Справа № 11а-921/10 Головуючий: Шрамко Р.Т.

Категорія: ч.1 ст.286 КК України Доповідач: Валько Н.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року листопада 30 дня Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого - Пайонкевича Т.Т.

Суддів – Валько Н.М., Галапаца І.І.

З участю прокурора – Гнатіва Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах потерпілої ОСОБА_2 на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Даною постановою 13 жовтня 2010 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України закрито на підставі п.В ст.1 Закону України « Про ОСОБА_4 » від 12 грудня 2008 року. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 залишено без розгляду. Накладений 18 грудня 2009 року арешт на майно ОСОБА_3 скасовано. Запобіжний захід – підписку про невиїзд ОСОБА_3 до вступу рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Приймаючи дане рішення, районний суд виходив із того, що на ОСОБА_3 поширюються норми Закону України «Про ОСОБА_4 » від 12 грудня 2008 року, оскільки він на момент набрання законної сили даним Законом мав на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2

У поданій апеляції адвокат в інтересах потерпілої ОСОБА_2 вказує на те, що вважає вказану постанову незаконною, такою, що грубо порушує права потерпілої на судовий захист. При цьому, покликається на те, що обвинувачений ОСОБА_3, подаючи заяву про закриття кримінальної справи внаслідок ОСОБА_4, винним себе не визнав. При цьому, суд першої інстанції, закриваючи справу відносно ОСОБА_3 з нереабілітуючих підстав, винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину не визнав, заходів по відшкодуванню заподіяної шкоди не вжив та, знявши накладений на його майно арешт, надав можливість останньому ухилитися від відшкодування заподіяної ним шкоди. Крім цього, вказує і на те, що застосований судом закон відносно підсудного, не звільняє його від обов’язку відшкодування заподіяної ним шкоди, а сам Закон України « Про ОСОБА_4 » від 12 грудня 2008 року застосовується протягом трьох місяців з дня набрання ним чинності. З уваги на викладене, скаржник просить оскаржувану ним постанову скасувати та направити кримінальну справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

У запереченнях на апеляцію адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3, покликаючись на безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, просить постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а подану апеляцію – без задоволення.

Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, клопоче про залишення його без змін, а поданої апеляції – без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи поданої апеляції, Колегія Суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.

До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.

Чинним Законом України « Про застосування амністії в Україні » від 01 жовтня 1996 року, із послідуючими змінами і доповненнями, а також Законом України від 12 грудня 2008 року « Про ОСОБА_4 » не передбачено підстави для відмови у застосуванні Закону « Про ОСОБА_4 » з тих підстав, що особа не визнає своєї вини в інкримінованому йому злочині.

Покликання ж потерпілої та її захисника на те, що суд при прийнятті рішення не розглянув цивільний позов по суті, на переконання Колегії Суддів, є безпідставними, виходячи із того, що на підставі п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна » № 3 від 31 березня 1989 року, у разі закриття справи з передбачених законом підстав, цивільний позов не розглядається; вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Що стосується покликань апелянта на те, що суд своїм рішенням не визнав підсудного ОСОБА_3 винним в інкримінованому йому злочині, Колегія Суддів вказує на те, що, як видно із змісту рішення, винесеного судом, останнім прийнято постанову про застосування Закону України « Про ОСОБА_4 », а не обвинувальний вирок, у випадку постановлення якого, суд, поруч з іншими питаннями, повинен вирішувати і позицію щодо визнання винним конкретної особи у вчиненні суспільно-небезпечного діяння.

Крім цього, Колегія Суддів вважає за необхідне вказати і на наступне.

Як вбачається із змісту Закону України « Про ОСОБА_4 » від 12 грудня 2008 року, у ньому є позиція, у якій законодавець покликається на те, що даний Закон підлягає до виконання протягом трьох місяців з дня набрання ним чинності.

При цьому, слід звернути увагу на те, що ст.17 даного Закону передбачено тримісячний термін його застосування лише щодо осіб, які відбувають покарання відповідно до ст.8 Закону України № 392/96 ВР від 01 жовтня 1996 року « Про застосування ОСОБА_4 в Україні »: особи, які відповідно до закону про амністію, підлягають звільненню від відбування ( подальшого відбування ) покарання, звільняються не пізніш, як протягом трьох місяців після опублікування Закону України « Про ОСОБА_4 ».

На переконання Колегії Суддів, судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення.

Доводи апеляції правильних висновків суду не спростовують.

Підстав для її задоволення Колегія Суддів не вбачає.

Колегія Суддів, погоджуючись із винесеною судом першої інстанції постановою щодо застосування відносно ОСОБА_3 Закону України « Про ОСОБА_4 » від 12 грудня 2008 року, із закриттям провадження по справі, на підставі вимог ст.365 КПК України вважає за необхідне запобіжний захід – підписку про невиїзд відносно ОСОБА_3 скасувати.

Керуючись ст.ст.362;366;377; 379 КПК України, Колегія Суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах потерпілої ОСОБА_2 на постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_3 – без змін.

Згідно ст.365 КПК України запобіжний захід – підписку про невиїзд відносно ОСОБА_3 – скасувати.

Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.

С У Д Д І :

Т.Т.ОСОБА_7ОСОБА_8Галапац