ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"10" червня 2009 р.                                                                            Справа  № 15/60

За позовом:        Товариства з обмеженою відповідальістю-фірми "Енергоконсалтінг"  

До відповідача 1:  Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "АРМА"

До відповідача 2 :   Дочірнього підприємства "Регіон-Інвест"

До відповідача3: Закритого акціонерного товариства Томашгородський кар'єр "Розовий"

про визнання договорів недійсними

                                                                                                               Суддя  

Секретар судового засідання: Михалевська Л.В.

Представники:

Від позивача : Мельник В.В. (дов.б/н від 14.04.09 р.).

Від відповідача 1: Громадюк О.Р. (дов.№ 137 від 21.04.09 р.).

Від відповідача 2: не з'явився.

Від відповідача 3: не з'явився.

Статті 20, 22  ГПК України сторонам роз'яснені.   

СУТЬ СПОРУ:  Позивач - ТОВ фірма "Енергоконсалтінг" м. Рівне звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить визнати недійсними договори поруки від 05 лютого 2008 р. за №№20/2 KL/4/1 та 20/2 - KL /4/2, укладені ТОВ КБ "Арма" з ДП "Регіон-Інвест" та ЗАТ Томашгородський кар'єр "Розовий".

Як вказує позивач, оспорювані договори укладені відповідачами без погодження ТОВ фірми "Енергоконсалтінг" та без його відома, що свідчить про їх недійсність, яка в свою чергу виникає з приписів ст.511 ЦК України, відповідно з якими зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. При цьому, зазначає, що неповідомлення його, як боржника про існування договорів поруки, зумовлює порушення його права, оскільки примусово позбавляє можливості виконати обов'язки, передбачені ст.557 ЦК України.

Крім того, позивач зазначає, що оспорювані договором поруки (правочини) вчинені сторонами без наміру створення правових наслідків, що обумовлювались ними.

Так, як вказує позивач, про укладені договори поруки  ТОВ фірма "Енергоконсалтінг" дізналась лише при розгляді справи №15/26. Відтак, на думку позивача виникає сумнів бажання сторін при укладенні договору поруки спрямувати на реальне настання правових наслідків.

Враховуючи це, рахує, що укладені відповідачами 05 лютого 2008 р. договори поруки є недійсними, оскільки ті не відповідають вимогам чинного законодавства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (фіктивні правочини).

Враховуючи це, вважає, що є всі підстави для задоволення позову.

Відповідач-1 ТОВ КБ "Арма" м. Київ позовні вимоги не визнає в зв'язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.

Як вказує  відповідач-1 , договори поруки укладені ним 05 лютого 2008 р. з ДП  "Регіон-Інвест" та ЗАТ Томашгородський кар'єр "Розовий" повністю відповідають вимогам чинного законодавства та спрямовані на настання реальних правових наслідків.

При цьому, зазначає, що п.2.2 Кредитного договору укладеного з позивачем, було встановлено, що забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є договір застави корпоративних прав,  договір застави майнових прав та обладнання, договір поруки з ДП "Регіон-Інвест" та договір поруки з ЗАТ Томашгородський кар'єр "Розовий". Відтак, твердження позивача про те, що оскаржувані договори поруки укладалися без відома та без погодження  з позивачем , є такими, що не відповідають дійсності.

Враховуючи це, просить позовні вимоги залишити без задоволення.

Відповідач-2 - ДП "Регіон-Інвест" та відповідач-3 - ЗАТ Томашгородський кар'єр "Розовий" втретє в судове засідання не з'явились, витребуваних доказів суду не надали, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, про причини свого нез'явлення суд не повідомили.

А так, суд вважає за можливе згідно ст.75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній  матеріалами, оскільки останніх достатньо для вирішення спору по суті.

При цьому, суд відхиляє подане представником  позивача  клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю взяти участь в судовому засіданні через представництво інтересів особи у Рівненському міському суді по кримінальній справі, оскільки воно не підкріплене жодним належним доказом  в підтвердження викладених в цьому клопотанні обставин. Крім цього на даний час спливає передбачений ч.1 ст.69 ГПК України строк вирішення спору у даній справі.

З огляду на це, спір підлягає вирішенню по суті.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов  до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суд встановив та врахував таке.

05 лютого 2008 р. між позивачем  та відповідачем - 1 був укладений Кредитний договір (а.с.6-7), відповідно з яким відповідач -1 (Банк) надав позивачу (Позичальник) кредитні кошти у формі відзивної відновлювальної  кредитної лінії для поновлення обігових коштів та придбання обладнання в сумі 10 000 000,00 грн. в строк до 04 лютого 2009 р. включно (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є договір застави корпоративних прав, договір застави майнових прав та обладнання, договір поруки з ДП "Регіон-Інвест" та договір поруки з ЗАТ Томашгородський кар'єр "Розовий".

На виконання цього та відповідно в забезпечення виконання зобов'язань позивача за кредитним договором, 05 лютого 2008 р. між ТОВ КБ "Арма" та ЗАТ Томашгородський кар'єр "Розовий", ДП "Регіон- Інвест" були укладені договори поруки відповідно за №№ 20/2 KL/4/1 та 20/2 - KL /4/2.(а.с. 8-13).

З огляду на це, суд приймає рішення про відсутність підстав для визнання договорів поруки недійсними, насамперед врахував таке.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В свою чергу, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст.548 ЦК України).

Таким чином, забезпечення виконання основного зобов'язання боржником може бути передбачено як у договорі на виконання основного зобов'язання, так і в формі окремо укладеного правочину, відповідно до вимог закону.

Пунктом 2.2 Кредитного договору встановлено, що забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів  за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є в тому числі договори поруки з ДП "Регіон-Інвест" та ЗАТ Томашгородський кар'єр  "Розовий".

Викладене спростовує твердження позивача про те, що оскаржувані договори поруки укладалися без погодження з позивачем та без його відома.

При цьому, Законом, зокрема §3 Глави 49 ЦК України врегульований такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як порука.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Викладене свідчить про те, що договір поруки - це двосторонній правочин, який укладається між кредитором та поручителем. При цьому, договір поруки укладається у відповідності до вимог закону, а саме ст.ст.553-559 ЦК України, саме між кредитором і поручителем.

В свою чергу, діюче законодавство не містить вимог, щодо погодження чи отримання згоди на це боржника.

При цьому, слід зауважити, що оспорюваний позивачем договір поруки ніяким чином не порушив права останнього, так само, як і в примусовому порядку не позбавив його можливості виконати свої зобов'язання за основним договором.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Викладене в сукупності спростовує твердження позивача.

Більше того, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, окрім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем може бути також будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Натомість, як з'ясовано судом, договір поруки, жодним чином і в будь-який спосіб не порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до стст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Натомість, доводи, на які посилався позивач, як на підставу своїх позовних вимог є безпідставними, необгрунтованими та надуманими, оскільки спростовуються вищевикладеним. На думку суду, підстави для задоволення позову відсутні.  

Керуючись ст. ст.49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

       ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

   Суддя                                                                

Рішення підписано:    "15 " червня 2009 року.