, 13, 124, 129 Конституції України, ст. 22 Закону України „Про судоустрій України”, ч. 1 ст. 591, ч. 1 ст. 650 ЦК України, ст. 48 Закону укпраїин „Про іпотеку” ст. ст. 33, 34, 43, 49 , 82, 84, 85 ГПК України господарський суд
Вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “28” березня 2007 р. рішення, через місцевий господарський
суд.
Суддя