Липоводолинський районний суд Сумської області

смт. Липова Долина, вул. Роменська, 6, 42500, (05452) 5-12-93

Справа № 2-426/10 р.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2010 р. с.м.т. ОСОБА_1

. Липоводолинський районний суд Сумської області в складі:

Головуючого-судді Сибільова О.В.

при секретарі Самілик Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Липова Долина цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2 08 червня 2010 року звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона як особа, яка на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; має статус «дитини війни».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтями 77 та 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» і пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та на 2007 рік "дітям війни" встановлені виплати в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, однак Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Конституційний Суд України з урахуванням Рішення від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини) висловив наступну правову позицію.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1) визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Принципи соціальної держави також втілено у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року. Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення. її задовільний рівень, докладати зусиль дія її поступового посилення тощо.

Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України свідчить про те, що при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняється дія інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного (статті 46. 48 Конституції України).

Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходити органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій гарантій фактично скасовує їх дію.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк

Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України. Конституційний Суд України дій! висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22 пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Таким чином Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України. зупинити дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Враховуючи відсутність повноважень Верховної Ради при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України, вважає, що відповідачі зобов'язані були підвищити їй пенсію з часу набрання чинності Законом України "Про соціальний захист дітей війни", тобто з 01 січня 2006 року.

Крім цього, пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет Українирік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і викладено її в такій редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 №1-28/2008 п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Всупереч вказаним рішенням і статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідач з січня 2007 року по грудень 2008 року не виплачує надбавку згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

З 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року їй виплачено щомісячну надбавку в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, за період з 01 січня 2007 по 31 грудня 2009 року відповідач не доплатив їй пенсії на суму 3313 гри. 80 коп., що видно з розрахунку наведеного нижче.

Місяць30% мінімальної пенсії за віком (гри.)Розмір мінімальної пенсії за віком (грн.)СплаченоЗаборюваність

Січень 2007 року114380.0038.00 76 76

Лютий 2007 року114380,00 38.00

Березень 2007 року114 380,00 38.00 76

Квітень 2007 року121,5406,0040,6080.90

Травень 2007 року121,5406.0040,60 80.90

Червень 2007 року121,5406,0040,6080,90

Липень 2007 року121,5406.00 40,6080,90

Серпень 2007 року121.5406.0040,6080,90

Вересень 2007 року121,5406,0040.60 41.1080,90

Жовтень 2007 року123,3411,0041,10 82.20

Листопад 2007 року123,3411,0041.1082,20

Грудень 2007 року123,3411,0041,1082,20

Січень 2008 року141470.0047.0094

Лютий 2008 року141470,0047,0094

Березень 2008 року141470,0047,00 94

Квітень 2008 року144,3481,0048,10 96.20

Травень 2008 року144,3481,0048,10 96,20

Червень 2008 року144,3481.0048,1096.20

Липень 2008 року144,6482.00 48.2096.40

Серпень2008 року144.6482,00 48,2096.40

Вересень 2008 року144.6482,0048.2096,40

Жовтеиь 2008 року149,4498,0049,8099,60

Листопад 2008 року149,4498,0049,80 99,60

Грудень 2008 року149,4498,00 49,80 99.60

Січень 2009 року149,4498 49.899,6

Лютий 2009 року149,4 49849.899,6

Березень 2009 року149,4 49849.899,6

Квітень 2009 року149,449849,899.6

Травень 2009 року149,449849, 8 99,6

Червень 2009 року149,449849,8 99.6

Липень 2009 року149,449849,899,6

Серпень149,449849,899,6

Вересень 2009 року149,449849.899,6

Жовтень 2009 року149,449849,8 99,6

Листопад 2009 року149.4 498 49,8 99,6

Грудень 2009 року 149,4 498 49,899,6

Всього 3313,80

Згідно ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно ст. 81 вказаного закону призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Він отримую пенсію за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому виплату підвищення пенсії як особі, що мас статус "Дитини війни"' зобов'язаний здійснювати відповідач, як орган Пенсійного Фонду України, що обслуговує регіон в якому вона проживаю, а тому вона просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області нарахувати та виплатити їй недоплачену соціальну допомогу, як дитині війни за 2007-2009 включно в сумі 3313 гривень 20 копійок, згідно розрахунку наведеного вище.

В судове засідання позивачка не з’явилася, але у письмовій заяві позовні вимоги підтримала та попрохала справу розглянути без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав заяву, в якій попросив розглянути справу у відсутності представника відповідача та додав до справи письмове заперечення, де зазначив наступне.

Позивач має статус дитини війни, а тому згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі-Закон №2195) він вправі отримувати підвищену пенсію на 30% від мінімальної пенсії за віком, але, як видно зі змісту, дана норма Закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.

Ст.7 Закону передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. П. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» припинено дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09 липня 2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст.ст.71, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік». Статтею 73 Закону України №422/96-ВР від 16.10.96 "Про Конституційний суд України" передбачено, що у разі, якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з бюджетом Пенсійного фонду України на 2007 рік, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 № 513 та бюджетом Пенсійного фонду України на 2008 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2008 № 30, одним з джерел доходів бюджету Пенсійного фонду України передбачена дотація з Державного бюджету на виплату пенсій, надбавок, підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. *

Так, виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус «діти війни» та є інвалідами у процесі формування бюджету Пенсійного фонду України на 2007 рік передбачена у фіксованому розмірі в 20,92 грн. на місяць на одну особу, тобто 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підвищення до пенсії особам, які мають статус «діти війни», у процесі формування бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік було закладено у фіксованому розмірі в 48,05 грн. на місяць на одну особу, що в середньому за 2008 рік складає 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто згідно з п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, кошти на виплати у повному розмірі підвищення до пенси 30 % від мінімальної пенсії за віком, не закладені до видаткової частини Державного бюджету в 2007-2008 роках.

П. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» припинено дію ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст. ст. 71, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Ст. 73 Закону України № 422/96-ВР від 16 жовтня 1996 "Про Конституційний Суд України" передбачено, що у разі якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими; що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, враховуючи викладене, вимоги позивача щодо виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 за період з 01 січня 2007 по 09 липня 2007 є такими, що суперечать чинному на той час законодавству, оскільки в зазначений період діяли норми пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік».

Щодо виплати підвищення з 09 липня 2007 по 01 січня 2008 повідомляють наступне.

Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 (далі Закон №1058), відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте відповідно до ч. 3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом.

Розмір мінімальної пенсії встановлений також постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищенні розмірів трудових пенсій" від 15 квітня 2003 № 544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 гривень.

Підвищення пенсій іншим категоріям осіб, для яких відповідні положення передбачались Законами Україні "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статуї ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції що діяла до 01 липня 2006), здійснювалась відповідні постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 №1, виходячи із показника 19,91 грн.

Враховуючи те, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, Пенсійний фонд звернувся за роз'ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та соціальної політики України.

У листі № 21-26-561 від 31 серпня 2007 Міністерство юстиції України на звернення Пенсійного фонду України щ 06 серпня 2007 року зазначає, що питання пов'язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено у законодавчому порядку, зокрема це може бути вирішено шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і що підвищення пенсій (або щомісячного довічного утримання чи державної соціально допомоги, яка виплачується замість пенсії) буде проведено лише після прийняття відповідного законодавчого акту

Також, на думку Конституційного Суду України, викладеній в ухвалі Конституційного Суду України їй 19 травня 2009 за № 27-у/09, «непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абз. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1058, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстав» стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. І Закону № 2195. Ця прогалина полягає у відсутності механізму врахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи держава соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.»

На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження ) встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченим законодавством України.

П. 9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямів використанні коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Враховуючи, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, і не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то відповідач вважає, що діяв без будь-яких порушень законодавства. (_

Враховуючи, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війна відсутній, то відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаної норми можливо лише внесенням змін та доповнень до цього Закону. ,. . ,

Крім того п. 4.1 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін за деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «Дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що і виплачується позивачу в повному обсязі.

Одночасно з цим ч. 2 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вказує, що ветеранам війні* які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України є неконституційними) положення ст. 67 розділу І, п. 2-4, 6-8, 10-18, підп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34,підп.1-6, 8-12, п. 35,п. 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та п. 3 розділу Ш "Прикінцеві положення" Закону „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" передбачалось внесення змін, в тому числі і до Закону № 2195,

Таким чином, виплати у 2008 році (до прийняття Конституційним судом рішення) проводились відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо вимог позивача сплатити підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону № 2195, за період з 22 травня 2008 повідомляємо, що вони є безпідставними, оскільки ст. 7 Закону № 2195 зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з тим, п. 8 Постанови Кабінету міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 № 530 визначено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня 48,20 грн., з 01 жовтня 49,80 грн.

Щодо вимог позивача нарахувати підвищення в 2009 році по день звернення, повідомляють наступне. Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 №10-рп стосується лише конкретних правових норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і його дія не може поширюватися на інші законодавчі акти. У 2009 році Пенсійний фонд України реалізовує бюджетну програму "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами" в межах асигнувань, виділених Державним бюджетом України на 2009 рік. Дану позицію підтримує Виший адміністративний суд України в постанові від 29 жовтня 2009 у справі К.-7364/09. де зазначає, що дія Закону України "Про Держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" закінчується 31 грудня 2008 року і перерахунок повинен бути здійснений тільки до цієї дати.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

На підставі викладеного, вважає дії відповідача такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача – безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні та довідкою про суму отриманої надбавки де зазначено, що позивач перебуває на обліку в пенсійному фонді як отримувач пенсії, має статус «дитина війни».

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління пенсійного фонду України в Липоводолинському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області № 3590/04-53 від 29 червня 2010 року відповідно до ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році підвищення до пенсії як «дитині війни» не виплачувалося. П.4.1 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та протягом 2008 року надбавка як «дитині війни» виплачувалася у наступних розмірах: з 01 травня 2008 року по 30 червня 2008 рік – 48,10 грн. щомісячно; з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 рік – 48,20 грн. щомісячно; з 01 жовтня 2008 року по теперішній час - 49 грн. 80 коп.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року УПФУ в Липоводолинському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься для основних соціальних та демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з січня місяця – 498 грн., а із 01 листопада 2009 року становить 573 грн.

Також, суд бере до уваги, що Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не може скасовуватися чи змінюватися обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, з чого є достатні підстави зробити висновок про те, що законом "Про Державний бюджет України" не може встановлюватися розмір гарантій, визначений відповідними законами.

Отже, відповідач з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 рік мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, оскільки Пенсійний фонд України повинен діяти у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі, за місцем проживання позивача.

Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за №121\2001 на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Разом з тим, суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо нарахування конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.

Позовна вимога позивача щодо зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну надбавку дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" при нарахуванні пенсії не підлягає до задоволення, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів на час вирішення позову по суті. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

Суд не бере до уваги доводи позивача щодо пропущення строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а тому строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Відповідно до ст. 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересу можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає дії відповідача неправомірними, оскільки останній, порушуючи норми вищезазначених нормативних актів, не вчинив жодних дій для нарахування цих коштів та їх виплаті позивачу, не виконав своїх повноважень без поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з п. 34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від 21 січня 1993 року, Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області від сплати судового збору звільнено.

Згідно ч.2 ст. 88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки спір носить немайновий характер, тому з держави на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень належить стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України сплачена сума судового збору та коштів на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору та коштів на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в більшому розмірі, ніж це встановлено законом.

На підставі ст. ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 64,124,152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 за № 6-рп2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст. ст. 3, 4, 15, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати належних сум за 2007 рік: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік: з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та 2009 рік: з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням фактично проведених виплат.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з держави на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 08 гривень 50 копійок.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: О.В. Сибільов