Справа № 2-1011/09

РІШЕННЯ

іменем України

13 березня 2009 року                                                                                        

 Залізничний районний суд  м. Львова

в складі: головуючого - судді :      Іванюк І.Д.

               при секретарі с/з -            ОСОБА_1

за участю позивача-Кривого Р.М., адвоката –ОСОБА_2,

представника відповідачів – ОСОБА_3, адвоката відповідачів - ОСОБА_4,

третьої особи – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право на користування житлом, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою та уточненнями до неї про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування квартирою № 65 по вул. Роксоляни, 31 у м. Львові  на підставі ст. 107 ЖК України у зв’язку з вибуттям із спірної квартири. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачі ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 29.05.1999 р. та 01.10.2005 р. відповідно вибули на постійне місце проживання в ОСОБА_9 Республіку, де забезпечені житлом, відповідач ОСОБА_7 вийшла заміж за громадянина ОСОБА_9 Республіки та змінила громадянство України на громадянство Греції, наміру повертатись в Україну не мають.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги  підтримав з аналогічних підстав, додатково пояснив суду, що відповідачі забрали з собою усе своє майно, не проводять оплати житлово-комунальних послуг і хоча періодично вони приїжджають в Україну, з їх пояснень зрозуміло, що наміру повертатись в Україну на постійне місце проживання вони не мають, а отже слід вважати, що вони вибули із спірного житла.

У судовому засіданні 13.10.2008 р. відповідач ОСОБА_7 проти позову заперечила, подала суду заяву із поясненнями, у якій пояснила, що була змушена виїхати на заробітки за кордон у зв’язку з неможливістю працевлаштуватись в Україні, громадянство України вона не змінювала, наміру одружуватись в ОСОБА_9 Республіці вона не має, про що свідчать її паспорт громадянина України та закордонний паспорт із відмітками про перетин кордону. На даний час заробляє кошти на утримання дітей та для повернення боргів, які виникли у них із позивачем за час перебування у шлюбі при спробах позивача відкрити власну справу, після повернення боргів має намір повернутись в Україну. Виїзд ОСОБА_8 мотивувала необхідністю лікування у нього вродженої вади серця. Пояснила, що по мірі можливості приїжджають додому і проживають у спірній квартирі, надсилала позивачу, донці та подрузі ОСОБА_3 кошти на утримання квартири та для повернення боргів, у квартирі знаходиться її майно та майно відповідача ОСОБА_8, зокрема: одяг, взуття, постільна білизна, посуд, техніка. Свою відсутність та відсутність ОСОБА_8 у спірній квартирі вважає тимчасовою. Надалі відповідач у судові засідання не з’являлась.

Представник відповідачів, яка діє на підставі довіреності від 26.08.2008 р. (а.с. 12а, 13) у судовому засіданні проти позову заперечила з аналогічних підстав, будучи допитаною у якості свідка, пояснила, що відповідачі періодично приїжджають в Україну і проживають у спірній квартирі, наміру виїжджати за кордон на постійне місце проживання не мають. Окрім того, пояснила, що ОСОБА_7 періодично надсилала їй кошти для передачі дітям, які проживали в Україні та для оплати житлово-комунальних послуг і боргів, у квартирі зберігає свої особисті речі, також там знаходиться спільне майно подружжя.

Третя особа – ОСОБА_5 у судовому засіданні проти позову заперечила з аналогічних підстав, пояснила суду, що відповідачі її мати ОСОБА_7 та брат ОСОБА_8 перебувають за кордоном тимчасово, ОСОБА_7 виїхала з метою працевлаштування, а ОСОБА_8 - на лікування. Між тим, у квартирі знаходяться їх особисті речі, вони проводять оплату житлово-комунальних послуг, мають намір повернутись, ОСОБА_7 громадянства не змінювала, шлюбу не укладала, періодично приїжджає в Україну.

Відповідач ОСОБА_8 у судове засідання не з’явився, подав суду заяву, у якій проти позову заперечив, пояснив, що перебуває у ОСОБА_9 Республіці на лікуванні у зв’язку із хворобою серця, житлом не забезпечений, має намір повернутись на Україну і вступити на навчання у ВУЗ. Враховуючи наведене та те, що він повідомлений про час, дату та місце розгляду справи належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.  

Заслухавши пояснення  сторін, їх представників, третіх осіб, показання свідків, оглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах  заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщення з дня вибуття.

Згідно п.11 Постанови ПВСУ від 12.04.1985р. № 2 «Про деякі питання, що виникли на практиці застосування судами Житлового кодексу України» на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення  про це в листах, розписках, переадресовках кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі до 30.12.1998 р. (а.с. 8), від вказаного шлюбу у них народилось двоє дітей: відповідач ОСОБА_8 та третя особа - ОСОБА_5. З довідки з місця проживання (а.с. 7) вбачається, що сторони та третя особа зареєстровані за місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1.

З оглянутих у судовому засіданні  паспортів та їх копій (а.с. 38-43,65-68) вбачається, що відповідач ОСОБА_7 29.05.1999р. виїхала у ОСОБА_9 Республіку з метою працевлаштування, а ОСОБА_8 виїхав 01.10.2005 р. на лікування за рекомендаціями лікарів у зв’язку із вродженою вадою серця (а.с.55-64), громадянства вони не змінювали, у шлюб після виїзду за кордон не вступали, періодично повертаються в Україну та проживають у спірній квартирі, іншим житлом не забезпечені, що визнав і позивач. Відповідачі частково проводять оплату житлово-комунальних послуг за користування спірною квартирою (а.с. 85-92, 108, 116-118), за кошти відповідачки ОСОБА_7 встановлено лічильник для обліку спожитої води (а.с. 97,98), чого позивач не заперечував.

Окрім того, перебуваючи в ОСОБА_9 Республіці ОСОБА_7 переказувала кошти для сплати боргів, утримання дітей та спірної квартири позивачу (а.с. 33-36) та ОСОБА_3 (а.с. 69,77,7980,81), що стверджується також і показаннями свідка ОСОБА_10, яка пояснила суду, що третя особа - ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_8 тривалий час купували у неї у борг продукти харчування, а ОСОБА_3 в кінці кожного місяця сплачувала їх заборгованість, та свідка ОСОБА_11, яка являючись матір’ю позивача, пояснила, що за час перебування позивача у шлюбі із ОСОБА_7 він позичив значні кошти для відкриття власної справи і саме для того, щоб їх повернути ОСОБА_7 була змушена виїхати у ОСОБА_9 Республіку на роботу, а ОСОБА_8 виїхав до неї на лікування. Окрім того вони періодично приїжджають в Україну, відвідують її у селі, допомагають матеріально, передають через неї кошти для повернення боргів, стверджують, що повернуться в Україну.  

З заяви про рекламування квартири (а.с. 110) вбачається, що ОСОБА_7  07.09.2005р. зверталась про обмін спірної квартири на дві окремих.  

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 з поважних причин, оскільки тимчасово перебувають на роботі та лікуванні у ОСОБА_9 Республіці, інтересу до спірної квартири не втратили, про що свідчить те, що при поверненні в Україну проживають у ній, проводять оплату житлово-комунальних послуг, сплачують кошти на облаштування вказаного житла (зокрема встановлення лічильника), у квартирі наявне їх майно.

Суд критично оцінює показання свідків  ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та акти ЛКП «Левандівка» (а.с. 4-6) про вибуття відповідачів із спірної квартири на постійне місце проживання у інше житло, оскільки такі спростовуються зібраними по справі доказами.

Враховуючи наведене, та те, що всупереч ст.ст. 59-60 ЦПК України ,  позивачем інших доказів на підтвердження того, що відповідачі вибули з спірного житла на постійне місце проживання у інше житло не надано,  суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ч. 2 ст. 107 ЖК України, –  

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа: ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право на користування житлом відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

             СУДДЯ

З оригіналом згідно

             СУДДЯ                                                                                                                                          І.Д. ІВАНЮК