Справа № 11а-380/ 2010 р. Головуючий: Марчук В.І.
Категорія: ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 Доповідач: Валько Н.М.
КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року червня 22 дня Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого: Леона О.І.
Суддів: Валько Н.М., Урдюк Т.М.
З участю прокурора: Клісовського Й.Т.
засудженого – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора м.Трускавця ОСОБА_2 на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 29 березня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Яструбичі, Радехівського району, Львівської області, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні двоє малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого в Трускавецькій міській раді на посаді заступника начальника управління рекреації, туризму, охорони навколишнього природного середовища та контролю за благоустроєм - інспекція, раніше не судимого, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_3,
визнано винним та засуджено за ч.1 ст.364 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у вигляді двох років обмеження; за ч.1 ст.366 КК України із застосуванням ст.69 КК України – одного року обмеження волі. Згідно ст.70 КК України остаточно визначено покарання у вигляді двох років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановлено йому іспитовий строк тривалістю один рік.
Запобіжний захід – підписку про невиїзд ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України на Львівській залізниці 2280 ( дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 31 коп. судових витрат за проведення почеркознавчої експертизи.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України на Львівській залізниці 375 (триста сімдесят п’ять) грн. 60 коп. судових витрат за проведення експертного дослідження.
Вироком Трускавецького міського суду Львівської області від 29 березня 2010 року ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він, виконуючи обов’язки начальника управління рекреації, туризму, охорони навколишнього природного середовища та контролю за благоустроєм – інспекція, будучи службовою особою місцевого самоврядування, 22 вересня 2008 року, 23 вересня 2008 року та 27 січня 2009 року відповідно, умисно склав завідомо неправдиві протоколи про вчинення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КпАП України, в які вніс неправдиві відомості про факт неприбирання прилеглої території до будівництва по вул. Суховоля в м.Трускавці від будівельного сміття, до ресторану «Колобок» в м.Трускавці від побутового сміття та до магазину по вул. Шевченка у м.Трускавці відповідно. Дані протоколи ОСОБА_1 не пред’явив потерпілим, а також підробив пояснення та підписи останніх. Вказані протоколи були розглянуті на адміністративній комісії при виконавчому комітеті Трускавецької міської ради без участі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і останні були притягнуті до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.152 КпАП України.
В поданій апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, вказує на невідповідність покарання, призначеного судом, ступеню тяжкості злочинів, особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок його м’якості. При цьому, покликається на те, що суд приймаючи рішення про застосування до ОСОБА_1 ст.69 КК України в частині звільнення від додаткової міри покарання, передбаченої санкціями ст.ст. 366 ч.1, 364 ч.1 КК України не врахував особу ОСОБА_1, який на час скоєння злочинів був державним службовцем, його дії носять ознаки корупційного діяння і мали систематичний характер. Просить вирок суду в частині міри покарання скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ст.364 ч.1 КК України покарання у вигляді 2 років обмеження волі, із позбавленням права обіймати певні посади на строк до 2 років, за ст.366 ч.1 КК України – 1 рік обмеження волі, із позбавленням права обіймати певні посади строком на 1 рік; на підставі ст.70 КК України остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у вигляді 2 років обмеження волі із позбавленням права обіймати певні посади строком на 2 роки; згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання із випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який повністю підтримав подану ним апеляцію, просить її задоволити, думку засудженого ОСОБА_1, який вважає вирок суду 1-ї інстанції законним і обґрунтованим, клопоче про залишення його без змін, а поданої апеляції без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи поданої апеляції, Колегія Суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення.
До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.
Як вбачається із змісту апеляції прокурора, останній ні кваліфікації дій ОСОБА_1, ні доведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому дій, не оспорює. Прокурор не погоджується із покаранням, призначеним ОСОБА_1 в частині звільнення його від додаткової міри покарання, передбаченої санкціями ч.1 ст.366; ч.1 ст.364 КК України у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, із застосуванням вимог ст.69 КК України. Прокурор вважає, що вирок підлягає скасуванню внаслідок його м’якості, із призначенням ОСОБА_1 покарання відповідно до вимог закону.
Зміст оскаржуваного вироку вказує на те, що суд 1-ї інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, в якості пом’якшуючих обставин, визнав те, що ОСОБА_1 вчинено злочин невеликої тяжкості, він раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем праці та проживання. Врахував суд і обтяжуючі обставини, при цьому, згодом вказавши, що таких ним не встановлено.
Вирішуючи питання застосування вимог ст.69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання, судом вказано на те, що він, прийняв до уваги обставини справи, не вказавши, які саме та сукупність пом’якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості злочинів та суспільну небезпеку підсудного, не вказавши, які саме обставини він має на увазі.
Будь-яких даних щодо особи винного, які впливають на висновки суду щодо необхідності застосування відносно ОСОБА_1 вимог ст.69 КК України, у мотивах прийнятого рішення не наведено.
Вимоги ж ч.1 ст.69 КК України вказують на необхідність при застосуванні вимог ст.69 КК України враховувати у сукупності кілька обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та належним чином належить умотивувати своє рішення про необхідність застосування у конкретному випадку вимог ст.69 КК України.
Зазначених вимог закону, як вбачається із наведеного вище, судом 1-ї інстанції при постановленні вироку не виконано належним чином.
ОСОБА_1 цього, Колегія Суддів вважає за необхідне вказати і на наступне.
Суд, наводячи міркування, які на його думку служать підставами для застосування вимог ст.69 КК України відносно ОСОБА_1 та визнаючи при цьому його винним за двома складами злочинів – ч.1 ст.364 КК України та ч.1 ст.366 КК України, зазначає необхідність застосування норми ст.69 КК України по відношенню до двох складів злочинів одночасно, що є недопустимим і суперечить як нормам чинного КК України, так і настановам Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, з послідуючими змінами і доповненнями.
ОСОБА_1 цього, як вбачається із санкції ч.1 ст.364 КК України, при призначенні покарання за вказаною нормою Кримінального Закону у вигляді обмеження волі, обов’язковим додатковим покаранням є позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, із сплатою штрафу у розмірі від 250 до 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд 1-ї інстанції, застосувавши всупереч вимогам закону норми ст.69 КК України до двох складів злочинів одночасно і не призначивши ОСОБА_1 додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю, жодним чином не висловив власних міркувань щодо незастосування з точки зору норми ч.1 ст.364 КК України такого додаткового покарання, як штраф, який, як вказано вище становить від 250 до 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наведені порушення, на переконання Колегії Суддів є істотними порушеннями вимог закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення і тягнуть за собою скасування постановленого судом вироку, із скеруванням справи на новий судовий розгляд.
Не вирішуючи наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, застосування судом 1-ї інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання, Колегія Суддів вважає за необхідне вказати на те, що місцевий суд у ході нового судового розгляду даної кримінальної справи повинен неухильно дотримуватись вимог чинного КК та КПК України, настанов Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року з послідуючими змінами і доповненнями, враховуючи, що при призначенні покарання повинні суворо дотримуватися вимоги ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Керуючись ст.ст. 362; 366; 367; 370; 374; 379 КПК України, Колегія Суддів,-
УХВАЛИЛА:
апеляцію прокурора м.Трускавця ОСОБА_2 на вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 29 березня 2010 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.364; ч.1 ст.366 КК України задоволити частково, вирок Трускавецького міського суду Львівської області від 29 березня 2010 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.364; ч.1 ст.366 КК України скасувати, а матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.364; ч.1 ст.366 КК скерувати Трускавецькому міському суду Львівської області на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.
Судді:
О.І.ОСОБА_6ОСОБА_7Урдюк