Справа № 11а-620/ 2010 р. Головуючий: Едер П.Т.
Категорія: ст.81 КК України Доповідач: Валько Н.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року вересня 07 дня Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суд у Львівської області у складі:
Головуючого: Перетятька В.О.
Суддів: Валько Н.М., Партики І.В.
З участю прокурора: Фединця В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію засудженого ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 23 червня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Даною постановою Шевченківським районним судом м.Львова у задоволенні спільного подання Адміністрації ВК №30 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області та спостережної комісії Шевченківської державної районної адміністрації Львівської міської ради про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1, відмовлено.
Приймаючи дане рішення, районний суд виходив із того, що у ОСОБА_1 дана судимість є п’ятою, двічі звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково, однак він на шлях виправлення не став та вчинив нові тяжкі злочини, за які був засуджений вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 13 липня 2006 року за ч.2 ст.15; ч.2 ст.289; ст.ст.70, 71 КК України на 5 (п’ять) років 5 (п’ять) місяців 21 (двадцять один) день позбавлення волі. Під час відбування покарання у ВК №30 29 серпня 2008 року ОСОБА_1 було оголошено сувору догану, 06 листопада 2009 року йому відмовлено в переведенні в колонію мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до переконання про те, що адміністрацією ВК №30 не надано достатніх доказів того, що засуджений ОСОБА_1 своєю зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до виконання обов’язків у період відбування покарання засвідчив успішність процесу виправлення.
У поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 покликається на те, що у ВК №30 він належним чином відносився до праці, у зв’язку з чим був заохочений адміністрацією установи. Крім цього, вказує, що повністю визнає свою вину, щиросердечно розкаюється у вчиненому, відбуваючи покарання він одружився, має намір стати на шлях виправлення. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 23 червня 2010 року та повернути матеріали справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який подану засудженим апеляцію підтримав, вивчивши матеріали судового провадження Шевченківського районного суду м.Львова № 5-297/10 про відмову в умовно-достроковому звільненні засудженого ОСОБА_1 та проаналізувавши доводи поданої засудженим апеляції, Колегія Суддів вважає, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає.
До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.
Згідно вимог ч.2 ст.81 КК України, а також настанов Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року « Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш мяким », умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше 3/4 строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Як вбачається із матеріалів судового провадження Шевченківського районного суду м.Львова № 5-297/10 про відмову в умовно-достроковому звільненні засудженого ОСОБА_1, останній відбув передбачений п.2 ч.3 ст.81 КК України строк, у зв’язку з чим виникла можливість вирішення питання щодо умовно-дострокового звільнення від призначеного судом першої інстанції покарання.
При цьому, із довідки по особовій справі засудженого ОСОБА_1 про наявність стягнень і заохочень, а також із інших матеріалів судового провадження Шевченківського районного суду м.Львова № 5-297/10 вбачається наступне. Знаходячись у Чернівецькому слідчому ізоляторі, відносно ОСОБА_1 ні дисциплінарні стягнення, ні заохочення не застосовувалися. У ході відбування покарання у ВК №30 засудженому ОСОБА_1 24 червня 2008 року оголошено подяку, 29 серпня 2008 року йому оголошено сувору догану, із вилученням мобільного телефона та сім картки; 01 липня 2009 року засудженому ОСОБА_1 надано додаткове побачення; 06 листопада 2009 року засудженому адміністрацією установи відмовлено у переведенні у колонію мінімального рівня безпеки; 24 грудня 2009 року – відмовлено у застосуванні ст.82 КК України (заміна невідбутої частини покарання більш м’яким); 08 червня 2010 року засудженому ОСОБА_1 оголошено подяку.
З уваги на викладене, на переконання Колегії Суддів, суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання про те, що на момент розгляду подання є відсутніми правові підстави для застосування відносно засудженого ОСОБА_1 вимог ст.81 КК України, які регламентують умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Колегія Суддів вважає, що Шевченківським районним судом м.Львова 23 червня 2010 року постановлено законне і обґрунтоване рішення.
Доводи апеляції правильних висновків суду не спростовують. Порушень закону, які б впливали на законність прийнятого судом першої інстанції рішення, Колегією Суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.362;366;377; 379 КПК України, Колегія Суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 23 червня 2010 року про відмову у задоволенні подання Адміністрації ВК №30 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області та спостережної комісії Шевченківської державної районної адміністрації Львівської міської ради щодо умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 23 червня 2010 року відносно ОСОБА_1 – без змін.
Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.
С У Д Д І :
В.О.ОСОБА_2ОСОБА_3Партика