АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № Справа № 22ц-15833/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Рудь В.В.
Категорія 37
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2011 року м. Дніпропетровськ колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Куценко Т.Р., Повєткіна В.В.
при секретарі: Самоткан В.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2010року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визнання часток в праві сумісної власності на 61/100 частину домоволодіння, припинення права власності ОСОБА_2 на 13/100 частин домоволодіння шляхом стягнення грошової компенсації, визнання права власності на 61/100 частину домоволодіння по вул.Чаплинська, 55 у м.Дніпропетровську в порядку спадкування за законом, -
В с т а н о в и л а :
У вересні 2009року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визнання часток у спільній власності на 61/100частину будинку, визнання права власності в порядку спадкування, припинення права власності відповідача на 13/100 частин будинку шляхом стягнення грошової компенсації.
Позивач зазначав, що рішенням судової колегії по цивільним справам Дніпропетровського обласного суду від 23 лютого 1998року визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на спадщину – домоволодіння,55 по вул.Чаплинська в м.Дніпропетровську, видане на ім*я батька ОСОБА_5 і визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом на 1/8 частину вказаного домоволодіння; виділено їй разом з сином ОСОБА_4 в будинку А-1 приміщення 2-2, 2-3, площею 18,6кв.м, сіни а-1, вбиральню «З», огорожі №2,3; колодязь «К», паркан №1 та замощення залишені у спільному користуванні, що складає 39/100 частин домоволодіння. В послідуючому ОСОБА_6 вказану частину подарувала сину ОСОБА_4, який в даний час є власником 39/100частин домоволодіння, вказана частина має окремий ізольований вхід. Право власності ОСОБА_4 на останню не оспорюється.
Вказаним рішенням суду також визнано право власності на 1/8 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 і оскільки доля останнього є незначною, суд виділив в натурі йому та батькові ОСОБА_5 в житловому будинку А-1 жилі приміщення 1-2, 1-3, площею 20,3кв.м, сіни «а», приміщення 1-1, ганок а-2, сарай «В», погріб під «В», вбиральню «Г», огорожу №4,5; колодязь «К», паркан №1 та замощення залишені у спільному користуванні, що складає 61/100 частин домоволодіння.
Вважає, що судова колегія по цивільним справам Дніпропетровського обласного суду рішенням від 23 лютого 1998року не визначила частку, яка залишається батькові в спірному домоволодінні, у зв’язку з чим з урахуванням вартості всього домоволодіння на час розгляду справи обласним судом – 8878грн., вартість 1/8 частини, на яку визнано право власності за ОСОБА_2, складає - 1109грн.; вартість 61/100 частини складає 5400гр. У такому разі вартість частини домоволодіння, яка належить ОСОБА_5, складає 4291грн., що становить 48/100 частин домоволодіння,55 по вул.Чаплинська в м.Дніпропетровську, у зв’язку з чим доля ОСОБА_2 становить 13/100 частин.
21 січня 2004року ОСОБА_5 звернувся до КП «ДМБТІ» з приводу реєстрації права власності належної йому частини домоволодіння,55 по вул.Чаплинська в м.Дніпропетровську, на підставі вказаного судового рішення за ним зареєстровано на праві власності 61/200 частини.
27 грудня 2007року ОСОБА_5 помер.
Він, позивач, як єдиний спадкоємець за законом, звернувся в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після смерті батька. При ознайомленні з правовстановлюючими документами встановив, що доля батька в реєстраційних документах значно зменшена, що не відповідає фактичній долі.
Посилаючись на викладені обставини, та вказуючи на те, що доля ОСОБА_2 є незначною, виділити належну йому частку неможливо, останній в зазначеному будинку не проживає, забезпечений іншим житлом, позивач просив:
визнати, що його батькові ОСОБА_5 належить на праві власності згідно з рішенням Дніпропетровського обласного суду від 23 лютого 1998року 48/100 частин, ОСОБА_2 – 13/100 частин домоволодіння,55 по вул.Чаплинська в м.Дніпропетровську;
визнати недійсним витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно в КП «ДМБТІ» від 21 січня 2004року на 61/200 частину домоволодіння,55 по вул.Чаплинська в м.Дніпропетровську на ім*я ОСОБА_5;
припинити право власності на 13/100 частин домоволодіння,55 по вул.Чаплинська в м.Дніпропетровську на ім*я користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 13000грн.;
визнати за ним право власності на 61/100 частину домоволодіння,55 по вул.Чаплинська в м.Дніпропетровську в порядку спадкування за законом(а.с.4-6).
Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2010року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визнання часток у спільній власності на 61/100частину будинку, визнання права власності в порядку спадкування, припинення права власності відповідача на 13/100 частин будинку шляхом стягнення грошової компенсації у частині позовних вимог до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання недійсним витягу про реєстрацію права власності КП «ДМБТІ» від 21 січня 2004року на 61/200частину домоволодіння по вул.Чаплинська,55 у м.Дніпропетровську на померлого батька позивача – ОСОБА_5.
Виключено Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради з числа відповідачів, останнє залучено як третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору(а.с.90).
Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2010року позов задоволено.
Визнано, що ОСОБА_2 належить на праві власності 13/100 частин домоволодіння №55 по вул.Чаплинська у м.Дніпропетровську.
Визнано, що померлому 27 грудня 2007року ОСОБА_5 за життя належало 48/100 частин домоволодіння №55 по вул.Чаплинська у м.Дніпропетровську.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 48/100 частин домоволодіння №55 по вул.Чаплинська у м.Дніпропетровську в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 27306,82грн., внесених на депозитний рахунок суду, в рахунок компенсації вартості 13/100 частин домоволодіння №55 по вул.Чаплинська у м.Дніпропетровську.
Припинено право власності ОСОБА_2 на 13/100 частин домоволодіння №55 по вул.Чаплинська у м.Дніпропетровську.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 13/100 частин домоволодіння №55 по вул.Чаплинська у м.Дніпропетровську.
Визнано, що ОСОБА_3 в домоволодінні №55 по вул.Чаплинська у м.Дніпропетровську на праві власності належить загалом 61/100 частина.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 305грн. судового збору, 60грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи та 773,28грн. витрат на проведення експертизи, всього 1138,28грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 671,32грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що суд не взяв до уваги рішення Дніпропетровського обласного суду від 23.12.1998року, яким вирішенні питання щодо права власності та поділу спірного будинку, у тому числі між ним, ОСОБА_2, та батьком позивача, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що суд неправильно застосував норми матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд зазначив, що за текстом рішення Дніпропетровського обласного суду від 23 лютого 1998року ОСОБА_2 спочатку претендував на 1/8 частину спірного домоволодіння, потім збільшив позовні вимоги до 1/6 частини домоволодіння. Оскільки позовні вимоги були задоволені частково та визнано право власності на 1/8 частину, що складає 13/100, суд не міг визнати за ним право власності на 61/200 частину(майже 32/100 або 1/3 частину), що виходило за межі його позовних вимог. У зв’язку чим вимоги позивача в частині визнання за батьком 48/100 частин, а за відповідачем 13/100 частин спірного домоволодіння є обґрунтованими.
Суд також зазначив, що оскільки вказаним рішенням встановлена неможливість виділу в натурі ОСОБА_2 1/8 частини, останній у спірному будинку не проживає, то згідно ст.365 ЦК України є підстави для припинення його права власності, з виплатою грошової компенсації за 13/100 частин спірного домоволодіння.
Такі висновки суду не можна визнати обґрунтованими з огляду на таке.
Із даної справи та справи №2-7/1998р. за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на 1/6 частину та розподілу будинку; за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/8 частину будинку, дослідженої в судовому засіданні апеляційної інстанції, видно, що рішенням судової колегії по цивільним справам Дніпропетровського обласного суду від 23 лютого 1998року визнано частково недійсним в розмірі 3/8 частини свідоцтво про право власності на спадщину, видане на ім*я ОСОБА_5 Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 2 листопада 1986року за реєстром №1-3096.
Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом на 1/8 частину домоволодіння №55 по вул.Чаплинській у м.Дніпропетровську та виділено їй разом з ОСОБА_4 на праві власності в будинку А-1 жилі приміщення 2-2, 2-3, площею 18,6кв.м, сіни а-1, вбиральню «З», огорожі №2,3; колодязь «К», паркан №1 та замощення І залишені у спільному користуванні, що складає 39/100 частин від всього домоволодіння.
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 1/8 частину зазначеного домоволодіння та виділено разом з ОСОБА_5 на праві власності в будинку А-1 жилі приміщення 1-2, 1-3, площею 20,3кв.м, сіни «а»(приміщення 1-1), ганок а-2, сарай «В», погріб під «В», вбиральню «Г», навіс «Б», огорожу №4,5; колодязь «К», паркан №1 та замощення І залишені у спільному користуванні, що складає 61/100 частин від всього домоволодіння.
Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 171грн. за розбіжності ідеальних часток з виділеними реально частками. В іншій частині позову ОСОБА_6, ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено(а.с.11-16, а.с.179-183,т.2 справи №2-7/98р.).
Ухвалою Судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 27 травня 1998року зазначене рішення обласного суду залишено без змін(а.с.207-208,т.2 справи №2-7/98р.)
Таким чином, вказаним судовим рішенням, в якому наведено відповідний розрахунок часток, визначені частки співвласників спірного домоволодіння. При цьому останнє не містить розміру часток, вказаних позивачем ОСОБА_3 в позовній заяві та покладених судом в основу судового рішення від 02 грудня 2010року.
Як вбачається із справи, визначаючи частки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відповідно у розмірі 48/100 та 13/100 частин домоволодіння №55 по вул.Чаплинська у м.Дніпропетровську, суд фактично припустився до тлумачення рішення обласного суду від 23 лютого 1998року. В той час як таке право суду не передбачено діючим законодавством.
Крім того, визнавши, що померлому 27 грудня 2007року ОСОБА_5 за життя належало 48/100 частин домоволодіння №55 по вул.Чаплинська у м.Дніпропетровську, суд всупереч вимогам ст.ст.3,27-31 ЦПК України вирішив питання про права особи, яка не є стороною процесу та у зв’язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності.
Встановивши наявність спору з приводу спадкового майна після смерті ОСОБА_5, померлого 27 грудня 2007року, а саме щодо частки у спірному домоволодінні, суд не взяв до уваги, що обраний ОСОБА_3 спосіб захисту спадкового права, наведений у позовній заяві, не передбачено ст.16 ЦК України, яка регулює питання та способи захисту цивільних прав та інтересів.
Що стосується припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні, то, як видно із справи, суд не взяв до уваги вимоги ст.365 ЦК України, яка регулює зазначені питання, і не встановив обставин та доказів в їх підтвердження про можливість припинення такого права ОСОБА_2 на відповідну частину спірного домоволодіння.
Оскільки суд першої інстанції встановлені обставини та норми права, які регулюють зазначені правовідносини не взяв до уваги, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визнання часток в праві сумісної власності на 61/100 частину домоволодіння, припинення права власності ОСОБА_2 на 13/100 частин домоволодіння шляхом стягнення грошової компенсації, визнання права власності на 61/100 частину домоволодіння по вул.Чаплинська, 55 у м.Дніпропетровську в порядку спадкування за законом.
Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 02 грудня 2010року скасувати.
ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про визнання часток в праві сумісної власності на 61/100 частину домоволодіння, припинення права власності ОСОБА_2 на 13/100 частин домоволодіння шляхом стягнення грошової компенсації, визнання права власності на 61/100 частину домоволодіння по вул.Чаплинська, 55 у м.Дніпропетровську в порядку спадкування за законом, відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-