Вугледарський міський суд Донецької області

м. Вугледар, вул. Трифонова, 22, 85670, (06273) 6-44-66

м.Вугледар 1 вересня 2010 р.

Вугледарський міський суд Донецької області в складі: головуючий - суддя Гайдар А.В., при секретарі Солдатовій В.В., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області про відшкодування моральної шкоди завданої пошкодженням здоров’я, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров'я при виконанні трудових обов’язків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 08.12.1978 року по 05.06.2001 рік позивач, працював на підприємствах вугільної промисловості. При виконанні трудових обов’язків отримав професійне захворювання - “антрако-сілікатоз”, яке згідно акту розслідування виявлено 13 вересня 2004 року. 22 вересня 2004 р. рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу було встановлено стійку втрату професійної працездатності на 40 % та третя група інвалідності, безстроково. Просить суд стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях України в м. Вугледар моральну шкоду у сумі 50 000 грн., а також допустити негайне виконання рішення суду.

В судове засідання позивач та представник позивача не з’явилися, надали до суду письмові заяви з проханням розглянути справу без їх участі, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, вважаючи, що у позивача відсутнє право на відшкодування моральної шкоди тому що МСЕК не встановлена моральна шкода, а також в зв’язку з тим, що згідно Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 р. норму закону про виплату моральної шкоди виключено.

З’ясувавши думку представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, з 08.12.1978 року по 05.06.2001 рік позивач працював на підприємствах вугільної промисловості з шкідливими умовами праці. (а.с. 9-11)

При виконанні трудових обов’язків позивач отримав професійне захворювання - “антрако-сілікатоз”, яке згідно акту розслідування виявлено 13 вересня 2004 року.(а.с. 12 )

22 вересня 2004 р. рішенням Медико-соціальної експертної комісії, позивачу було встановлено стійку втрату професійної працездатності на 40 % та третя група інвалідності, безстроково. (а.с. 21,54)

У відповідності зі ст. 21 Закону “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області у відповідності з діючим законодавством відшкодовує позивачеві матеріальну шкоду, завдану пошкодженням здоров’я, але відшкодувати моральну шкоду відмовився, що є порушенням прав позивача на відшкодування шкоди з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок пошкодження здоров’я, викликаного професійним захворюванням, позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров’я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вищезазначене підтверджується обставинами справи та письмовими доказами. Зокрема, з висновку МСЕК від 22.09.2004 р. медичних документів, акту розслідування професійного захворювання вбачається, що у потерпілого через ушкодження здоров’я на виробництві настала стійка втрата працездатності. Він відчуває фізичні та моральні страждання, через постійні болі в легенях, в грудях, неможливість нормально рухатись, спати (а.с. 12-21).

Частиною 3 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, на яку посилається відповідач у своїх запереченнях дійсно передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого, з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів, але згідно з п.4.1 Рішення Конституційного Суду України від 24.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров’я тощо, а положення ст. 34 вищевказаного Закону, треба розуміти як визначення порядку, процедури та розміру відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності, тому що, у випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру заподіяних фізичних та душевних, їх глибини та погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, а також інших негативних наслідків, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості, тому задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума є завищеною та не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності та групи інвалідності.

Тому суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості і домірності завданої моральної шкоди, з огляду на важкі безстрокові наслідки професійних захворювань, постійний характер негативних наслідків, обмеження життєдіяльності, порушення та зміну звичайного укладу життя і особистих зв’язків, вважає за можливе та необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, що буде еквівалентним завданим моральним стражданням.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про неможливість відшкодування позивачеві моральної шкоди в зв’язку з тим, що згідно Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 р. норму закону про виплату моральної шкоди виключено, суд не може, оскільки страховий випадок з позивачем настав 22 вересня 2004 року, коли йому було вперше встановлено втрату професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням і з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, тому дія Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 р. на правовідносини сторін не поширюється, оскільки закон не має зворотної дії у часі, і на момент настання страхового випадку, діяли норми згідно яких відповідач повинен відшкодовувати моральну шкоду позивачу, у зв’язку з пошкодженням здоров я на виробництві.

Також суд вважає неможливим задовольнити заяву позивача про негайне виконання рішення суду з огляду на наступне. Згідно п.3 ч.1 ст..367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, у межах суми стягнення за один місяць. Однак, вказана норма процесуального закону не застосовується до рішень суду стягнення моральної шкоди, оскільки відноситься до стягнення регресних щомісячних виплат по відшкодуванню шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи.

Згідно п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань звільнений від сплати державного мита.

Згідно ст.81,88 ЦПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» з відповідача слід стягнути витрати на інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 15 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. ст. 21, 28, 34 Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп / 2004, ст. ст. 5, 23 Цивільного Кодексу України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ст. ст. 3, 8, 10, 15, 60, 79, 81, 88, 212 - 215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Вугледарі Донецької області на користь ОСОБА_2, одноразово 10 000 (десять тисяч) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов'язків.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Вугледар Донецької області на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення суду розгляду цивільних справ у розмірі 15 (п’ятнадцять ) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В.Гайдар