АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № Справа № 22ц-15572/10 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Рудь В.В.
Категорія 53
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2011 року м. Дніпропетровськ
колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Куценко Т.Р., Повєткіна В.В.
при секретарі: Бецман І.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти Самарської районної у м.Дніпропетровську ради, Комунального закладу освіти середня загальноосвітня школа №110 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх сум, що належать працівнику з дня звільнення по день фактичного розрахунку, -
В с т а н о в и л а :
У січні 2008 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Відділу освіти Самарської районної у м.Дніпропетровську ради, Комунального закладу освіти середня загальноосвітня школа №110 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх сум, що належать працівнику з дня звільнення по день фактичного розрахунку.
Позивач зазначав, що працював в комунальному закладі освіти середня загальноосвітня школа №110 на посаді вчителя фізкультури з 15.01.2003року по 27.03.2006року.
За рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 07.09.2006року по справі №2-440/06 його визнано таким, що звільнений 27.03.2006року за власним бажанням; стягнуто на його користь середню заробітну плату у розмірі 27,64грн. за один день, а всього за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2005року по 27.03.2006року стягнуто 1603,12грн. та встановлено факт виплати всіх платежів при звільненні до 06.02.2006року.
Вказуючи на те, що відділ освіти при перерахунку заробітної плати не врахував доплати за кваліфікацію учителя ІІ категорії з 01.04.2005року по 26.12.2005року, що з’ясовано після ухвалення судового рішення і є істотною обставиною, оскільки середньоденна заробітна плата у зв’язку з цим складала 30,15грн., загальна сума заборгованості по заробітній платі – 1748,70грн, а не 27,64грн. та 1603,12грн. відповідно, як це визначив суд, та що мала місце затримка виплати вказаних сум після звільнення, позивач, уточнивши вимоги в ході розгляду справи(а.с.1111-12,104), просив на підставі ст.116,117,237 КЗпП України стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати всіх сум, що належать працівнику від установи з дня звільнення по день фактичного розрахунку в розмірі 27072,77грн. відповідно до індексу споживчих цін та інфляції, а також 100 000грн. моральної шкоди.
Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 19 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Із справи видно, що у лютому 2006року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Самарської районної в м.Дніпропетровську ради про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, спонукання до повернення трудової книжки, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування вимог серед іншого посилався на те, що при звільненні за власним бажанням з посади вчителя фізкультури згідно наказу від 23.12.2005року мала місце затримка видачі трудової книжки та неналежне оформлення останньої в частині дати звільнення.
Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 07.09.2006року позов задоволено частково та в числі іншого зобов’язано Відділ освіти Самарської районної в м.Дніпропетровську ради видати наказ про звільнення ОСОБА_2 за ст.38 КЗпП України(за власним бажанням) з 27 березня 2006року та внести відповідний запис до трудової книжки.
Стягнуто з Відділу освіти Самарської районної в м.Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 26 грудня 2005року по 27 березня 2006року в сумі 1 603,12 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів, компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 250грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 534,37грн.(а.с.150-153).
Як видно із судового рішення, при визначенні середньоденної заробітної плати у розмірі 27,64грн. та компенсації за вимушений прогул, а саме за час затримки видачі належно оформленої трудової книжки за період з 26 грудня 2005року по 27 березня 2006року у сумі 1 603,12грн., суд керувався п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати та даними щодо заробітної плати позивача за жовтень, листопад 2005року. Предметом судового розгляду було також питання щодо наявності у позивача кваліфікації учителя ІІ категорії. Суд також зазначив, що ОСОБА_3 отримав усі належні йому платежі до 06 лютого 2006року. Вказане рішення суду набрало законної сили(а.с.150-153).
У серпні 2007року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення суду від 07.09.2006року у зв’язку з нововиявленими обставинами, вказуючи в числі інших обставин на те, що розрахунок заборгованості по заробітній платі визначено без врахування присвоєної йому ІІ категорії, що на його думку є істотними для справи обставинами.
Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2007року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2008року, ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд зазначеного рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами(а.с.147-149).
Наведені обставини свідчать, що питання про розмір виплат, належних позивачу при звільненні та факт їх виплати вирішені судом при розгляді вказаної справи, рішення по якій від 07.09.2006року набрало законної сили(а.с.150-153).
Що стосується суми, стягнутої рішенням суду від 07.09.2006року, то, як видно із справи, після набрання останнім законної сили, постановою старшого державного виконавця державної виконавчої служби у Самарському районі м.Дніпропетроська від 01 грудня 2006року відкрито виконавче провадження щодо його виконання на підставі документу про примусове виконання, який подано 29.11.2006року(а.с.6).
Встановивши вказані обставини та докази в їх підтвердження, суд прийшов до правильного висновку, що заявлений позов про стягнення середнього заробітку за час затримки виплат не ґрунтується на законі.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач допустив затримку виплати усіх належних сум за період з 26.12.2005року по 17.05.2007року, у тому числі сум, визначених рішенням суду від 07.09.2006року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються зазначеними доказами. Крім того, питання щодо виконання судового рішення регулюються Законом України «Про виконавче провадження», дія ст.117 КЗпП України, на підставі якої позивач просив стягнути середній заробіток за затримку виплати стягнутих рішенням суду сум, на правовідносини щодо виконання судового рішення не поширюється.
Рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, доказам у справі суд дав оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-