ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "02" червня 2009 р.                                                           Справа № 8/53

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Мельника М.М - директора,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дисконт Плюс", с.Зміїнець Луцького району Волинської області   

на рішення господарського суду Житомирської області

від "14" квітня 2009 р. у справі № 8/53 (суддя Давидюк В.К.)

за позовом Приватного підприємства "Дисконт Плюс", с.Зміїнець Луцького району Волинської області    

до Державного підприємства "Новоград-Волинський сиркомбінат", с.Наталівка Новоград-Волинського району Житомирської області   

про стягнення 37716,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.04.2009р. у справі №8/53 в задоволенні позову Приватного підприємства "Дисконт Плюс", с.Зміїнець Луцького району Волинської області до Державного підприємства "Новоград-Волинський сиркомбінат", с.Наталівка Новоград-Волинського району Житомирської області про стягнення 37716,00грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП "Дисконт Плюс" звернулось до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що:

- помилковим, на думку скаржника, є висновок суду першої інстанції, що позивачем в порушення ч.2 ст.530 ЦК України, не було пред'явлено відповідачу вимогу про сплату боргу;

- крім того, відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про вжиття останнім всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної  скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим,  прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2009р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить реєстр рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 12.05.2009р., а також зважаючи на приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне підприємство "Дисконт Плюс" звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Новоград-Волинський сиркомбінат" про стягнення заборгованості в сумі 37716,00грн., згідно договору №ДГ-0000082, укладеного 02.06.2008р. на виконання робіт по наданню послуг автокрана на об'єкті будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом червня-серпня 2008 року Приватне підприємство "Дисконт Плюс" надавало послуги автокрана на об'єкті будівництва Дочірньому підприємству "Новоград-Волинський сиркомбінат"  на загальну суму 124232,00грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт №ОУ-0000011 від 27.06.2008р., №ОУ-0000012 від 27.06.2008р., №ОУ-0000013 від 07.07.2008р., №ОУ-0000014 від 07.07.2008р., №ОУ-0000015 від 18.07.2008р., №ОУ-0000016 від 18.07.2008р., №ОУ-0000017 від 28.07.2008р., №ОУ-0000018 від 11.08.2008р., №ОУ-0000019 від 12.08.2008р.

Відповідач свого зобов'язання належним чином у повному обсязі не виконав, розрахувався за надані послуги лише на суму 86516,00грн.

Таким чином, станом на день подачі позову до суду у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 37716,00грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв   ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від  виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до актів здачі-прийняття робіт №ОУ-0000011 від 27.06.2008р., №ОУ-0000012 від 27.06.2008р., №ОУ-0000013 від 07.07.2008р., №ОУ-0000014 від 07.07.2008р., №ОУ-0000015 від 18.07.2008р., №ОУ-0000016 від 18.07.2008р., №ОУ-0000017 від 28.07.2008р., №ОУ-0000018 від 11.08.2008р., №ОУ-0000019 від 12.08.2008р., виконання робіт було проведено згідно договору №ДГ-0000082 від 02.06.2008р., хоча, як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем письмовий договір не укладався.

Як вбачається з актів здачі-прийняття робіт, сторонами не визначено строку сплати за надані послуги.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Частиною 2 даної статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з врахування наведеної норми закону, позивач зобов'язаний був  пред'явити до відповідача вимогу про зобов'язання останнього оплатити суми боргу, однак позивачем не було надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів пред'явлення такої вимоги відповідачу.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк виконання зобов'язання по актам здачі-прийняття робіт не настав, а отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 37716,00грн. заборгованості є необгрунтованими.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються  на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин, рішення господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2009 року у справі №8/53 слід залишити без змін як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права і обставинам справи, а подану позивачем апеляційну скаргу з вимогою його скасування – без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2009р. у справі №8/53 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дисконт Плюс" (с.Зміїнець Луцького району Волинської області) - без задоволення.

2. Справу №8/53 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд