Апеляційний суд Кіровоградської області
25006, м. Кіровоград, ДСП-5, вул. В.Пермська 2, тел. 24-56-63
Справа № 11а - 293/2009 року Головуючий у суді І-ї інстанції - Могильний О.П.
Категорія - ст. 186 ч.2 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції - Олексієнко І.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого - судді: Медведенка Ю.С.,
суддів: Олексієнко І.С., Кадегроб А.І.,
з участю прокурора: Науменка В.В.,
законного представника засудженого: ОСОБА_2,
захисника-адвоката: ОСОБА_1,
засудженого: ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією законного представника засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в інтересах засудженого на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2009 року, яким:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, освіта неповна середня , не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого:
- 10.10.2006 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за ст.185 ч.2, ст.15 ч.3 ст.186, ст.187 ч.3, 69,70,104,76 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк - 2 роки,
засуджено за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання призначеного за вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2006 року, остаточно призначено покарання - 5 років 1 день позбавлення волі.
Вироком вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Суд визнав винним ОСОБА_3 в тому, що він 04.10.2008 року біля 12.10 год. діючи навмисно, з корисливих спонукань з метою заволодіння чужим майном знаходячись біля магазину „Плазма” по вул. 50 років Жовтня в м. Кіровограді, побачивши неповнолітнього знайомого ОСОБА_4 підійшов до нього та з погрозою застосування фізичного насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, примусив останнього пройти до ринку „Європейський”, що розташований на перехресті вулиць Яновського-Героїв Сталінграду в м. Кіровограді, де продовжуючи свій злочинний намір на відкрите викрадення чужого майна змусив передати йому мобільний телефон „Самсунг Е 570” вартістю 1200 грн., чим завдав ОСОБА_4 матеріальних збитків на вищевказану суму. З викраденим з місця вчинення злочину зник розпорядившись на власний розсуд.
В апеляції законний представник засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в інтересах засудженого просить змінити вирок суду застосувавши кримінальний закон про менш тяжкий злочин та пом'якшивши таким чином покарання, оскільки судом допущено неповноту та однобічність, що призвело до неправильного застосування кримінального закону, зокрема судом не дано належної оцінки ряду свідків, показання яких свідчать про неправильність кваліфікації дій засудженого.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав апеляцію законного представника, законного представника засудженого ОСОБА_2, яка висловилась про необхідність зміни вироку суду застосувавши кримінальний закон про менш тяжкий злочин та пом'якшивши таким чином покарання, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши та зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, досудове слідство по ній проведено з дотриманням вимог ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_3 у скоєнні злочину, за який він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну та об'єктивну оцінку.
Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_3 вину не визнав та пояснив, що 04.10.2008 року він разом з потерпілим та своєю дівчиною заклали на ринку „Європейський” мобільний телефон, який належав ОСОБА_4 за що він отримав 300 грн. і розпорядився ними за власним розсудом. Проте фізичного насилля до потерпілого не застосовував, оскільки той був винен йому гроші, що підтверджується борговою розпискою.
Потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що 04.10.2008 року біля магазину „Плазма” він зустрів ОСОБА_3, який був разом із дівчиною. Збоку останнього почалися погрози щодо застосування фізичного насилля відносно нього, що змусило його передати мобільний телефон ОСОБА_3, після чого останній збув його мобільний телефон на ринку „Європейський”, однак на даний час матеріальних претензій до ОСОБА_3 не має, оскільки все повернуто.
Законний представник потерпілого ОСОБА_4 суду пояснила, що вона дала 04.10.2008 року телефон сину для зв'язку, коли він виходив з дому, а коли повернувся телефону вже не було. Згодом він розповів, що телефон у нього відібрав ОСОБА_3 За будь-які борги сина їй нічого не відомо, оскільки він ніколи про це не згадував.
Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суду пояснили, що 04.10.2008 року ОСОБА_3 збував мобільний телефон, який йому передав потерпілий, та який згодом був вилучений працівниками міліції.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що 07.09.2008 року близько в другій половині дня на вул. 50 років Жовтня в м. Кіровограді він зустрів свого знайомого ОСОБА_3 з його дівчиною - ОСОБА_8. і вони прогулювались. Потім вони зустріли ОСОБА_4, після чого останній та ОСОБА_3 відійшли поговорити, а коли повернулись ОСОБА_3 запропонував піти додому до його дівчини і вони погодившись пішли. Коли прийшли до будинку, ОСОБА_3 попросив його зачекати біля під'їзду, а з ОСОБА_4 вони пішли в будинок. Через 10 хвилин ОСОБА_4 вийшов з будинку та розповів, що під примусом написав боргову розписку ОСОБА_3, проте гроші йому він не винен.
Крім показань свідків, вина засудженого ОСОБА_3 підтверджується і іншими доказами зібраними в ході досудового слідства по справі, а саме:
- протоколом огляду місця події від 11.10.2008 року в ході якого за місцем роботи ОСОБА_6 на ринку „Європейський” було вилучено мобільний телефон потерпілого (а.с. 8);
- висновком товарознавчої експертизи №364 від 22.10.2008 року, яким встановлено вартість мобільного телефону потерпілого, яка складає 661,35 грн., а також шнурок до нього - 7,20 грн. (а.с. 59-60);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 24.10.2008 року, в ході якої ОСОБА_4 підтвердив факт відібрання мобільного телефону ОСОБА_3 із погрозою застосування фізичного насилля (а.с.80-87);
Таким чином, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що вина засудженого ОСОБА_3 доведена повністю, а дії останнього за ст.186 ч.2 КК України кваліфіковані вірно, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), що вчинене повторно, проте дана кваліфікація є неповною. В той час, описова частина вироку містить повну кваліфікацію дій засудженого, а саме як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), з погрозою застосування фізичного насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене повторно. Не зазначення у вироку про те, що ОСОБА_3 вчинив злочин з погрозою застосування фізичного насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого не може бути підставою для скасування вироку, оскільки ця обставина не вплинула на правильність застосування кримінального закону та призначення засудженому покарання, а також не спричинила інших негативних наслідків.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що показання засудженого ОСОБА_3 необхідно оцінити критично в частині того, що він ніяким чином не погрожував потерпілому, а потерпілий мав борг перед ним на суму 3600 грн. про що написав розписку, оскільки в своїх поясненнях в ході досудового слідства засуджений зазначав різні суми, що винен йому потерпілий. Зокрема, спочатку він вказував, що просив повернути 250 грн., потім - 300 грн.(а.с.11; 21-22; 49-52). На початку він зазначав, що 2000 грн. він взяв у своєї дівчини - ОСОБА_8(а.с.51), потім, що тільки 1000 грн. (а.с.84), а потім вказав, що 1800 грн., таким чином він намагався уникнути відповідальності, оскільки це повністю спростовується послідовними та незмінними поясненнями потерпілого, самої ОСОБА_8, яка вказувала, що з її сторони засудженому надавалось тільки 250 грн.
Доводи викладені в апеляції законного представника ОСОБА_2 спростовуються вищевикладеними матеріалами справи, яким суд дав всебічну та повну оцінку. Будь-яких нових доказів та неперевірених судом фактів в апеляції не наведено.
Призначаючи міру покарання засудженому ОСОБА_3, суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, який є тяжким злочином, особу засудженого, який винним себе не визнав і не розкаявся, за місцем проживання характеризується позитивно, а місцем попереднього навчання - негативно, злочин вчинив в період іспитового строку, обставини, що пом'якшують покарання - вчинення злочину неповнолітнім, а тому із урахуванням всіх обставин справи у відповідності з вимогами ст.65 КК України суд призначив засудженому покарання у межах санкції ст.186 ч.2 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та в подальшому застосував положення ст. 71 КК України, оскільки засуджений не відбув остаточно покарання за попередні вироком.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію законного представника засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в інтересах засудженого залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2009 року відносно ОСОБА_3 - без зміни.
Судді:
Медведенко Ю.С. Олексієнко І.С. Кадегроб А.І.