№1-564/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мозолевської О.М.

при секретарі Березенку В.В.

за участю прокурора : Коваленка М.М.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, не працюючої, проживаючою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимої - 05.03.2007 року Голосіївським районним судом м.Києва за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненою від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України , -

В С Т А Н О В И В:

Підсудна ОСОБА_2 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинену повторно за таких обставин.

16.01.2010 року ОСОБА_2 приблизно о 15 год. 06 хв., знаходячись в торговому центрі «Материк», що по вул.Борщагівській, 154 в м.Києві, повторно вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, перебуваючи біля м'ясного відділу продуктового магазину, вищевказаного торгового центру, побачила на товарному візку чоловічу барсетку, що належить гр.ОСОБА_3, яку і вирішила таємно викрасти. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2, впевнившись в тому, що за нею ніхто не спостерігає, з корисливих спонукань з метою власного збагачення, таємно викрала з торгового візка чоловічу барсетку вартістю 1300 грн., в якій знаходився гаманець, який матеріальної цінності не становить, гроші в сумі 600 доларів США, що згідно курсу валют НБУ станом на 16.01.2010 року становить 4801 грн. 44 коп. та 3220 гривень, посвідчення працівника міліції на ім'я ОСОБА_3, яке матеріальної цінності не становить, посвідчення водія, яке матеріальної цінності не становить, дозвіл на рушницю, який матеріальної цінності не становить, ключі від квартири, які матеріальної цінності не становлять, ключі від кабінету, які матеріальної цінності не становлять, ключі від сейфу, які матеріальної цінності не становлять, печатка «888», яка матеріальної цінності не становить, пропуск на роботу, який матеріальної цінності не становить.

Після чого утримуючи викрадене майно при собі з місця скоєння злочину зникла та викраденим розпорядилась на власний розсуд.

В результаті своїх злочинних дій, ОСОБА_2 таємно викрала майно гр.ОСОБА_3 причинивши останньому матеріальний збиток на загальну суму 9321грн.44коп.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 винною себе в інкримінованому злочині визнала повністю, щиро кається, та пояснила, що 16.01.2010 року близько 15 год. 00 хв. вона прийшла до ТЦ «Материк», що по вул.Борщагівській, 154 в м.Києві для того, щоб придбати продукти харчування. Проходячи біля м'ясного відділу, вона побачила раніше незнайомого чоловіка, біля якого стояв продуктовий візок, в якому знаходилась барсетка. Побачивши, що чоловік відвернувся від візка, вона обернувшись навкруги та впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, непомітно для оточуючих взяла з візка барсетку та вийшла з нею з торгового центру.

Показання підсудної ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

В судовому засіданні на обговорення поставлено питання про недоцільність дослідження інших доказів у справі, а саме: показань потерпілого та всіх матеріалів справи, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудною та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, повністю підтверджується та доведена зібраними у кримінальній справі доказами, дослідження яких відповідно до ст. 299 КПК України, за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним.

Виходячи з наведеного, винність ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно доведена.

Судом кваліфікуються дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної – позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.68), за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у Святошинському психоневрологічному інтернаті не перебуває (а.с.67, 73), вчинила злочин протягом іспитового строку призначеного Голосіївським районним судом м. Києва (а.с.72) добровільно відшкодувала матеріальні збитки потерпілому, зі слів має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставиною, що пом’якшує покарання визнано - щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

З урахуванням вище зазначеного, враховуючи сукупність об’єктивних та суб’єктивних передумов, а саме: тяжкість злочину, особу винної та інші вище зазначені обставини справи, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудної не можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до ОСОБА_2 покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів - у виді позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.

Судових витрат по справі не має.

На досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_3 заявляв цивільний позов на суму 9 320 грн. 20.04.2010 року до суду надійшла заява потерпілого ОСОБА_3, який відмовився від цивільного позову, оскільки всі викрадені речі та гроші йому були повернуті.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 71 КК України частково приєднати ОСОБА_2 невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 05.03.2007 року та остаточно призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з 17 березня 2010 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити без змін – утримання під вартою у Київському СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань.

Речові докази – CD диск Pliomax CD-R 52 x, - залишити в матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженій, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя Солом’янського

районного суду м. Києва О.М. Мозолевська