справа № 2-1166/09      

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

11 червня 2009 року                     Залізничний районний суд міста Львова

в  складі :

головуючого судді     Ліуша А.І.

при  секретарі         Спанчак О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди покликаючись на те, що, з 1980 року вона працює у Львівському державному музичному училищі ім.Людкевича. 9 листопада 2004 року директор училища їй повідомив, що отримав заяву від ОСОБА_2 про ніби-то її поведінку, яка не відповідає моральним якостям вчителя. Вона була змушена пояснювати з яких причин відповідач її звинувачує у непристойній поведінці. Так як відповідач копії цієї заяви надіслала ще у Залізничний РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, в обласний відділ культури м.Львова та у відділ у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, то її усюди викликали і вона була змушена давати письмові пояснення на неправдиві обвинувачення відповідача. В абзаці 12 заяви вказано, що вона «разом зі своїми коліжанками роздягаються до непристойного вигляду». Вважає, що купальний костюм вбраний для прийняття сонячних ванн не є непристойним вбранням. Тим більше, що вона знаходиться на своєму загородженому подвір’ї. Не відповідають дійсності дані про те, що вона кидала цеглою в знайомого відповідача, тому, що в такому випадку він мав би тілесні ушкодження, а їх не було. Діти відповідача запрошують своїх друзів і пропонують їм обривати фрукти з дерев, які знаходяться навпроти її частини будинку та за якими вона доглядає. Дітей відповідача вона не обзивала і твердження відповідача про її деморалізуючий вплив на її дітей також немає під собою ніякого обгрунтування. Також у заяві піддається сумніву успішне навчання учнів з якими вона проводить уроки музики вдома з дозволу директора школи і ніяких скарг ніколи не надходило. Просить врахувати те, що для неї, як особи передпенсійного віку факт нявності цієї заяви має велике значення, так як кожні 5 років збирається атестаційна комісія і визначає професійний рівень педагога, відношення, авторитет, які стосуються моралі викладача. Просить визнати інформацію, викладену відповідачем в її заяві від 19.10.2004 року, копії якої розповсюджені у Залізничний РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області, в обласний відділ культури м.Львова, відділ у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, директору Львівського державному музичному училищі ім.Людкевича такою, що не відповідає дійсності та стягнути з відповідача на її користь 1690 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечила та звернулась до суду із зустрічним позовом про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди покликаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 викладає у Львівському державному музичному училищі ім.Людкевича і до неї кожень день приходять учні цього училища, з якими вона займається уроками музики, обгрунтовуючи це тим, що на проведення таких занять їй надав дозвіл директор училища. Відвідування студентами квартири відповідача відбувається через спільний коридор, студенти шумлять поводять себе досить агресивно. Поведінка відповідача вкрай неприпустима, груба та навіть подекуди аморальна. ОСОБА_1 постійно пред’являє нобгрунтовані претензії до її дітей, матері та до неї, ображає дітей на підставі національної ненависті, обзиваючи їх голотою, ораними поляками, злодіями. Такі образи викликають у підлітків комплекси на рівні національної гідності. Аморальність поведінки ОСОБА_1 проявляється і в тому, що вона неодноразово із своїми подругами, на подвір’ї роздягається до непристойного вигляду, що погано впливає на дитячу психіку та перешкоджає їхньому нормальному розвитку. ОСОБА_1 дозволяє собі у присутності сторонніх осіб ображати її, називаючи колишньою наркоманкою. Такі твердження є безпідставними принижують її честь та гідність. Усі ці протиправні дії  завдають моральних страждань. Просить зобов’язати відповідача публічно вибачитись перед нею та її дітьми, зобов’язати не вчиняти таких дій, які б принижували її честь та гідність та членів її сім’ї. Стягнути з відповідача на її користь 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

В ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 та її представник неодноразово уточнювали позовні вимоги та пояснили, що учні, до неї приходять лише порадитись чи потренуватись, і ніяким чином не спричиняють незручності відповідачу та її сім’ї. Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження даної інформації. Також нічим не підтверджується і згубний вплив її поведінки на психіку дітей. Крім того у своєму поясненні завідуючому відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради нею було написано, відповідач колишня наркоманка. Про це їй було відомо зі слів її матері ОСОБА_3, якій повідомила цей факт мати відповідача ОСОБА_4 Просить визнати відомості поширені відповідачем у заяві адресованій директору Львівського державного музичного училища імені Людкевича та відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 19 жовтня 2004 року а саме: «а в мого знайомого жбурнула цеглиною», «ОСОБА_5 постійно пред’являє необгрунтовані претензії до моїх неповнолітніх дітей, в відсутності батьків, називаючи їх злодіями, за те, що вони зірвали фрукти з дерев», «Крім того забороняє приводити дітям однокласників і сусідських дітей. Моїх дітей ОСОБА_5 обзиває «голотою» і сраними поляками», «До ОСОБА_5 приходять коліжанки, з якими вона роздягається до непристойного вигляду, що впливає негативно на моїх дітей», «Не знаю чи про учнів і квартирантів відомо податковій інспекції, адже це не благочинна діяльність», «Я прошу вплинути на поведінку вчительки, яка не відповідає моральним якостям. Прошу захистити моїх дітей від постійних нападів ОСОБА_5, а також деморалізуючого впливу на них», такими, що не відповідають дійсності та принижують її честь, гідність та ділову репутацію та стягнути з відповідача на її користь 1690 грн. 00 коп. моральної шкоди. Для спростування даних відомостей направити копії рішення суду на адресу директора Львівського державного музичного училища імені Людкевича та відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради. Проти зустрічного позову заперечили, просять відмовити у його задоволенні за безпідставністю позовних вимог.

В ході судового розгляду відповідач ОСОБА_2 та її представники неодноразово уточнювали позовні вимоги та пояснили, що ОСОБА_1 дозволяє собі у присутності сторонніх осіб ображати ОСОБА_2 наркоманкою. Такі твердження є абсолютно безпідставними. 08.11.2004 року ОСОБА_1 у письмовому поясненні завідувачу відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 8 листопада 2004 року зазначила, що «ОСОБА_2 колишня наркоманка а тому її стан досить часто не відповідає врівноваженій особі». Просить відомості поширені ОСОБА_1 у письмовому поясненні завідувачу відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 8 листопада 2004 року а саме: «ОСОБА_2 колишня наркоманка а тому її стан досить часто не відповідає врівноваженій особі» визнати такими, що не відповідають дійсності та принижують її честь та гідність. Спростувати дані відомості шляхом направлення копії рішення суду на адресу відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради. Стягнути з відповідача на її користь 5000 грн. 00 коп. моральної шкоди. Проти первісного позову заперечили, просять відмовити у його задоволенні за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали перевірок № 340-1018/2007 року, № 340-3141/2008 року, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що первісний та зустрічний позови слід задоволити частково.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2004 відповідачем ОСОБА_2 на адресу обласного відділу культури м.Львова, відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, директора Львівського державному музичному училищі ім.Людкевича направлено заяву із викладенням наступних відомостей щодо позивач ОСОБА_1: «а в мого знайомого жбурнула цеглиною», «ОСОБА_5 постійно пред’являє необгрунтовані претензії до моїх неповнолітніх дітей, в відсутності батьків, називаючи їх злодіями, за те, що вони зірвали фрукти з дерев», «Крім того забороняє приводити дітям однокласників і сусідських дітей. Моїх дітей ОСОБА_5 обзиває «голотою» і сраними поляками», «До ОСОБА_5 приходять коліжанки, з якими вона роздягається до непристойного вигляду, що впливає негативно на моїх дітей», «Не знаю чи про учнів і квартирантів відомо податковій інспекції, адже це не благочинна діяльність», «Я прошу вплинути на поведінку вчительки, яка не відповідає моральним якостям. Прошу захистити моїх дітей від постійних нападів ОСОБА_5, а також деморалізуючого впливу на них» (а.с. 5-6).

8 листопада 2004 позивач ОСОБА_1 у письмовому поясненні завідувачу відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради зазначила, що «ОСОБА_2 колишня наркоманка а тому її стан досить часто не відповідає врівноваженій особі» (а.с. 18).

             Відповідно ст. 277 ЦК України та п.15 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р. негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.  

Згідно ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе членів сім’ї.

Частиною 1 ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено право особи на вільне поширення інформації та ідей. Проте, частиною другою вказаної норми передбачена можливість обмеження цього права на підставі закону з легітимною метою за умови, що таке обмеження є необхідним у демократичному суспільстві. Такою легітимною метою визначається охорона репутації осіб - фігурантів інформації.

У судовому засіданні встановлено, що вказана вище інформація викладена ОСОБА_2 у заяві від 19.10.2004 р. не відповідає дійсності, викладена частково в образливій формі із звинуваченнями у порушенні принципів моралі та неетичній поведінці у суспільному житті , не підтверджена жодними достовірними доказами, порушує право позивача ОСОБА_1 на повагу до гідності, честі та ділової репутації і ставить під сумнів набуту нею суспільну оцінку її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових обов’язків.  

Дані обставини справи стверджуються наступними доказами: відповіддю директора Львівського державного музичного училища імені Людкевича від 10.11.2004 року на заяву ОСОБА_2 від 09.10.2004 року згідно якої позивач ОСОБА_1 є викладачем вищої категорії, педагогічний стаж роботи якої становить 31 р. Системно працює над вдосконаленням професійного рівня. За період трудової діяльності виховала велику кількість студентів, у колективі користується заслуженою повагою та авторитетом і є не конфліктоною особою. Неодноразово відзначалась грамотами та подяками. Щодо проведення індивідуальних занять за місцем проживання то дирекція училища надала такий дозвіл у зв’язку з недостатньою кількістю навчальних приміщень, жодних нарікань з цього приводу не надходило (а.с. 16).

Згідно листа завідувача відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 09.11.2004 року, з виходом на місце працівниками відділу факти викладені у заяві ОСОБА_2 також не підтвердились (а.с. 20).

Протоколом зборів циклової комісії музичного відділу ЛДМУ ім. С.Людкевича вирішено вважати факти викладені у заяві відповідача ОСОБА_2 від 09.10.2004 р. неправдивими та дати відповідь з позитивною характеристикою ОСОБА_1 в обласне відділення культури і туризму (а.с 25-26).

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засідані пояснили, що позивач ОСОБА_1 є порядною та чесною людиною, хорошим працівником. Про образи ОСОБА_1 на адресу дітей відповідача їм нічого не відомо. Вони часто відпочивали на подвір’ї ОСОБА_1 на приймали сонячні ванни, однак усі були одягнені у купальні костюми пристойного вигляду. Натомість відповідач спеціально ставила дітей на їхньому фоні та фотографувала. Учні приходять до позивача лише за порадами, поводять себе чемно і жодних платних уроків позивач не проводить.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судовом у засіданні пояснили, що позивач ОСОБА_1 є культурною людиною і усі конфлікти між сторонами відбуваються на майновому грунті. Жодних образ дітей відповідача вони не чули та непристойного вигляду позивача вони ніколи не бачили.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що образ дітей відповідача з боку позивача він не чув. Вважає, що одягнута у купальник людина на своєму подвір’ї не вигладає непристойно. Крім того позивач ОСОБА_1 не кидала у знайомого відповідча цеглиною а лише замахнулась, оскільки відбувався значний майновий конфлікт між сторонами.

Свідок ОСОБА_9, син відповідача ОСОБА_2, в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 неодноразово кричала на нього та його друзів, інколи ображала словами, однак, вона кричала лише тоді коли він зі своїми друзями рвав фрукти з дерев на її частині подвір’я. Однак, як людина, ОСОБА_1 йому подобається. Також неодноразово позивач ОСОБА_1 знаходилась на подвір’ї у купальнику, але це йому не подобалось лише через вік позивача, а не тому, що її вигляд був непристойним.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що причиною конфлікту між сторонами є майновий спір. Він, як дільничий інспектор міліції часто перевіряє скарги сторін, однак зазвичай вони є безпідставними. Треті особи із скаргами не негативну поведінку сторін у Залізничний РВ ЛМУ ГУМВС України не звертались. Про зловживання відповідачем ОСОБА_2 наркотиками знає лише з чуток.  

Оцінюючи покази свідків, суд надає їм віри оскільки вони знаходяться у об?єктивному взаємозв?язку з іншими матеріалами справи, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.

Крім того в ході судового розгляду відповідачем ОСОБА_2 не подано жодних жоказів на підтвердження достовірності поширеної нею інформації.

Як встановлено в судовому засіданні, також не відповідає дійсності зазначена вище інформація надана ОСОБА_1 08.11.2004 р. у письмовому поясненні завідувачу відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, яка викладена із звинуваченнями у неврівноваженій поведінці та зловживанні наркотичними засобами, також не підтверджена жодними достовірними доказами, порушує честь та гідність відповідача ОСОБА_2, її соціальну оцінку в очах оточуючих, що призводить до істотного погіршення стосунків з людьми.

Дані обставини справи стверджуються довідкою Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру від 30.11.2007 р. у якій зазначено, що відповідач ОСОБА_2 на обліку в диспансері не перебуває (а.с. 121), а також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об’єктивності. Жодних доказів на підтвердження зловживання відповідачем накротичними засобами позивачем ОСОБА_1 суду не представлено.

Відповідно ст. 302 ЦК України та п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України «Просудову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р. фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов’язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

На основі заначених норм закону суд критично оцінює пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника про те, що спірні відомості «ОСОБА_2 колишня наркоманка а тому її стан досить часто не відповідає врівноваженій особі», вони отримали від матері позивача ОСОБА_3, якій повідомила цей факт мати відповідача ОСОБА_4, суд вважає, що вони не знайшли свого ствердження в судовому засіданні, отримані не з офіційних джерел та спростовуються об’єктивними доказами у справі, які не викликають сумніву у їх об’єктивності.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, як за первісним так і за зустрічним позовами суд, приймає до уваги загальну негативну спрямованість спірних заяв, наявність у них  неправдивої інформації, що на думку суду, певним чином негативно зачепило гідність та честь позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 Однак, суд приходить до переконання, що сам факт спростування цієї неправдивої інформації у судовому порядку буде для сторін достатньою сатисфакцією заподіяної їм моральної шкоди та фактом відновлення порушених прав та законних інтересів.

Стягненню також підлягає державне мито відповідно до частини задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 10, 60, 212, 215  ЦПК  України,  ст.ст. 275, 277, 302 ЦК України,  постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року, -  

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Відомості поширені ОСОБА_2 у заяві адресованій директору Львівського державного музичного училища імені Людкевича та відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 19 жовтня 2004 року а саме: «а в мого знайомого жбурнула цеглиною», «ОСОБА_5 постійно пред’являє необгрунтовані претензії до моїх неповнолітніх дітей, в відсутності батьків, називаючи їх злодіями, за те, що вони зірвали фрукти з дерев», «Крім того забороняє приводити дітям однокласників і сусідських дітей. Моїх дітей ОСОБА_5 обзиває «голотою» і сраними поляками», «До ОСОБА_5 приходять коліжанки, з якими вона роздягається до непристойного вигляду, що впливає негативно на моїх дітей», «Не знаю чи про учнів і квартирантів відомо податковій інспекції, адже це не благочинна діяльність», «Я прошу вплинути на поведінку вчительки, яка не відповідає моральним якостям. Прошу захистити моїх дітей від постійних нападів ОСОБА_5, а також деморалізуючого впливу на них» - визнати такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1.

Способом спростування даних відомостей визначити направлення копії даного рішення суду на адресу директора Львівського державного музичного училища імені Людкевича та відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради.

В частині стягненні моральної шкоди відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 (сімнадцять) гривень сплаченого державного мита.  

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Відомості поширені ОСОБА_1 у письмовому поясненні завідувачу відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 8 листопада 2004 року а саме: «ОСОБА_2 колишня наркоманка а тому її стан досить часто не відповідає врівноваженій особі» - визнати такими, що не відповідають дійсності та принижують честь та гідність ОСОБА_2.

Способом спростування даних відомостей визначити направлення копії даного рішення суду на адресу відділу у справах неповнолітніх Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради.

В частині стягненні моральної шкоди відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17 (сімнадцять) гривень сплаченого державного мита та 15 (п’ятнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                     Ліуш А.І.