Справа № 2-163/10

Номер провадження: б/н

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2010 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ПАЛАМАРЧУК В.І.

при секретарі ГОНЧАРЕНКО Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт. Згурівка справу за позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗГУРІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та стягнення недорахованих сум на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, осилаючись на те, що вляється громадянкою, евакуйованою у 1986 році із зони відчуження.

Згідно із ч.4 ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28 лютого 1991 року ( із змінами та доповненями) ( далі Закон № 796), особам, визначеним у цій статті повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в таких розмірах:

абз. 2 - інвалідам І і ІІ групи виплачується 5 (п’ять) мінімальних заробітних плат;

абз. 3 - інвалідам ІІІ, дітям-інвалідам - 4 (чотири) мінімальні заробітні плати;

абз. 4 - учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії - 5 (п’ять) мінімальних заробітних плат;

абз. 5 - учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІІ категорії - 3 (три) мінімальні заробітні плати;

абз. 6 - кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків - 3 (три) мінімальні заробітні плати;

абз. 7 - евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей - 3 (три) мінімальні заробітні плати.

Тому, відповідно до зазначеного, а саме абз.7 ч.4 вказаної статті, позивачка вважає, що щорічно їй повинна була виплачуватися допомога на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Дана допомога, згідно чинного законодавства, виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. (ч.5 ст.48 Закону 796).

При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги. (ч.7 ст.48 Закону 796).

За 2008 рік щорічну допомогу на оздоровлення я отримала у січні 2009 року, розмір мінімальної заробітної плати був встановлений в такому розмірі:

605,00 грн.01.01.2009-31.03.2009р.Закон України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835 VІ від 26.12.2008р .(ст.55)

625,00 грн.01.04.2009-30.06.2009р.Закон України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835 VІ від 26.12.2008р .(ст.55)

630,00 грн.01.07.2009-30.09.2009р.Закон України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835 VІ від 26.12.2008р .(ст.55)

650,00 грн.01.10.2009-31.10.2009р.Закон України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835 VІ від 26.12.2008р .(ст.55)

744,00 грн.01.11.2009-31.12.2009р.Закон України « Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646 VІ від 20.10.2009р (ст.2)

Позивачка отримала допомогу на оздоровлення у розмірі, який встановлено у відповідності до Постанови КМУ « Про компенсаційні виплати особам, які постаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» » № 836 від 26.07.1996 року, що є, як вона вважає, порушенням наданих мені Конституцією України прав на здоров’я та соціальний захист. На звернення позивача до відповідача про виплату вказаної допомоги у відповідності до ст. 48 вказаного Закону за виключенням суми фактично проведених виплат, їй було відмовлено, що підтверджується долученою довідкою відповідача. Тому позивачка вважає, що дії відповідача є неправомірними, такими, що порушують надані їй чинним законодавством права, і саме тому вона змушена звернутися до суду для захисту своїх порушених прав.

Верховною ОСОБА_2 України у 2006 році було доповнено Закон України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231 від 05 жовтня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, позивачка, як громадянка, евакуйована у 1986 році із зони відчуження, має право на стягнення недорахованих сум на оздоровлення перед зверненням до суду.

Позивачка вважає, що відповідач повинен виплатити їй щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік перед зверненням до суду, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату за виключенням суми фактично проведених виплат.

Таким чином, позивачка вважає, що відповідач повинен був нарахувати їй та виплатити недоотриману суму на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону №796, виходячи із суми мінімальної заробітної плати за виключенням суми фактично проведених виплат на оздоровлення, а саме:

за 2008 рік: 1740,00 грн.

605,00 грн х 3 = 1815,00грн.-75,00 грн = 1740,00 грн (у січні 2009 року мінімальна заробітна плата становить 605,00 грн)

Всього 1740,00 грн.

Судова практика виходить з того, що зі змісту вимог Законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, Законів України про державний бюджет України, якими визначались розміри мінімальних заробітних плат на 2009 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону № 796. Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році Постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими Занонами України. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону № 796. Оскільки ні Верховна ОСОБА_2 України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішення даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796 та норма відповідного Закону України про визначення мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанова КМУ № 836. (Постанова Вищого Адміністративного Суду України від 29 березня 2007 року. Головуючий Бутейко В.І.; Постанова Вищого Адміністративного Суду України від 14 лютого 2007 року головуючий Бутейко В.І.).

Крім того, все вищевикладене також викладено і в Постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2007 року, головуючий Кривенко В.В.

Враховуючи вищевикладене, позивачка просить:

визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області щодо невиплати їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому абз.7 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796 від 28 лютого 1991 року за 2008 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати за виключенням суми фактично проведених виплат неправомірними;

зобов”язати Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області виплатити позивачці суму щорічної допомоги на оздоровлення, передбачену абз.7 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796 від 28 лютого 1991 року, яка недорахована за 2008 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату за виключенням суми фактично проведених виплат;

в разі встановлення судом, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за ним, не заперечує про заміну відповідача, крім того, дана заміна не потягне за собою зміни підсудності справи;

зобов”язати відповідача в подальшому виплачувати суму щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності з нормами діючого законодавства, у встановлених розмірах від мінімальної заробітної плати на момент виплати, гарантованих Конституцією.

В судове засідання сторони не з'явилися, позивачка направила заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутність, позов підтримує повністю.

Відповідач в судове засідання не з»явився, але направив заперечення, де вказує, що при призначенні та виплаті щорічної одноразової допомоги на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи УПСЗН Згурівської райдержадміністрації керувалось ст. 62, 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорноильської катастрофи», ч.2 ст 95 Конституції України, законами України «Про державний бюджет» на відповідніроки, Положенням про Міністерство Затверджене ПКМУ 02.11.2006 року №1543. Мінпраці, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного законодавства забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплати в розмірах визначених ОСОБА_2 України у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно п.5 та ст. 6 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов»язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встновлених кошторисами.

Управлінню праці та соціального захисту населення виділялись кошти відповідно до затверджених кошторисів, по коду даної класифікації, де вже прораховані та закладені розміри на оздоровлення передбачені ПКМУ від 26.07.1996 року №836, ПКМУ від 12.07.2005 року №562 відповідно до яких позивачу було призначено компенсації допомог на щорічне утримання за 2008 роки.

Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд приходить до висновку, що всі докази є належними, допустимими та достовірними, а також достатні і взаємно пов'язані.

Судом встановлено, що позивачка являється громадянкою, евакуйованою у 1986 році із зони відчуження Категорія ІІ (а.с.11), перебуває за місцем свого проживання на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області, згідно з абз.7 ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” має право на щорічну допомогу на оздоровлення - 3 мінімальні заробітні плати, розмір якої визначається на момент виплати. Відповідач виплатив позивачці дану допомогу відповідно до постанов Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, а саме: за 2008 роки 75,00 грн., за 2009 рік допомога не виплачена, але за 2009 рік нараховано 75 грн., виплата нарахована та за 2008 рік проведена відповідно 31.07.2009 р. (а.с.10).

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судова практика виходить з того, що зі змісту вимог Законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат, Законів України про державний бюджет України, якими визначались розміри мінімальних заробітних плат на 2009 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону № 796. Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році Постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими Занонами України. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону № 796. Оскільки ні Верховна ОСОБА_2 України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішення даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796 та норма відповідного Закону України про визначення мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанова КМУ № 836. (Постанова Вищого Адміністративного Суду України від 29 березня 2007 року. Головуючий Бутейко В.І.; Постанова Вищого Адміністративного Суду України від 14 лютого 2007 року головуючий Бутейко В.І.).

Крам того, все вищевикладене також викладено і в Постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2007 року, головуючий Кривенко В.В.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законамиУкраїни .

Згідно ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В силу ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного правау разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : ... відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди ; визнання незаконними рішення.

Дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.Збитками є : ..., доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу ч.1 ст.15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо : ... спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат, ... підсудні місцевим загальним судам в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси у спосіб визначений, законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом . Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що містять публічно - правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій - зобов»язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Саме тому суд вважає, що вимоги позивачки про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області щодо невиплати їй щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому абз.7 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796 від 28 лютого 1991 року за 2008 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати за виключенням суми фактично проведених виплат неправомірними та зобов”язання Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області виплатити позивачці суму щорічної допомоги на оздоровлення, передбачену абз.7 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796 від 28 лютого 1991 року, яка недорахована за 2008 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату за виключенням суми фактично проведених виплат підлягають до задоволення.

Вимоги позивачки про заміну відповідача та зобов”язання відповідача в подальшому виплачувати позивачу суму щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності з нормами діючого законодавства, у встановлених розмірах від мінімальної заробітної плати на момент виплати, гарантованих Конституцією не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно листа Верховного суду України від 12.04.2010 року №6-А Управління праці та соціального захисту в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату соціальних виплат відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем в справах про здійснення і перерахунок соціальних виплат за відповідними позовами. З огляду на викладене залучення до участі в таких справах, як другого відповідача чи третьої особи Держави в особі органів Державного казначейства України є помилковим.

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 20.02.2007 року рішення суду у частині зобов»язання відповідача і на майбутнє виплачувати кошти на оздоровлення у розмірі встановленому ст 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнбильської катастрофи» не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю можезаконодавчого органу у майбутньому змінювати правове регулювання супільних відносин.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.3,15, 109, 118, 119, 209, ЦПК України, ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796 від 28 лютого 1991 року ,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗГУРІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними та стягнення недорахованих сум на оздоровлення задоволити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, передбаченому абз.7 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796 від 28 лютого 1991 року за 2008 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати за виключенням суми фактично проведених виплат неправомірними.

Зобов”язати Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянці, евакуйованій у 1986 р. із зони відчуження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

суму щорічної допомоги на оздоровлення, передбачену абз.7 ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796 від 28 лютого 1991 року, яка недорахована за 2008 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату за виключенням суми фактично проведених виплат.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом 10(десяти) днів, починаючи з 19 травня 2010 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі 20(двадцяти) днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.І.ПАЛАМАРЧУК