Провадження № 2-3805/10 Справа № 2-3805/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2010 року суддя Комінтернівського районного суду міста Харкова Білеиька А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова , в якому просила, зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період 01.01.2006 року по 31.12.2009 року.

В обґрунтування свого позову позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 2206-2009 роки має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком. Також вважає, що невиплата їй соціальної допомоги у розмірі, передбаченому ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є незаконною, суперечить Конституції та Законам України.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова здійснило перерахунок пенсії позивачу з підвищенням на 30 % від мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за 2006-2009 роки, але відповідач не може проводити відповідні виплати, так як зазначені видатки повинні проводитись за рахунок Державного бюджету України, але вказані видатки не були передбачені у відповідних статтях бюджету.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка ОСОБА_1 народилася 15.10.1937 року, тобто є дитиною війни і на неї розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України « Про соціальний захист дітей війни», зокрема, право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.. 6 цього Закону.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державний соціальних гарантій, передбачений цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст.. 6 зазначеного Закону на 200 рік зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України з погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були.

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено. А потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Держаний бюджет на 2006 рік від 19.01.2006 року , суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачці щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.. 6Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів крїни щодо відповідальності Конституції України (конституційності) положено статей 29,36, ч. 2 ст.56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п.7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46, ст.. 71, ст..ст. 98,101,103,111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв‘язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норм втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.

Відповідно до пункту 2 пункт 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться зі їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідальності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.. 67 розділу 1, п.п. 1-4,6-22,24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України ), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Таким чином, положення підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратило чинність 22 травня 2008 рок та з цього часу відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року.

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено не було. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова в 2009 році повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Щодо розрахунку величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно розрахувати підвищення до пенсії особам,які мають статус дитини війни в розмірі 30%, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

З урахуванням положень ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який є єдиним законодавчим актом , який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що застосуванню підлягає для визначення розміру щомісячної допомоги до мінімальної пенсії з віком розмір прожиткового мінімуму. В такому випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної допомоги до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З позовної заяви вбачається та підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи, що позивачці виплати щомісячної державної соціальної надбавки як дитині війни здійснюється частково.

При цьому, суд приходить до висновку, що до повноважень саме Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова відноситься нарахування у розмірі, встановленої законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачці, оскільки Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки є Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова.

З розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, вбачається, що позивачі було призначено підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте доказів того, що перерахунок підвищення до пенсії позивачці, з урахуванням фактично виплачених сум проведено та визначена сума, яка підлягає доплаті до пенсії позивачці, з урахуванням фактично виплачених сум проведено т визначена сума, яка підлягає доплаті до пенсії позивачці, відповідачем не надано.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести перерахунок підвищення до пенсії позивачці відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також здійснити їх виплату за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, враховуючи її похилий вік та необізнаність в змінах законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 22,26 Конституції України, ст..ст. 6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007, т. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», підпунктом 2 пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум» ст..ст. 3,4,10,11,57-60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) грн. 00 коп.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору у розмірі 8 (всім) грн.. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: ОСОБА_2