Вугледарський міський суд Донецької області

м. Вугледар, вул. Трифонова, 22, 85670, (06273) 6-44-66

м. Вугледар 16 квітня 2010 року

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Гайдара А.В., при секретарі Радаєвій Н.Г., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача - ДП «ШУ «Південно донбаське №1» ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_3 до Державного підприємства «Шахтоуправління ОСОБА_4 № 1» та Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відособленого підрозділу «Шахта «Південно донбаська № 3» про відшкодування моральної шкоди завданої пошкодженням здоров’я на виробництві,-

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, в наслідок пошкодження здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 09.09.1991 року по 06.10.1996 року позивач працював на підприємстві вугільної промисловості ДП «Шахтоуправління «ОСОБА_4 №1» з повним робочім днем у шахті та з 04.11.1985 року по 13.11.1988 року, з 22.01.1990 року по 04.09.1991 р., з 10.10.1996 р. по 31.08.2006 р. позивач працював на підприємстві вугільної промисловості «ОСОБА_4 №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з повним робочім днем у шахті, звідки був звільнений за станом здоров’я.. При виконанні трудових обов’язків на ДП «Шахтоуправління «ОСОБА_4 №1» отримав професійне захворювання: «хронічний бурсит правого колінного суглобу», яке встановлено йому згідно акту розслідування професійного захворювання від 14.02.1995 р. Також при виконанні трудових обов’язків на «ОСОБА_4 №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» отримав професійне захворювання: «хронічна вертеброгенна попереково- крестцова радікулопатія», яке встановлено йому згідно акту розслідування професійного захворювання від 25.07.2006 р. 8 серпня 2006 року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу було первинно встановлено стійка втрата професійної працездатності на 50 % безстроково у зв’язку з отриманим професійним захворюванням. Позивач просив суд стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «ОСОБА_4 № 1» моральну шкоду у сумі 10 000 грн. та стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі ВП «ОСОБА_4 №3» моральну шкоду у сумі 40 000 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав письмову заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив суд розглянути справу без його участі, доручаючи представляти його інтереси своєму адвокату ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача підтвердив позовні вимоги та їх обґрунтування.

Представник відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «ОСОБА_4 № 1» позовні вимоги визнав частково, вважає що позивач знав в яких умовах він повинен був працювати, добровільно йшов на це, і у підприємства немає фінансової можливості в теперішній час відшкодовувати позивачеві моральну шкоду,

завдану пошкодженням здоров’я на виробництві, так як у підприємства великі борги. Крім того позивач отримує від відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України страхові виплати, з внесків які платить підприємство, та і суму яку просить позивач значно велика і нічим не обґрунтована. Вважає що підприємство може виплатити позивачу не більше 2000 гривен.

Представник відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі ВП «ОСОБА_4 №3» в судове засідання не з’явився, надав письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнав повністю та вважав, що позивачем не надані докази спричинення йому моральної шкоди, а також позивачем пропущений строк позовної давності.

Суд, з’ясувавши думку представника позивача, представників відповідачів, дослідивши докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні відповідними документами встановлено, що позивач, працював з 09.09.1991 року по 06.10.1996 року на підприємстві вугільної промисловості ДП «Шахтоуправління «ОСОБА_4 №1» з повним робочім днем у шахті, (а.с.9-14)

З 04.11.1985 року по 13.11.1988 року, з 22.01.1990 року по 04.09.1991 р., з 10.10.1996 р. по 31.08.2006 р. позивач працював на підприємстві вугільної промисловості «ОСОБА_4 №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з повним робочім днем у шахті, звідки був звільнений за станом здоров’я. (а.с.9- 14)

При виконанні трудових обов’язків на ДП «Шахтоуправління «ОСОБА_4 №1» позивач отримав професійне захворювання: «хронічний бурсит правого колінного суглобу», яке встановлено йому згідно акту розслідування професійного захворювання від 14.02.1995 р. (а.с.16)

Також при виконанні трудових обов’язків на «ОСОБА_4 №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» позивач отримав професійне захворювання: «хронічна вертеброгенна попереково-крестцова радікулопатія», яке встановлено йому згідно акту розслідування професійного захворювання від 25.07.2006 р. (а.с.19)

8 серпня 2006 року рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу було первинно встановлено стійка втрата професійної працездатності на 50 % безстроково у зв’язку з отриманим професійним захворюваннями (10%- по хронічному захворюванню - «хронічний бурсит правого колінного суглобу»; 40% - по хронічному захворюванню - «хронічна вертеброгенна попереково-крестцова радікулопатія». (а.с.20)

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не відповідає за завдану моральну шкоду, оскільки зупинено дію абз.4 ст. 1 підпункту «є» пункту І частини першої ст. 21, частини З статті 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які потягли втрату працездатності» у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їхніх сімей.

Крім того, із Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена ч. 3 ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»,.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок професійного захворювання пошкоджено здоров’я позивача, чим завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров’я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачами у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України .

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров’я тощо.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача ДП «Шахтоуправління «ОСОБА_4 №1» 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності (10%- по хронічному захворюванню - «хронічний бурсит правого колінного суглобу», яке було виявлене у позивача в період виконання трудових обов’язків на вищезазначеному підприємстві 14.02.1995 р.

Тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості і домірності завданої моральної шкоди, з огляду на важкі безстрокові наслідки професійного захворювання, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв’язків, вважає за можливе та необхідне стягнути з відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління ОСОБА_4 № 1» на користь позивача 3 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, що буде еквівалентним завданим моральним стражданням.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відособленого підрозділу «Шахта «Південно донбаська № 3» 40 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності (40%- по хронічному захворюванню - «хронічна вертеброгенна попереково-крестцова радікулопатія», яке було виявлене у позивача в період виконання трудових обов’язків на вищезазначеному підприємстві 25.07.2006 р.

Тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості і домірності завданої моральної шкоди, з огляду на важкі безстрокові наслідки професійного захворювання, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв’язків, вважає за можливе та необхідне стягнути з відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відособленого підрозділу «Шахта «Південно донбаська № 3» на користь позивача 13 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, що буде еквівалентним завданим моральним стражданням.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «ОСОБА_4 № 1», про те що позивач знав в яких умовах він повинен був працювати, добровільно йшов на це, а також, що підприємство не має фінансової можливості відшкодувати спричинену шкоду, суд не може, так як ці ствердження не ґрунтуються на законі.

Також суд не може прийняти до уваги заперечення представника відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відособленого підрозділу «Шахта «Південно донбаська № 3» про пропуск строку позивачем для звернення до суду, суд вважає це твердження необґрунтованим з наступних підстав.

Згідно ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк для звернення до суду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення, зокрема у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи.

У відповідності з ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача (відповідачів) в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищезазначеної норми ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «ОСОБА_4 № 1» на користь держави необхідно стягнути державне мито у розмірі 2 грн. 55 коп. та витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 4 грн. 50 коп.; та з відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відособленого підрозділу «Шахта «Південно донбаська № 3» на користь держави необхідно стягнути державне мито у розмірі 2 грн. 55 коп. та витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 4 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.ст. 1167, 268, 1202 ЦК України та ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року, ст. 34 Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004, керуючись п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 15, 60, 79, 81, 88, 212 - 215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «ОСОБА_4 № 1» на користь ОСОБА_3 одноразово 3 000 (три тисячі) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відособленого підрозділу «Шахта «Південно донбаська № 3» на користь ОСОБА_3 одноразово 13 000 (тринадцять тисяч) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «ОСОБА_4 № 1» на користь держави судовий збір у розмірі 2 (дві) гривні 55 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 4 (чотири) гривні 50 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі Відособленого підрозділу «Шахта «Південно донбаська № 3» на користь держави судовий збір у розмірі 2 (дві) гривні 55 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 4 (чотири) гривні 50 коп.

Рішення може бути оскаржене сторонами та іншими особами, які приймали участь у справі, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Вугледарського

міського суду ОСОБА_5