Вугледарський міський суд Донецької області

м. Вугледар, вул. Трифонова, 22, 85670, (06273) 6-44-66

м. Вугледар 8 липня 2010 року

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючий - суддя Гайдар А.В., при секретарі Радаєвій Н.Г., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди завданої пошкодженням здоров’я,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров’я.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював на підприємствах вугільної промисловості з 1979 року по 2005 рік. 15 березня 2005 року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу була первинно встановлена стійка втрата професійної працездатності на 40 % та III група інвалідності, у зв’язку з отриманим професійним захворюванням. Позивач просив суд стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області моральну шкоду у сумі 40 000 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав письмову заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив суд розглянути справу без його участі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю вважаючи, що у позивачки відсутнє право на відшкодування моральної шкоди тому що МСЕК не встановлена моральна шкода, а також в зв’язку з тим, що згідно Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 р. норму закону про виплату моральної шкоди виключено, про що викладено також у його письмових запереченнях.

Суд, вислухавши думку представника відповідача, письмову заяву позивача, дослідивши докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні відповідними документами встановлено, що позивач, працюючи на Державному підприємстві «ДВЕК» ВП “Шахта “Південно донбаська № 3” отримав професійне захворювання: хронічна вертеброгенна радікулопатія (а. с. 7-10, 20-22 )

15 березня 2005 року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу була первинно встановлена стійка втрата професійної працездатності на 40 % у зв’язку з отриманим професійним захворюванням (а. с. 23-25 )

У відповідності зі ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

За змістом ст. 21, 28, 30, 34, 35 вищевказаного Закону та абзацу 3 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 4 ”Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, які, зокрема, полягають у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, порушенні нормальних життєвих зв’язків. Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає з дня встановлення особі такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Тобто, відповідач у відповідності з діючим законодавством добровільно, відшкодовує позивачеві матеріальну шкоду, завдану пошкодженням здоров’я, але відшкодувати моральну шкоду відмовився, що є порушенням прав позивача на відшкодування шкоди.

Вищезазначене підтверджується обставинами справи та письмовими доказами. Зокрема, з висновку МСЕК від 15.03.2005 р., медичних документів, акту розслідування професійного захворювання на виробництві вбачається, що у потерпілого через ушкодження здоров’я на виробництві настала стійка втрата працездатності. Він обмежено працездатний, відчуває фізичні та моральні страждання, через болі у спині, слабкість, неможливість нормально рухатись, лежати та стояти. (а.с. 23-34).

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок професійного захворювання пошкоджено здоров’я позивача чим завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачці моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 21 Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Частиною 3 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, на яку посилається відповідач у своїх запереченнях дійсно передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого, з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів, але згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 24.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров’я тощо, а положення ст. 34 вищевказаного Закону, треба розуміти як визначення порядку, процедури та розміру відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності, тому що, у випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості, тому задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 000

З урахуванням ступеню втрати позивачем професійної працездатності та 3-ї групи інвалідності, яка була встановлена йому первинно в зв’язку з професійним захворюванням від 15.03.2005 р. у розмірі 40%, а також того, що він внаслідок професійного захворювання не може підтримувати попередній стан життя та стосунків з оточенням, тривалості втрати здоров’я, обмеженості йому дій через хворобу, неможливості поновлення працездатності та попереднього стану здоров’я, його моральних та фізичних страждань, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 13 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про неможливість відшкодування позивачеві моральної шкоди в зв’язку з тим, що згідно Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 р. норму закону про виплату моральної шкоди виключено, суд не може, оскільки страховий випадок з позивачем настав 15 березня 2005 року, коли йому було встановлено втрату професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням і з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, тому дія Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 р. на правовідносини сторін не поширюється, оскільки закон не має зворотної дії у часі, і на момент настання страхового випадку, діяли норми згідно яких відповідач повинен відшкодовувати моральну шкоду позивачу, у зв’язку з пошкодженням здоров я на виробництві.

Згідно п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань звільнений від сплати державного мита.

Згідно ст.81 ЦПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» з відповідача слід стягнути витрати на інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 15 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 21, 28, 34 Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп / 2004, ст. ст. 5, 23 Цивільного Кодексу України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. ст. 3, 8, 10, 15, 60, 79, 81, 88, 212 - 215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_2, одноразово 13 000 (тринадцять тисяч) гривень, в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення суду розгляду цивільної справи у розмірі 15 (п’ятнадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене сторонами та іншими особами, які приймали участь у справі, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Вугледарського

міського суду ОСОБА_3