Справа № 11а-204/ 2010 р. Головуючий: Посисень Л.М.
Категорія: ч.3 ст.185, ч.2 ст.296, Доповідач: Валько Н.М.
ч.1 ст.122 КК України
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня 12 дня Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого: Валько Н.М.
Суддів: Танечника І.І., Вовка А.С.
При секретарі: Михалейко О.Р.
З участю прокурора: Телепка В.В.
Потерпілого: ОСОБА_1
Засуджених: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача – заступника прокурора м.Борислава ОСОБА_4 на вирок Бориславського міського суду Львівської області від 15 жовтня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Бориславі, Львівської області, українець, громадянин України, із освітою 9 класів, не військовозобов’язаний, не одружений, не працюючий, раніше не судимий, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_2, -
визнаний винним та засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням йому іспитового строку тривалістю один рік.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Запобіжний захід – підписку про невиїзд засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу залишено без змін.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Бориславі, Львівської області, українець, громадянин України, із освітою 9 класів, не військовозобов’язаний, не одружений, працюючий сторожем в Бориславському міському Палаці культури, раніше не судимий, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_4, -
визнаний винним та засуджений за ч.3 ст.185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі; за ч.2 ст.296 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі; за ч.1 ст.122 КК України на 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі. За ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання ОСОБА_3 – 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановлено йому іспитовий строк тривалістю два роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_3 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
За ст.304 КК України ОСОБА_3 виправдано.
Запобіжний захід – підписку про невиїзд засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишено без змін.
Долю речових доказів по справі вирішено відповідно до вимог закону.
Вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за те, що вони, за попередньою змовою в групі осіб, 11 грудня 2006 року близько 22 години, шляхом пошкодження навісного замка на дверях запасного виходу, проникли в гараж, який згідно плану схеми знаходиться під номером 6 гаражного кооперативу «Квант», що по вул. 600-річчя м.Борислава біля житлового будинку №20 та належить ОСОБА_5, звідки таємно викрали 4 пластмасові тридцяти літрові каністри, одну металеву каністру ємністю двадцять літрів, які були наповнені дизельним паливом ємністю 140 літрів, шину фірми «КЕLLY», металевий диск на чотири отвори «51/2 Jx13», спричинивши потерпілому майнову шкоду на загальну суму 783 гривні.
Крім того, засуджений ОСОБА_3 в групі осіб із ОСОБА_6, 24 серпня 2007 року близько 24-00 год по вул. Федьковича в м.Бориславі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, висловлюючись нецензурно, умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань розпочали побиття потерпілого ОСОБА_1, наносячи йому руками та ногами удари по голові, зокрема обличчі і тілі, внаслідок чого заподіяли потерпілому ОСОБА_1 численні тілесні ушкодження. Тривалий час, впродовж близько 30-40 хв., недивлячись на те, що ОСОБА_1 виривався від них і намагався втекти, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не припиняли своїх хуліганських дій, чим грубо, з особливою зухвалістю, порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства.
У поданій апеляції прокурор Крамар Ю.М. просить оскаржуваний ним вирок скасувати, у зв’язку із м’якістю призначеного ОСОБА_3 покарання та постановити свій вирок, у якому застосувати до ОСОБА_3 більш суворе покарання, а саме: за ч.3 ст.185 КК України 3 (три) роки позбавлення волі; за ч.2 ст.296 КК України 2 (два) роки позбавлення волі; за ч.1 ст.122 КК України 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі; за ст.304 КК України 1 (один) рік позбавлення волі. Згідно ст.70 КК України остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. При цьому, покликається на те, що судом дано невірну оцінку показанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині ініціювання скоєння крадіжки з проникненням у гараж ОСОБА_5, оскільки будучи допитаним в якості обвинуваченого в ході досудового слідства ОСОБА_2 стверджував, що саме ОСОБА_3 запропонував йому вчинити крадіжку, повідомивши про знаходження в даному гаражі фруктів, чим викликав у неповнолітнього ОСОБА_2 бажання скоїти даний злочин, аналогічні показання дав ОСОБА_3 на досудовому слідстві. Крім цього, апелянт стверджує, що суд при оцінці показань ОСОБА_3 про те, що останньому не було відомо про неповнолітній вік ОСОБА_2, не врахував ту обставину, що вони проживають в одному будинку та товаришують з дитинства, а тому, на думку апелянта, твердження суду про відсутність у діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст.304 КК України, є необґрунтованим. Крім цього, апелянт зазначає, що суд при призначенні ОСОБА_3 покарання за ч.3 ст.185; ч.2 ст.296; ч.1 ст.122 КК України невірно врахував обставини, які пом’якшують покарання, зокрема, як зазначає апелянт те, що в ході досудового слідства обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину тільки за ч.3 ст.185 КК України, за ч.2 ст.296 КК України – визнав частково, за ч.1 ст.122, 304 КК України – взагалі не визнав, і лише в кінці судового розгляду кримінальної справи, під тиском незаперечних доказів, повністю визнав свою вину, що, на думку апелянта, не дає підстав рахувати про щире каяття ОСОБА_3 у вчинених ним злочинах. Вказує апелянт і на те, що ОСОБА_3 вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння, що є обтяжуючою покарання обставиною, негативно характеризується за місцем навчання, а тому, на думку прокурора, суд безпідставно дійшов висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_3 без відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
У поданих запереченнях на апеляцію прокурора міста Борислава засуджений ОСОБА_3 просить відхилити подану прокурором апеляційну скаргу і залишити рішення суду 1-ї інстанції без змін. Покликається на те, що він не знав про молодий вік ОСОБА_2, добре характеризується за місцем проживання, після скоєння злочинів на нього не поступало скарг, він змінився в іншу сторону та щиро розкаюється у вчинених ним злочинах.
Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який повністю підтримав подану ним апеляцію, просить задоволити її у повному об’ємі, думку потерпілого ОСОБА_1, який підтримав подану прокурором апеляцію, клопоче про її задоволення, виступ засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які заперечили апеляцію прокурора, вважають вирок суду 1-ї інстанції законним і обґрунтованим, просять залишити його без змін, а подану прокурором апеляцію без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи поданої апеляції, Колегія Суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.
До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.
Як вбачається із змісту апеляції прокурора, апелянт не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності вини ОСОБА_3 за ч.3 ст.185; ч.2 ст.296; ч.1 ст.122 КК України, не погоджуючись із таким у контексті призначеного ОСОБА_3 покарання, вважає його таким, що за своєю м’якістю не відповідає вимогам закону. Крім цього, прокурор вважає незаконним виправдання ОСОБА_3 за ст.304 КК України.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, органи досудового слідства вбачають у діях ОСОБА_3, крім інших, ознаки складу злочину, передбаченого ст.304 КК України, оскільки, на їхнє переконання, ОСОБА_3 вчинив суспільно-небезпечне діяння пов’язане із втягненням неповнолітнього ОСОБА_2 у злочинну діяльність.
У ході судового слідства згідно протоколу судового засідання ОСОБА_2, так і підсудний ОСОБА_3 вказали на те, що станом на 11 грудня 2006 року ОСОБА_3 не знав про те, що ОСОБА_2 є неповнолітнім. Вказано підсудними і на те, що крадіжку з гаража потерпілого ОСОБА_5 вони вирішили скоїти разом, а не на пропозицію ОСОБА_3
На аналогічні обставини у засіданні апеляційної інстанції покликаються засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Проаналізувавши матеріали досудового слідства, вислухавши та оцінивши позицію учасників судового розгляду у ході розгляду даної справи по суті, на переконання Колегії Суддів, суд 1-ї інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_3 за ст.304 КК України за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого зазначеною нормою Кримінального Закону України.
При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 злочинів, його особу, який має молодий вік, вперше судиться, працює, позитивно характеризується за місцем праці та проживання.
За наведених обставин Бориславський міський суд Львівської області прийшов до переконання про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання у вигляді позбавлення волі, прийнявши рішення про застосування відносно ОСОБА_3 при призначенні йому покарання вимог ст.75 КК України.
Крім цього, як вказав у засіданні апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_3, він готовий відшкодувати заподіяну ним шкоду потерпілому ОСОБА_1, розмір і обґрунтування якої заявлено потерпілим у своїй позовній заяві, яка на даний час розглядається судом 1-ї інстанції в порядку цивільного судочинства.
Призначене засудженому ОСОБА_3 покарання, на переконання Колегій Суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Колегія Суддів вважає, що вирок судом 1-ї інстанції постановлено відповідно до вимог закону.
Підстав для його скасування Колегія Суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 362; 366; 369; 377; 379 КПК України, Колегія Суддів,-
У х в а л и л а:
Вирок Бориславського міського суду Львівської області від 15 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 за ч.3 ст.186, ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України залишити без змін, а апеляцію державного обвинувача – заступника прокурора м.Борислава ОСОБА_4 – без задоволення.
Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.
С у д д і:
Н.М.ОСОБА_7ОСОБА_8Вовк