2014/2-а-8643/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.11.2011 року                                                                                       м. Зміїв

Суддя Зміївського районного суду Харківської області Россолов В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Зміївському районі про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.09.2011 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування якого  зазначив, що він належить до соціальної категорії “Дитина війни”та відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.

Оскільки відповідачем вказане підвищення до пенсії виплачується у меншому розмірі, ніж встановлено законом, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Зміївському районі Харківської області щодо невиконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний статус дітей війни”та зобов’язати відповідача здійснити з 28.03.2011 року по день розгляду справи нарахування та виплату недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії.

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 13.09.2011 року відкрито скорочене провадження у справі.

Позивач у позові просив розглянути справу у його відсутність.

Заступник начальника Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області ОСОБА_2 направила заперечення проти позову та просила відмовити у задоволенні позову, судове засідання провести за відсутності представника.

Відповідач у запереченнях зазначив, що соціальне забезпечення, яким встановлено статус “Дитина війни”здійснюється відповідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка передбачає, що “дітям війни”пенсії або щомісячне довічне утримання, чи державна соціальна допомога підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Ст. 110 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік”від 20 грудня 2005 року №3235-IV встановлювала, що пільги дітям війни, передбачені аб. 7 ст. 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджується у 2006 році поетапно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради з питань бюджету.

Згідно Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”від 19 січня 2006 року №3367-IV внесено зміни в статтю 11 Закону “Про Державний бюджет України на 2006 рік”встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статі 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а пільги, встановлені статтею 6 цього Закону –у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у 1-му півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Норми статті 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”у відповідності до Бюджетного кодексу України мають дію в часі, тобто діють тільки на протязі одного бюджетного року.

Згідно п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яка передбачала що в 2007 році підвищення пенсій або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”виплачується особам які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в розмірі 50% від розміру, надбавки, встановленої для учасників війни.

Стаття 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних для дітей війни гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення “Про Пенсійний Фонд України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року №1261. Відповідно до п.8 зазначеного Положення бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частина 3 ст. 4 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення.

Частина 2 статті 72 Закону №1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду України не включаються до Державного бюджету України. В частині 1 статті 5 Закону №1058 зазначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”в частині визначеного мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом. Ч.3 ст. 28 цього Закону встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус “дитина війни”, величина мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні не встановлена, також відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду.

Листом від 31 серпня 2007 року № 21-46-561 Міністерство юстиції України також зазначає, що мінімальний розмір пенсій за віком, зазначений у ст. 28 Закону № 1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов’язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Такі зміни до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”і були внесені згідно пункту 2 частини 41 статті 85 розділу 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28 грудня 2007 року № 107-VI. Стаття 6 викладена в новій редакції, а саме: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, дане підвищення проведення за їх вибором згідно одного з законів”.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 вищезазначені зміни визнані неконституційними.

З 22 травня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”№ 530 від 28 травня 2008 року, де, з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, у п.8 Кабінет Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року - 48,10 грн., з 1 липня 2008 року - 48,20 грн. та з 1 жовтня 2008 року - 49,80 грн..

Відповідач вважає безпідставними вимоги позивача про виплату допомоги з 1 січня 2009 року, так як рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп, стосується лише норм Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік і внесення змін до деяких законодавчих актів”.

Крім того, згідно Закону України від 14 червня 2011 року №3491-17 “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2011 рік”, який набрав чинності 19 червня 2011 року, у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

З урахуванням заяв сторін про розгляд справи у їх відсутність, суд на підставі ч.4 ст. 122 КАС України, вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідив надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що позивач має статус “Дитини війни”, що підтверджується копією паспорта та копією пенсійного посвідчення, доданих до матеріалів справи.

Позивач, як дитина війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідачем не здійснювалось зазначених виплат.

Згідно довідки начальника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, позивач перебуває на обліку у управлінні та отримує пенсію за віком.

Виходячи із встановлених обставин при дослідженні доказів у їх сукупності, приходжу до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”текст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”викладено в наступній редакції.

Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2,пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п.1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Тому, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення “Про Пенсійний фонд України”і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

За таких обставин, позивач має право на підвищення своєї пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченого як дитині війни підвищення до пенсії за період після 22.07.2011 року з огляду на наступне.

Так, 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.07.2011 № 1091/11/13-11 під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв’язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У даному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Слід звернути увагу, що пунктом 6 Постанови КМУ від 06.07.2011 року № 745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”установлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн. Вказана постанова була опублікована в газеті “Урядовий кур’єр133 від 23.07.2011 року, та з моменту її опублікування набрала законної сили.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законом України про “Про внесення змін до Державного бюджету України на 2011 рік”фактично змінено положення Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який діяв у часі раніше, та який діє на час виникнення спірних відносин, застосуванню у даному випадку підлягають положення статей Законів України про Державний бюджет України на відповідний  рік.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Частиною 1 вказаної статті зазначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, п. 7 прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, п. 6 Постанови КМ України від 06.07.2011 року № 745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, ст.ст. 6, 9, 11, 69-71, 92, 94, 97, 99, 100, 122, 128 КАС України, ст. 19 Конституції України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України у Зміївському районі Харківської області щодо невиконання з 28.03.2011 року по 22.07.2011 року вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни”протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за період з 28.03.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням фактично сплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 (одну) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: