справа №2-1249/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А І Н И
/заочне/
16 квітня 2009 року Залізничний районний суд міста Львова
у складі:
головуючого-судді: Ліуша А.І.
при секретарі: Спанчак О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, покликаючись на те, що він є колишнім працівником ЗАТ «Львівський керамічний завод». На даному підприємстві він працював до 1998 році. Під час роботи на підприємстві він перебував на квартирному обліку. У 1992 році розпочалось будівництво будинку на вул. Роксолани 51 у м.Львові в якому йому, як черговику, підлягала виділенню двокімнатна квартира. Будівництво будинку велось за рахунок коштів працівників підприємства. У 2000 р. з працівниками підприємства укладались договори про завершення будівництва, однак, незважаючи на його переважне право на укладення вказаного договору, як черговика, з ним такий договір укладений не був та квартиру йому не виділели. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 17.11.2005 р., залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22.05.2006 р., у задоволенні його позову про переважне право на отримання квартири, відмовлено. Під час здійснення будівництва, протягом 1992-2000 рр., за угодою з відповідачем, він допомагав коштами та власною працею в будівництві будинку. Враховуючи, що квартиру йому не виділели, має бути відшкодовано сплачені ним кошти та вкладена праця в будівництво. Так у 1996 р. ним сплачено кошти в розмірі 27000000 крб., що еквівалентно 270 грн., у 1997 р. – 50 грн. для потреб будівництва. Також протягом 1995-2000 рр., відповідно до затвердженого підприємством графіку робіт, він відпрацював 120 год. на будівництві, за які має бути відшкодовано 696 грн. Також йому має бути відшкодовано 10022 грн. 40 коп. за нічні чергування на будівництві за період 1992-2000 рр. Крім того, у 2004 р. за подачу позову до Залізничного районного суду м.Львова, а також за подачу апеляційної та касаційної скарг ним було сплачено державне мито в розмірі 500 грн., послуги адвоката в розмірі 500 грн. та друкарські послуги в розмірі 50 грн.
В ході судового розгляду позивач позов підтримав та неодноразово уточняв позовні вимоги, просить, окрім зазначеної у позовній заяві суми матеріальної шкоди, також стягнути завдану йому моральну шкоду в сумі 60000 грн., оскільки та обставина, що вкладені ним кошти не повернуто і не відшкодовано даремно вкладеної праці, завдає йому значних душевних страждань.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належно був повідомлений про час та місце слухання справи, а тому згідно ст. 169 ЦПК України, суд вважає, що справу можна слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов?язки та взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи № 2-729/05 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ЗАТ «Львівський керамічний завод», ОСОБА_3, ОСОБА_4 з участю третіх осіб виконавчого комітету Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації ЛМР про визнання незаконним рішення, визнання переважного права на отримання житла, надання житла та виселення, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ЗАТ «Львівський керамічний завод», РВФДМУ у Львівській області, виконавчого комітету Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації ЛМР про визнання права власності, та інші матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 04.01.1960 р. до 21.05.1998 року, на різних посадах, працював у ЗАТ «Львівський керамічний завод» та 21.05.1998 року звільнений у зв’язку з виходом на пенсію з посади оператора котельні енергоцеху (справа № 2-729/05 а.с. 6, 7).
Згідно квитанції до приходного касового ордеру № 15 від 16.07.1996 р. позивачем, на основі будівництва житлового будинку, сплачено 27000000 крб. та 28.07.1997 р., згідно квитанції до приходного касового ордеру № 4, на основі будівництва житлового будинку, сплачено 50 гривень.
Однак суд, вважає, що вимога позивача про повернення йому вказаних сум у зв’язку з ненаданням йому квартири у буд. 51 на вул. Роксоляни у м.Львові задоволенню не підлягає, оскільки рішення про залучення коштів працівників заводу на будівництво буд. 51 на вул. Роксоляни у м.Львові у ЗАТ «Львівський керамічний завод» було прийнято лише 14.02.2000 р. До вказаної дати, жодних рішень про залучення таких коштів на будівництво буд. 51 на вул. Роксоляни у м.Львові у ЗАТ «Львівський керамічний завод» не приймалось. Договір про пайову участь у завершенні будівництва вказаного будинку позивач укласти відмовився, саме через відсутність коштів. Дані обставини встановлені рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 17.11.2005 р. (справа № 2-729/05 а.с. 227-230) та, згідно ст. 61 ЦПК України, не доказуються при розгляді інших справ у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно листа, на той час, ВАТ «Львівський керамічний завод», № 731/8 від 26.11.2003 р., ВАТ «Львівським керамічним заводом» не ініціювалось збарання, вказаних позивачем коштів, на будівництво буд. 51 на вул. Роксоляни у м.Львові. (справа № 2-729/05 а.с. 171)
Крім того, у поданих позивачем квитанціях, не зазначено, на будівництво саме якого будинку сплачуються кошти та проставлено печатку комісії з трудових спорів «Львівського керамічного заводу». Жодних доказів, на підтвердження повноважень комісії з трудових спорів «Львівського керамічного заводу» щодо залучення коштів працівників заводу на будівництво будинку та сплати коштів на будівництво саме буд. 51 на вул. Роксоляни у м.Львові, позивачем не надано.
Також у судовому засіданні позивач підтвердив, що жодних договорів із ЗАТ «Львівський керамічний завод», щодо залучення його коштів на будівництво буд. 51 на вул. Роксоляни у м.Львові та їх повернення у разі не надання йому квартири у вказаному будинку, він не укладав, а вказані кошти сплатив добровільно.
Листом ВАТ «Львівський керамічний завод» № 731/8 від 26.11.2003 р., у якому стверджено, що ВАТ «Львівський керамічний завод» не організовувало сторожових чергувань на будові буд. 51 на вул. Роксоляни у м.Львові, спросотовуються твердження позивача про ведення ним нічних чергування на будівництві вказаного будинку за період 1992-2000 рр. (справа № 2-729/05 а.с. 171). Позивачем не надано жодних доказів на спростування вказаних тверджень, а також на підтвердження відпрацювання ним 120 год. на будівництві буд. 51 на вул. Роксоляни у м.Львові.
Враховуючи наведене суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення 60000 грн. моральної шкоди, також слід відмовити оскільки відповідачем не заподіяно позивачу жодних моральних страждань, судом не встановлено протиправності діянь відповідача, позивачем не понесено втрат немайнового характеру, кошти, згідно квитанцій, позивач сплатив добровільно, без укладення договору про пайову участь у будівництві буд. 51 на вул. Роксоляни у м.Львові та без обумовлення будь-яких зобов’язвань зі сторони відповідача. Також позивач добровільно відмовився укласти договір про пайову участь у завершенні будівництва буд. 51 на вул. Роксоляни у м.Львові.
Що стосується позовних вимог про відшкодування позивачу судових витрат, понесених ним при розгляді, у Залізничному районному суді м.Львова, справи № 2-729/05 в розмірі 1050 грн., то вони також задоволенню не підлягають оскільки згідно ст. 88 ЦПК України суд, присуджує стороні з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати лише у разі ухвалення рішення на її користь. Однак рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 17.11.2005 р., залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22.05.2006 р., у задоволенні позову ОСОБА_1 про переважне право на отримання квартири, відмовлено. Дані рішення набрали законної сили.
Виходячи з вищенаведеного та оцінюючи докази у їх сукупності суд вважає, що покликання позивача на завдання йому матеріальної та моральної шкоди є безпідставними, позовні вимоги не знайшли свого ствердження у судовому засіданні, позивачем не представлено, а судом не здобуто жодних переконливих доказів у їх підтвердження, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 169, 212, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» /із наступними змінами/, Постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» /із наступними змінами/ суд, -
в и р і ш и в:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: А.І.Ліуш