Болехівський міський суд Івано-Франківської області

м. Болехів, вул. Коновальця, 34 а, 77202, (03437) 3-40-48

Справа №2а-273/2010

ПОСТАНОВА іменем України

19 листопада 2010 року м. Болехів

Суддя Болехівського міського суду Івано-Франківської області Поляниця М.М. розглянув­ши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Болехові, Івано-Франківської області

"Про визнання дій неправомірними, зобов 'язанні нарахування та виплату доплати до пенсії, як «дитині війни» у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни ",-

встановив:

Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого вказує, що вона є дитиною війни, і у відповідності до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мініма­льної пенсії за віком яка з 2006 року у зазначеному розмірі не виплачувалась. Просить ви­знати дії управління Пенсійного фонду України в м. Болехові, Івано-Франківської області щодо відмови у перерахунку та виплаті щомісячної соціальної допомоги, як «Дитині війни» у розмірах встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» неправомір­ними, зобов'язати нарахувати та виплатити їй щомісячну соціальну державну допомогу, від­повідно до вище зазначеного Закону за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року на час звернення до суду, та виплачувати допомогу у відповідності до закону.

Представник відповідача подав до суду заперечення проти позову , в якому позов не ви­знав та зазначив, що пенсія позивачці виплачується у встановленому законодавством розмі­рі., а саме їй проводиться доплата як дитині війни у розмірі 10 % прожиткового мінімуму. Крім того позивачкою пропущено шестимісячний строк на звернення до суду на вимоги, що­до здійснення перерахунку та виплати пенсії .

Нормами ст. 1832 КАС України передбачено, що суддя розглядає справу у порядку ско­роченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за за­гальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховуючи достатність підстав для прийняття рішення в порядку скороченого провадження приходить до наступного висновку.

Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зо­бов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачено консти­туцією України та законами України. Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі не­відповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнарод­ного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншого правового акту, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

Нормами ст.8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принци­пом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосо­вує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мініма­льної пенсії за віком. Нормами статті 7 зазначеного Закону передбачено, що фінансове за­безпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за ра­хунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду Укра­їни в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови управління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5 управління Пенсійного фонду України в районі відповід­но до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, до­помогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 народи­лася 04 лютого 1945 року, і їй у встановленому Законом порядку надано статус дитини війни, що підтверджується відповідним штампом у пенсійному посвідченні серій №107469 (а.с.4,6). Позивачці надано статус особи, шо проживає на території гірського населеного пункту (а.с.7). З відповіді управління ПФ України від 14 вересня 2010 року за №121/Р-15 вбачаєть­ся, що позивачці з 2008 року нараховується підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 49,80 грн. (а.с.8-9)

Виходячи із того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціа­льний захист дітей війни", суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вище зазначеним Законом, в тому числі й право на підвищен­ня пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пе­нсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При цьому частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абза­цом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мі­німальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України "Про загальнообо­в'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Мінімальна пенсія за віком встановлюється Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено наступ­ний прожитковий мінімум: з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня 2010 року - 719 грн., з 1 жовтня -723 грн., з 1 грудня - 734 грн.

Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування", на думку суду не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи до­плат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випа­дку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, пе­редбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон перед­бачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку Су­ду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний за­хист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпе­чення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Наявність прогалини у законодавстві, щодо відсутності механізму вирахування мінімаль­ної пенсії за віком на думку суду, не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пен­сії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покла­датися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодав­чому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'я­зана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих споді­вань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої полі­тики чи поведінки.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості люди­ни, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількі­сні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик мож­ливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показ­ників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гара­нтією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний ма­теріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціа­льний захист дітей війни.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані таки­ми, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів Укра­їни" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бю­джет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" тобто відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній ре­дакції, в якій було зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утри­мання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, позов підлягає до часткового задоволення.

Що стосується вимоги про визнання дій відповідача неправомірними щодо відмови пере­рахувати та виплатити доплату до пенсії, то суд вважає, що позивач має на увазі бездіяль­ність відповідача, а саме: не нарахування йому підвищення до пенсії, як дитині війни у вста­новлених законодавством розмірах.

Позивачка зверталася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» однак отримала відмову, що під­тверджується листом управління ПФ України в м. Болехові від 14 вересня 2010 року за № 121/Р-15 (а.с.8-9).

За таких обставин суд приходить до висновку, що слід визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області у перераху­нку та виплаті ОСОБА_1 пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Болехові, Іва­но-Франківської області, здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за періоди з 1 травня 2010 року по 19 листопада 2010 року виходячи з розмі­рів мінімальної пенсії за віком, встановлених: Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» : з 1 квітня - 706 грн. З 1 липня 2010 року - 719 грн. з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн. з одночасним його збільшенням на 20 процентів відповідно до ви­мог частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» з врахуванням виплаченої надбавки.

Також підлягають до задоволення і вимоги позивачки, щодо зобов'язання відповідача проводити йому, як дитині війни виплату призначеної надбавки до пенсії згідно статті 6 За­кону України «Про соціальний захист дітей війни» та статті 28 Закону України «Про загаль­нообов'язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням доплат, передбачених части­ною 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» з 19 лис­топада 2010 року.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.І ст.100 цього Кодексу пропущення строку звернення до адміністра­тивного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач в запереченні проти позову зазначає, що позивачкою безпідставно пропущено шестимісячний строк звернення до суду та про­сить за просить залишити позов без розгляду. Позивачкою не подано до суду заяву про поновлення строку на звернення до суду за захистом порушеного права. ОСОБА_1 зве­рнулася до суду 1 листопада 2010 року (а.с.2)

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов в частині зобов'язання управлін­ня Пенсійного фонду України в м. Болехові, Івано-Франківської області здійснити перераху­нок та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціаль­ний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за періоди з по 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 1 травня 2010 року не підлягає до задоволення, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі ст. 17 п. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист ді­тей війни», рішення Конституційного Суду України за №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, За­кону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призна­чення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» № 497 від 11.04.2000 року, керуючись ст.ст. 11,71,99, 100, 160-163, 167,1832 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задоволити частково.

Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в м. Болехові в перерахунку Рин­дзак ОСОБА_2 надбавки до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціаль­ний захист дітей війни» виходячи з розміру мінімальної пенсії по віку неправомірною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Болехові, Івано-Франківської об­ласті здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком, за періоди з 01 травня 2010 року по 19 листопада 2010 року виходячи з роз­мірів мінімальної пенсії за віком, встановлених: Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» : з 1 квітня - 706 грн., з 1 липня 2010 року - 719 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня - 734 грн. з одночасним його збільшенням на 20 процентів відповідно до ви­мог частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» з врахуванням виплаченої надбавки.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської об­ласті проводити ОСОБА_1, як дитині війни виплату призначеної їй надбавки до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статті 28 Зако­ну України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням доплат, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» з 19 листопада 2010 року.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського Апеляційного ад­міністративного суду через Болехівський міський суд шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апе­ляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Поляниця М.М.