Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ізмайлової Т.Л., Кузнєцова В.О., Наумчука М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_6, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 04 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

01 грудня 2003 року ОСОБА_4 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу, посилаючись на те, що 01 вересня 2000 року між ним та відповідачем було укладено два договори позики: на суму 168 000,00 грн, що на день укладення договору було еквівалентно 30 000,00 доларів США, та на суму 212 040,00 грн, що на день укладення договору було еквівалентно 37 200,00 доларів США. Про отримання коштів у борг відповідач склав відповідні розписки і зобов'язався повернути кошти до 01 січня 2001 року, проте відповідач борг у встановлений розписками строк не повернув.

З урахуванням неодноразових змін, доповнення та уточнень позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 380 040,00 грн, індекс інфляції станом на січень 2012 року у розмірі 431 725,44 грн, неустойку у розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми за період з 01 січня 2001 року по 16 березня 2012 року у розмірі 117 198,07 грн та судові витрати.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 380 040,00 грн, інфляційні втрати за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 719 035,60 грн, три проценти річних у розмірі 127 849,60 грн, а всього 1 226 925,20 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 04 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми боргу змінено.

Стягнуто зі ОСОБА_5 на корись ОСОБА_4 928 963,51 грн, з яких: сума боргу - 380 040,00 грн, сума індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання - 431 725,44 грн, неустойка у розмірі 3 % річних від простроченої суми у розмірі 117 198,51 грн.

В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_6, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що із ОСОБА_5 має бути стягнуто заборгованість за договорами позики, які викладені у формі розписки, оригінали яких були досліджені судами, оскільки ОСОБА_5, у визначений у розписках строк, своїх зобов'язань не виконав. Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних.

Апеляційний суд належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції, у порушення вимог ст. 11 ЦПК України, без уточнення позовних вимог позивачем, самостійно збільшив розміри інфляційних втрат та трьох процентів річних, у зв'язку з чим правильно змінив рішення суду першої інстанції, з урахуванням позовних вимог позивача.

Інші доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2015 року в частині, яка не змінена апеляційним судом, та рішення апеляційного суду Одеської області від 04 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Т.Л. Ізмайлова

В.О. Кузнєцов

М.І. Наумчук