Справа №22ц-1101/2009 р.                 Головуючий у 1-й інстанції - Гордійко Ю.Г.

Категорія - цивільна                                                             Доповідач - Лакіза Г.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

з участю:  позивача ОСОБА_1., його представника ОСОБА_3., відповідача ОСОБА_4. та представника відповідача приватного підприємства „МАГР” ОСОБА_5

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  приміщенні  суду цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_1  на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2,  приватного підприємства „МАГР”, приватного підприємства „МАГР-Т”, товариства з обмеженою відповідальністю „УкрТехМаш”, товариства з обмеженою відповідальністю „МГТ”, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 3-я особа ОСОБА_8 про позбавлення авторства, захист авторських прав, відшкодування шкоди та визнання патенту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2009 року, яким було відмовлено у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_2., ПП „МАГР”, ПП „МАГР-Т”, ТОВ „УкрТехМаш”, ТОВ „МГТ”, ОСОБА_6., ОСОБА_7 про позбавлення авторства, захист авторських прав, відшкодування шкоди та визнання патенту недійсним, та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що справа розглянута з порушенням цивільно-процесуального законодавства, оскільки суд не з'ясував всіх обставин, що мають значення для її вирішення, проігнорував надані позивачем докази, а тому прийшов до хибного висновку.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_3.  апеляційну скаргу підтримали. Відповідач ОСОБА_2 та представник ПП „МАГР” ОСОБА_5. апеляційну скаргу не визнали.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.01.2002 р. Державним департаментом інтелектуальної власності був виданий деклараційний патент № 44155 А на винахід „Спосіб сушіння сипучих матеріалів і пристрій для його здійснення”, винахідниками та власниками патенту є ОСОБА_1., ОСОБА_8. і ОСОБА_9.; дію патенту припинено з 29.05.2007 р. у зв'язку із закінченням терміну дії (т.1, а.с.90). Творча співучасть на вказаний винахід розподілена за домовленістю між співавторами у такій пропорції: ОСОБА_1. - 40%, ОСОБА_8. - 40%, ОСОБА_9. - 20% , що підтверджується довідкою від 25.05.2001 р. з підписами вказаних осіб (т.1, а.с.10). Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1. не довів, що відповідач ОСОБА_9. не вніс особистого творчого внеску в розробку винаходу та що він передав право власності на винахід іншій особі. Також місцевий суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення відповідачами його прав патентовласника та використання вказаного винаходу.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 8 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, який регулює спірні правовідносини, передбачено, що право на одержання патенту має винахідник, якщо інше не передбачено цим Законом; винахідники, які спільно створили винахід, мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними; не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу, а надали винахіднику тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки. Відповідно до ч.2 ст.35 названого Закону, суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про авторство на винахід. Згідно з ч.1 ст. 33 цього ж Закону патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2001 року ОСОБА_1. подав до Державного департаменту інтелектуальної власності „Укрпатент” заяву про видачу деклараційного патенту на винахід, який має назву „Спосіб сушіння сипучих матеріалів і пристрій для його здійснення”, зазначивши, що авторами винаходу є ОСОБА_1., ОСОБА_8. і ОСОБА_9., додавши до цієї заяви  довідку про творчу участь на вказаний винахід, яка розподілена за домовленістю між співавторами у такій пропорції: ОСОБА_1. - 40%, ОСОБА_8. - 40%, ОСОБА_9. - 20% (том 1, а.с.5, 10). 15.01.2002 р. Державним департаментом інтелектуальної власності був виданий деклараційний патент № 44155 А на вказаний винахід, винахідниками та власниками патенту вказані ОСОБА_1., ОСОБА_8. і ОСОБА_9. (том 1, а.с.90).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 та ч.ч. 1 і 3 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доводи позивача ОСОБА_1. та письмові пояснення 3-ї особиОСОБА_8. (том 1, а.с.174) про те, що ОСОБА_9. був включений до заявки на винахід як третій співавтор лише з метою подальшого втілення даного винаходу у спільне виробництво, і що особистого творчого внеску у створення винаходу він не вніс, не ґрунтуються на відповідних доказах, і навпаки, спростовуються наведеними вище доказами.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач також не довів фактів неправомірного використання вказаного патенту відповідачем ОСОБА_4. та фактів використання винаходу за вказаним патентом іншими відповідачами - юридичними особами, які входять до науково-виробничого об”єднання „Групи компаній „МАГР”, а саме: ПП „МАГР”, ПП „МАГР-Т”, ТОВ „УкрТехМаш”, ТОВ „МГТ”. Місцевий суд слушно зазначив, що надані позивачем прайс-листи із сайтів відповідачів в мережі ІНТЕРНЕТ щодо продукції, яку випускають підприємства Групи компаній „МАГР” - обладнання для виробництва паличок для морозива, і, зокрема, барабану полірувального та барабану для вощення, не містять переконливих доказів використання у названому обладнанні винаходу „Спосіб сушіння сипучих матеріалів і пристрій для його здійснення”, на який ОСОБА_1, ОСОБА_8. і ОСОБА_4. був виданий деклараційний патент № 44155 А.

Доводи ОСОБА_1. про те, що використання відповідачами вказаного винаходу є очевидним, і що для встановлення цього факту не потрібні спеціальні знання, висновки фахівців або експертів, а достатнім є просте порівняння опису, технічних характеристик та візуальне порівняння зображень запатентованого барабану для сушіння сипучих матеріалів та обладнання групи компаній „МАГР”, про яке зазначалось вище, є неспроможними, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст.28 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, використанням винаходу визнається: виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введення в господарський обіг в зазначених цілях продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу; застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо  особа, яка пропонує цей спосіб, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним; пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування або ввезення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється патентом. Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, якщо при цьому використано кожну ознаку , включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй. Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку , включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 61 Цивільного-процесуального кодексу України, не підлягають доказуванню обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; не потребують доведення обставини, визнані судом загальновідомими. Але відповідачі не визнають використання винаходу, на який ОСОБА_1, ОСОБА_8. і ОСОБА_4. був виданий деклараційний патент № 44155 А, в обладнанні для виробництва паличок для морозива, яке випускають підприємства групи компаній „МАГР”. Підстави для визнання таких обставин загальновідомими також відсутні. Для висновків про те, чи використані всі ознаки , включені до незалежного пункту формули запатентованого винаходу, або ознаки, еквівалентні їм, в обладнанні, що виготовляють та пропонують для продажу відповідачі, необхідні спеціальні знання у галузі науки та техніки, але висновків компетентних спеціалістів у відповідних галузях знань позивач не надав і клопотань щодо необхідності одержання таких висновків ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій, не заявляв.

Колегія суддів апеляційного суду вважає також неспроможними доводи ОСОБА_1. про те, що виданий ОСОБА_6 і ОСОБА_7 деклараційний патент № 49659А на винахід „Спосіб виготовлення плоских дерев'яних паличок” (том 2, а.с.10-12) належить визнати недійсним на підставі ст. 33 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, в зв'язку з його невідповідністю критерію патентоздатності „промислова придатність”, з врахуванням наявного висновку експертизи щодо умов патентоздатності, виконаного державним підприємством „Український інститут промислової власності” Державного департаменту інтелектуальної власності  (том 2, а.с.137), виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.33 Закону „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, з метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка особа може подати до Державного департаменту інтелектуальної власності клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу на відповідність умовам патентоздатності, і патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого винаходу умовам патентоздатності.

Відповідно до положень ст. 3 ЦПК України, суд захищає порушені, невизнані або оспорюванні права свободи, чи інтереси.

Згідно доводів ОСОБА_1., відповідачі свої заперечення проти заявленого ним позову мотивували, зокрема, тим, що при виготовленні спірного обладнання вони використовували власні винаходи, в тому числі і вказаний у патенті № 49659 А, і шляхом визнання цього патенту недійсним він бажає спростувати такі заперечення відповідачів. Інших мотивів порушення  вказаним патентом прав позивача ним не наведено. Виходячи з викладеного, позивачем не доведене порушення, невизнання чи оспорення відповідачами його прав, свобод чи інтересів внаслідок видачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 деклараційного патенту № 49659А на винахід „Спосіб виготовлення плоских дерев'яних паличок”.

За наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заявлених ним позовних вимог через їх недоведеність, та ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  - відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 квітня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.           

Головуючий:                                                  Судді: