ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1008/7730/12

Провадження № 2/362/669/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2013 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Кострубіцькій Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

в с т а н о в и в:

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 80 000 грн. боргу за договором позики.

Зазначаючи, що 8 серпня 2011 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики за умовами якого він передав відповідачу 80 000 грн., а ОСОБА_2 власноручно написав розписку, згідно якої зобов'язався повернути всю суму позики в строк до 12 серпня 2011 року.

Однак в обумовлений договором строк відповідач позику не повернув та надалі продовжує ухилятись від виконання зобов'язання в добровільному порядку.

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеного між ними договору позики недійсним, посилаючись на його безгрошевість.

В обґрунтування зустрічного позову посилався на те, що в серпні 2011 року до нього звернувся ОСОБА_1 та запропонував послуги з посередництва при укладені договору довічного утримання за яким ОСОБА_1 мав набути право власності на земельну ділянку та житловий будинок у м. Полтаві. За надання посередницьких послуг ОСОБА_1 бажав отримати передоплату у розмірі 80 000 грн., яку ОСОБА_2 мав сплатити в день підписання договору довічного утримання - 12 серпня 2011 року, а в якості гарантії ОСОБА_2 написав розписку про отримання у борг указаної суми.

Договір довічного утримання укладено не було, а ОСОБА_1 повідомив, що знищив написану ОСОБА_2 розписку.

В подальшому ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 укласти договір довічного утримання щодо квартири у м. Іллічівську. Цього разу, 31 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Київський регіональний центр нерухомості", єдиним засновником якого є ОСОБА_1, укладено договір завдатку за яким ОСОБА_2 сплачено завдаток у сумі 2 400 грн., однак договір довічного утримання знову укладено не було.

У судовому засіданні ОСОБА_1 первісний позов підтримав, просив його позовні вимоги задовольнити, а в зустрічному позові відмовити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 посилаючись на те, що 8 серпня 2011 року ОСОБА_1 фактично коштів ОСОБА_2 не передавав, розписка була написана в якості гарантії посередницьких послуг, просять суд зустрічний позов про визнання договору позики недійсним задовольнити, а в первісному позові про стягнення боргу відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики, одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст.1049 ЦК Українивстановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом установлено, що відповідно до розписки від 8 серпня 2011 року ОСОБА_2 взяв 80 000 грн. в борг у ОСОБА_1 до 12 серпня 2011 року (а.с. 4).

Таким чином, факт укладення між сторонами договору позики підтверджується розпискою позичальника.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Проте, ОСОБА_2 будь яких доказів на підтвердження його доводів щодо безгрошевості укладеного з ОСОБА_1 договору позики не надав. Його посилання на укладений 31 серпня 2011 року договір завдатку із ТОВ "Київський регіональний центр нерухомості" не впливає на характер спірних правовідносин, що склались між сторонами.

Враховуючи, що у судовому засіданні на підставі зібраних по справі доказів установлено, що ОСОБА_2 взяте на себе зобов'язання за укладеним із ОСОБА_1 договором позики не виконав, взяті у борг кошти в обумовлений договором строк не повернув, на підтвердження своїх доводів безгрошевості договору позики доказів не надав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, а також про відмову в зустрічному позові ОСОБА_2

Крім того, при вирішені вимог зустрічного позову, суд звертає увагу на те, що договір позики за своєю суттю є реальним договором, оскільки відповідно до приписів ч. 2 ст. 1046 ЦК України є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Тому в розумінні ст. 215 ЦК України не може бути визнаний недійсним у зв'язку з його безгрошевістю.

Оскільки первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, то відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 80 000 грн. боргу за договором позики та 800 грн. судового збору, а всього 80 800 (вісімдесят тисяч вісімсот) грн.

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2013 року.

Суддя