У Х В А Л А

Іменем України

з участю:                апелянта ОСОБА_1. та його представника

                                ОСОБА_2., представника відповідача ОСОБА_3

                                третьої особи ОСОБА_4 та його представника

                                ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1  до Чернігівської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської област і про визнання права власності на самочинно збудовані будівлі, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2009 року, яким відмовлено в задоволенні його позовних вимог, і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, вважаючи його незаконним.

      Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що самочинно збудовані споруди, частини будинку А-1 та самочинно збудований гараж не можуть і не порушують права іншого співвласника ОСОБА_4., оскільки їх будівництво узгоджувалось із ОСОБА_4. до оформлення права власності на будинок, а тому апелянт вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України суд повинен був визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, оскільки це не порушує права інших осіб.

     Апелянт вказує, що суд не врахував те, що інший співвласник ОСОБА_4. відповідно до глави 19 ЦК України міг звернутися до суду за захистом свого порушеного права, якщо б дійсно вважав, що воно порушено, але пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

     Також апелянт зазначає, що в судовому засіданні представник  Управління архітектури і містобудування Чернігівської міської ради не заперечував проти визнання за ним права власності на самочинно збудовані будівлі за умови сплати ним штрафу, що ним і було зроблено, але судом даний факт враховано не було.

       Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, виходячи з наступного.

      Відповідно до ст. 308  ЦПК України апеляційний суд відхиляє  апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо  визнає, що  суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального  і процесуального права.

       Не може бути скасоване  правильне  по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., суд першої інстанції,  керуючись положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України, виходив з того, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, врахувавши при цьому, що при будівництві були порушені будівельні норми та права іншого співвласника.

Даний висновок суду відповідає матеріалам справи та ґрунтується на  вимогах матеріального та процесуального закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_1., який є власником 2/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 30 січня 1986 року (а.с. 6-7), самочинно прибудував прибудову ?1-1”, а також побудував гараж „В-2” та мансарду „в1 м” (а.с. 9).

Власником інших 3/5 частин вказаного житлового будинку є ОСОБА_4.

Згідно листа ГУ МНС України в Чернігівській області від 10.04.2009 року ОСОБА_1 при будівництві гаражу та прибудови до житлового будинку було допущено порушення вимог додатку 3.1 до ДБН 360-92** „Планування і забудова міських і сільських поселень” (а.с. 41).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються  самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Цією статтею передбачене загальне правило про те, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

ОСОБА_1. не є власником земельної ділянки, остання їй у встановленому законом порядку не відводилась, а тому його позовні вимоги не ґрунтуються на нормах ст.  376 ЦК України.

Відповідно до ст. 301 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, згідно п. 1 якої прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів  полягає у підтверджені державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.   

Враховуючи, що спірна прибудова до будинку, гараж та мансарда, в установленому законодавством порядку не прийняті до експлуатації, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про надання ОСОБА_1права на користування та володіння ними.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що інший співвласник не заперечував проти прибудови до будинку та гаражу не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки в матеріалах справи докази такого відсутні, а сам ОСОБА_4., як в суді першої інстанції, так і в апеляційній  інстанції вказував, що він згоди на будування самочинних споруд не давав.

Також, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті та справедливого рішення суду твердження апелянта стосовно того, що він вже сплатив штраф за самочинно збудовані споруди, оскільки в матеріалах справи такі дані відсутні, крім того, сплата штрафу сама по собі не є підставою для визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані споруди.

       Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

            За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки  доводи апеляційної скарги не  містять передбачених законом  підстав для його скасування.

   Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України,  апеляційний суд,

у х в а л и в:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1  - відхилити.

            Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2009 року - залишити  без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

    Головуючий:                                                   Судді: