Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа №2 -3266/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Бондаренка І.A.

при секретарі: Кравчук М.Г.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориспіль справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населения Бориспільської райдержадміністрації Київської області та Міністерства праці та соціальної політики України, про визнання дій неправомірними щодо відмови у виплаті недоотриманої одноразової компенсації, щорічної допомоги на оздоровления та зобов"язания вчинити певні дії,

встановив:

21 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із данним позовом, в якому зазначив, з 12.06.2006 року, є інвалідом III групи в зв"язку із захворюванням, пов"язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, частиною 1 ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" N2 796- XII від 28.02.1991 року(далі Закон), такій категорії осіб, встановлено виплату одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а частиною 4 вищевказаної статті ОСОБА_2 передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровления в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому, така виплата повинна здійснюватись з мінімальної заробітної плати, яка встановлена на момент встановлення інвалідності. Однак, такі соціальні виплати позивачеві були здійснені Управлінням праці та соціального захисту населения Бориспільської міської ради Київської області в меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством України чим суттєво порушуються конституційні права позивача на соціальний захист. В свою чергу, УПСЗН Бориспільської міської ради, незаконно, відмовляє позивачу у перерахуванні та виплаті одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровления, з урахуванням вищевказаних положень чинного законодавства України посилаючись на норми Постанов КМУ N2 562 від 12.07.2005р. та N2 836 від 26.07.1996 p., якими встановлені розміри таких виплат та відповідно до яких соціальні виплати нараховуються та виплачуються позивачеві, оскільки Постанови КМУ є підзаконними нормативними актами., а у випадках колізії між нормами підзаконного нормативного акту та нормами закону, застосуванню підлягають положения саме ОСОБА_2, який має вищу юридичну силу. Тому, вважає, що, виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішення даного спору, застосуванню підлягає ст.8 ОСОБА_2, і просить зобов"язати міністерство праці та соціальної політики України, як головного розпорядника коштів, що направляються на компенсаційні виплати та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечити виділення грошових коштів УПСЗН для здійснення перерахунку та виплати позивачеві вищезазначених соціальних виплат, визнати неправомірними дії УПСЗН Бориспільської міської ради щодо відмови в нарахуванн. та виплаті позивачеві таких соціальних виплат у розмірі, що встановлений ст.ст.48,67 ОСОБА_2 та зобов"язати УПСЗН Бориспільської міської ради Київської області здійснити позивачеві перерахунок та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення , з дотриманням правових позицій ч.3 СТ.67 ОСОБА_2 та з урахуванням раніше проведених виплат, а також перерахунок та виплату позивачу недоотриману одноразову компенсацію з 01.06.2007 року.

У судове засідання позивач не з'явився, але надав письмову заяву, відповідно до якої позовні вимоги повністю підтримав та просив справу розглянути без його присутності.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в письмових запереченнях просить справу слухати у його відсутність, позов не визнає, посилаючись на те, що всі перерахунки виконуються інформаційно-обчислювальним центром, в автоматичному режимі, на основі нормативно-правової бази та під контролем Міністерства праці та соціальної політики Украіїни, і управління немаї доступу до ручного втручання та проведення перерахунків, які не відповідають чинному законодавству. Тому дії управління щодо виплати позивачеві вказаних соціальних виплат не можугь бути протиправними, т.я. управління діє у межах своїх поноважень, які базуються законах та нормативних актах, які підлягають обов'язковому виконанню з боку управління. Відповідно до ст.62 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" роз"яснения порядку застосування цього ОСОБА_2 провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими, в т.ч. для органів державної виконавчої влади. Згідно ст.63 вищевказаного ОСОБА_2, фінансування витрат, пов"язаних з реалізацією цього ОСОБА_2, здійснюється за рахунок державного бюджету. В свою чергу, відповідно до ст.ІІ ЗУ "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. ОСОБА_2 не передбачено коштів на фінансування підвищених сум таких соціальних виплат, а оскільки зміни до даного ОСОБА_2 не вносилися, в УПСЗН були відсутні підстави виплачувати позивачу компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення в підвищених розмірах. Виходячи з фінансових можливостей держави, уряд гарантував і гарантує виплату окремих видів компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в абсолютних розмірах, визначених Постановами КМУ №2 562 від 12.07.2005 р. та №2 836 від 26.07.1996р. Тим більше позивачем не оскаржуються дані постанови. Отже, позивачеві були нараховані та виплачені вищевказані види соціальних виплат з дотриманням чинних норм законодавства. Крім того, Конституційний Суд у 2009 році не приймав рішень про незаконність даних виплат, а тому просить у задоволенні позову відмовити, з підстав відсутності протиправних дій управління у нарахуванні та виплаті позивачеві соціальних виплат.

Представник Міністерства праці та соціальної політики в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в своїх письмових поясненнях просить справу слухати у його відсутність, позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні з підстав Відсутності протиправних дій з боку Міністерства, обгрунтовуючи своє заперечення аналогічними правовими підставами, вказаними у письмових запереченнях Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради. Крім того, зазначає, що Мінпраці безпосередньо не здійснює соціальні виплати-постраждалим громадянам і відповідно не має кошторисних призначень на здійснення таких виплат та реєстраційних рахунків для облікування, призначених на такі виплати, коштів.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків зварії на Чорнобильській АЕС II категорії та з 12.06.2006 року має статус інваліда III групи професійного захворювання, пов"язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків на ЧАЕС, та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області.

Відповідно до абз.3 Ч.1 ст.48 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" N2 796-ХІІ від 28.02.1991 р. (в редакції ОСОБА_2 від 06.06.1996р.) (далі Закон) позивач, як інвалід III групи у зв"язку із захворюванням, пов"язаним із ліквідацією наслідків аваріі на ЧАЕС та учасник ліквідації аварії на ЧАЕС II категорії, має право на виплату йому одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

Згідно із абз.8 ч.4 ст.48 даного ОСОБА_2 позивач, як інвалід ІИ-Ї групи у зв"язку із захворюванням, пов"язаним із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 11 -ї категорії, також має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.48 даного ОСОБА_2 такі виплати здійснюються з мінімальної заробітної плати, яка встановлюється на момент встановлення інвалідності.

Відповідно до ст.55 ЗУ "Про Державний бюджет України" з 01 липня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становив 630 грн.

Розпорядженням Бориспільського УПСЗН позивачеві була, неправомірно, нарахована та виплачена одноразова компенсація, що є меншим, ніж передбачено вищевказаним ОСОБА_2, зокрема менше ніж 30 мінімальних заробітних плат.

Також, на підставі Розпорядження Бориспільського УПСЗН позивачеві неправомірно, була нарахована та виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення, що є меншим, ніж встановлено) чинним

законодавством України, а саме меншим, ніж 4 мінімальних заробітних плат.

Нарахування та виплата позивачу призначених соціальних виплат проводилась з дотриманням вимог Постанов КМУ N(2 562 від 12.09.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також N836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що не відповідає нормам Конституції та ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У перерахуванні та виплаті позивачеві таких недоотриманих ним соціальних виплат УПСЗН Бориспільської міської ради, незаконно, відмовляє.

Вищенаведене підтверджується даними копіями посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виданого на ім"я позивача, відповідно до якого останній має 2-у категорію осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та копії виписки з акта огляду МСЕК від 21.06.2007 р., копії листа УПСЗН № 12/2348 від 25.06.2010р., яким позивачу відмовлено у перерахуванні та виплаті призначених соціальних виплат сум у встановлених ОСОБА_2 розмірі, з якої вбачається, що соціальні виплати позивачеві виплачувались з боку УПСЗН в меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України, копії паспорта позивача, копії експертного висновку.

Посилання представників відповідачів в своїх письмових запереченнях на те, що проведення соціальних виплат залежить від фінансової можливості держави, що визначається в Державному бюджеті, суд оцінює критично, як безпідставні, оскільки держава, наділивши осіб певною соціальною гарантією, взяла на себе публічне зобов"язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, в т.ч. і матеріальний рівенb позивача, і відсутність матеріальних коштів у держави не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, який прямо встановлений законом.

Згідно із ст.ст.21,22,24,64 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускасгься звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст,46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист. Згідно із абз.7 ч.4 ст.48 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" N 796-ХП від 28.02.1991 р. (в редакції ОСОБА_2 від 06.06.1996р.) щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварі на ЧАЕС Іі категорії, інвалідам III групи, в зв"язку із захворюванням, пов"язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виплачусгься у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, а відповідно до абз.3 ч.1 ст.48 даного ОСОБА_2 одноразова компенсація такій категорії осіб встановлена в розмірі 30 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент встановлення інвалідності.

Так, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу перед Постановами Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на підставі яких позивачеві нараховувались та виплачувались вказані соціальні виплати, і при вирішенні даного спору суди повинні керуватися вимогами статті 48 вказаного ОСОБА_2, який передбачае право позивача на одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат та щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд дійшов висновку, що на момент здійснення позивачеві нарахування та виплати вищезазначених компенсацій, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, підлягала застосуванню стаття 48 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент встановлення інвалідності, а не вищевказані Постанови Кабінету Міністрів України, що є підзаконними нормативно-правовими актами, та істотно звужували обсяг конституційних прав позивача, як соціально захищеної особи.

Таким чином, враховуючи, що Міністерство праці та соціальної політики України є головним розпорядником коштів, які направляються на компенсаційні виплати, доплати та Допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд дійшов висновку, що дане Міністерство слід зобов'язати забезпечити виділення грошових коштів для здійснення перерахунку та виплати позивачу одноразової компенсації та щорічноії допомоги на оздоровлення, з урахуванням вже виплачених позивачеві сум таких соціальних виплат, Крім того, враховуючи, що Управління праці та соціального захисту населення, як державний орган, що здійснює нарахування та проводить такі соціальні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, нараховувало та виплатило позивачу такі виплати у розмірах, менших ніж передбачено чинним законодавством, дії управління по нарахуванню та виплаті таких компенсацій слід визнати протиправними та зобов'язати УПСЗН здійснити позивачеві перерахунок належних до сплати сум та виплатити одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення у відповідності до ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильсько! катастрофи", виходячи з розміру мінімальних заробітних плат, встановлених законом, та з урахуванням правових позицій ч.з ст.67 даного ОСОБА_2 щодо виплати щорічної допомоги на оздоровления.

Судові витрати по даній справі складють: сплачене позивачем при подачі позовної заяви державне мито в розмірі 56,00 гривень та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 гривень, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов»язати Міністерство праці та соціальної політики України забезпечити виділення грошових коштів Управлінню праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області для здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 недоотриманих сум одноразової допомоги та щорічної допомоги на оздоровления в розмірі 20917 грн.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міськдї ради Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації та щорічноії допомоги на оздоровления, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС II категорії та інваліду III групи, в зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в розмірах, менших ніж передбачено ст.ст.48,67 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХП від 28.02.1991 р. (в редакції ОСОБА_2 від 06.06. 1996р.}- неправомірвими.

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоотриманої суми одноразової компенсації у розмірні 11 811 грн.

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровления у розмірі 9106 грн., як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС та інваліду III групи, в зв»язку із захворюванням, пов»язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з урахуванням правових позицій ч.3 СТ.67 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської" катастрофи" з урахуванням раніше проведених виплат та з моменту подачі позовної заяви до суду, а саме: з 16.07.2010 року.

Стягнути солідарно з відповідачів судові витрати по справі, а саме державне мито в розмірі 56 грн., інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 37 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10-ти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд.

Суддя: І.А. Бондаренко