ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.06.2009 Справа№ 19/165-07
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дмитренко А.К.(доповідач)
суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.
Представники сторін:
від відповідача: Жукова О.М., довіреність №70 від 30.01.08, юрисконсульт;
Представник позивача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Літан-Імпекс", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.08р. у справі № 19/165-07
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Літан-Імпекс", м.Дніпропетровськ
до: закритого акціонерного товариства "Літан", м.Дніпропетровьк
про визнання недійсним пункту 3.4 договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.08 (суддя Петренко І.В.) товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційному підприємству "Літан-Імпекс" відмовлено у позові про визнання недійсним пункту 3.4 договору поставки продукції від 07.06.04 р. № 59/1 в частині визначення строку оплати в 30-ти банківських днях.
Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Літан-Імпекс", м.Дніпропетровськ просить його скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Закрите акціонерне товариство "Літан" вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та хибними, а рішення суду - законним, тому просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення. 07.06.2004 року між ТОВ ВКП «Літан-Імпекс»(позивач) та ЗАТ «Літан»(відповідач) було укладено договір поставки продукції №59/1, згідно з яким, відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити продукцію у кількості, за ціною та асортименті згідно із специфікацією, а саме:
- профіль коробочний REHAU 68 мм в кількості 501 м;
- профіль створочний REHAU 60 мм в кількості 360 м;
на загальну суму 17 585,28 грн.
Цивільний кодекс України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (стаття 203 ЦК).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК).
Одночасно ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Особи, які вчинили правочин (ЗАТ "Літан" в особі голови правління Сухова О.П., що діяв на підставі Статуту ЗАТ "Літан" /а.с. 50-61/, та ТОВ ВКП "Літан-Імпекс" в особі генерального директора Ковальчука В.І., що діяв на підставі Статуту ТОВ ВКП "Літан-Імпекс" /а.с. 12-23/) мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.
У пункті 3.4. договору поставки продукції від 07.06.2004р. № 59/1 сторони узгодили умови та термін оплати продукції, а саме встановили, що "оплата продукції, що постачається за цим договором, здійснюється отримувачем на поточний рахунок постачальника у розмірі 100 % вартості поставленої продукції на підставі виставленого рахунку протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання рахунку". Тобто в даному пункті договору сторони на виконання ч. 2 ст. 1087 Цивільного кодексу України, передбачили, що розрахунок за поставлену продукцію між постачальником та отримувачем здійснюватиметься в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку отримувача на поточний рахунок постачальника.
Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється Цивільним кодексом України, законом та банківськими правилами (ч.4 ст. 1088 Цивільного кодексу України).
Правила здійснення безготівкових розрахунків встановлені численними інструкціями Національного Банку України, які є частиною цивільного законодавства України і, згідно ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Так, відповідно до Інструкції про міжбанківський переказ в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 17.03.2004р. № 110 (яка була чинною на момент укладення договору поставки продукції від 07.06.2004р. № 59/1) "банківський день - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням електронних розрахункових документів через систему електронних платежів".
Аналогічне трактування терміну "банківський день" наведено в чинній на сьогодні Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 16.08.2006 № 320.
Більш того поняття "банківський день" наведене в Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", де зазначено, що банківський день - це частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України.
Таким чином, використання терміна "банківський день" у договорі є допустимим і не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. У зв'язку з цим посилання позивача на те, що поняття "банківські дні", застосоване в п.п. 3.4. договору поставки продукції від 07.06.2004р. № 59/1, не відповідає вимогам закону, - є безпідставним.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував позовну давність, зазначивши у рішенні про сплив загального трирічного строку позовної давності 07.06.07. На застосуванні позовної давності наполягав відповідач у запереченнях проти позову.
Будь-яких порушень норм процесуального права з матеріалів справи не вбачається.
За таких обставин підстави для зміни або скасування рішення, на думку колегії суддів, відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.08 у справі № 19/165-07 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Головуючий А.К.Дмитренко
Суддя А.Є.Прокопенко
Суддя В.І. Крутовських