Справа № 11-307.                                             Головуючий у 1 інстанції -Кузьмін М.В.                             

Категорія: ст.186 ч.3 КК.                                                     Доповідач: Рудомьотова С.Г.

 

                                     

                                                         

 

                                                            У Х В А Л А

                                                  І М” Я М   У К Р А Ї Н И

 

 

          11 червня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області в складі :

    

    Головуючого - судді  Навозенко Л.С.

Суддів - Рудомьотової С.Г., Козака В.І.

З участю прокурора - Гапеєвої Н.П.

Та адвоката -  ОСОБА_1

Засудженого - ОСОБА_2

 

           розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1у інтересах засудженого на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2009 року, яким

                               ОСОБА_2 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України, уродженець і мешканець м. АДРЕСА_1, неодружений, з середньою спеціальною освітою, непрацюючий, раніше судимий:

 - 20.06.1994 року Новозаводським райсудом м. Чернігова за ст. 140 ч.2, 46-1 КК України 1960 року на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

 - 03.02.1997 рік Новозаводським райсудом м. Чернігова за ст. 140 ч.3 КК України 1960 року на 1 рік позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 08.08.0997 року за ст. 7 ЗУ „Про амністію” від 26.06.1997 року:

 - 09.02.1999 року Новозаводським райсудом м. Чернігова за ст. 140 ч.2 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі; звільнений за відбуттям покарання 10.11.2001 року;

 - 16.05.2003 року Новозаводським райсудом м. Чернігова за ст. 185 ч.3 КК України 2001 року на 3 роки позбавлення волі, звільнений за ст. 81 КК України 19.09.2005 року Умовно-достроково на 4 м-ці 19 днів, -

            

          засуджений :

          - за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 /чотири/ роки позбавлення волі;

          - за ст. 186 ч. 3 КК України на 7 /сім/ років позбавлення волі;

           На підставі ст. 70 КК України остаточно, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено 7 /сім/ років позбавлення волі.

         

           Стягнуто з ОСОБА_2на користь держави судові витрати в сумі 703, 62 грн.,

 

                                                         В С Т А Н О В И Л А  :

 

           Вироком суду ОСОБА_2. визнаний виновним і засуджений за вчинення  злочинів при слідуючих обставинах:

          наприкінці травня 2008 року, в денний час, ОСОБА_2., з метою таємного викрадення чужого майна, прибув АДРЕСА_2 звідки викрав:  дублянку, вартістю 1200 грн., шкіряну куртку, вартістю 500 грн., куртку болоньєву, вартістю 162 грн., музичний центр, вартістю 700 грн., а всього майна на загальну вартість 2562 грн., що належить ОСОБА_3

         Перебуваючи в домі, був помічений громадянкою ОСОБА_4, але,  утримуючи викрадені речі при собі, втік з місця вчинення злочину.

         Повторно, 03.06.2008 року, в денний час, ОСОБА_2., перебуваючи на АЗС АДРЕСА_3, відкрито викрав: ключ від автомобіля, вартістю 25 грн., мобільний телефон марки „НОКІЯ 7210”, вартістю 153 грн., автомобільний зарядний пристрій до мобільного телефону, вартістю 50 грн., складальний ножик, вартістю 5 грн., дві пари сонцезахисних окулярів на суму 100 грн., шнурок для мобільного телефону, вартістю 3 грн., а всього майна на загальну суму 336 грн., що належитьОСОБА_5

          В апеляціях засудженого ОСОБА_2та його захисника-адвоката ОСОБА_1ставиться питання про зміну вироку суду, із скасуванням рішення суду щодо засудження за ст. 186 ч.2 КК України із закриттям провадження по справі, та з перекваліфікацією дій із ст. 186 ч. 3 КК України на ст. 185 ч.3 КК України, з пом'якшенням покарання на підставі ст. 69, 75 КК України, посилаючись на те, що свідок Осадча Н. не бачила викрадених речей, бо вони були у сумці, і не розуміла, що їх викрадають, тому дії необхідно кваліфікувати як крадіжка; а щодо відкритої крадіжки майна ОСОБА_5., то він таким чином забрав у неї обіцяні і не віддані йому гроші  на суму  400 грн. за сприяння у  поверненні боргу, тому в його діях є самоуправство, а не злочин. За таких обставин за крадіжку майна у Скрипки покарання є суворим; суд не врахував пом'якшуючі обставини - тяжкі сімейні обставини, хворобу матері, яка потребує догляду, тяжкість його захворювання, думку потерпілих про більш м'яке покарання.

          Заслухавши доповідача, пояснення  засудженого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляції, думку прокурора про залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи в обсягу апеляцій і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції   підлягають частковому задоволенню.

          У судовому засіданні місцевого суду засуджений ОСОБА_2. свою вину у вчиненому не визнав і відмовився від дачі показань.

          Але суд належним чином дослідив показання засудженого ОСОБА_2на досудовому слідстві /а.с. 148, 165-170 т.1/, де  він підтвердив, що забирав речі з дому АДРЕСА_3 на прохання ОСОБА_6., а  відбирав речі у ОСОБА_5., бо вона йому була винна 400 грн. за допомогу у поверненні боргу, - і зробив вірний висновок, що вони суперечать іншим зібраним і дослідженим доказам по справі.

          Так, з показань потерпілої ОСОБА_3. доводиться, що наприкінці травня 2008 року  вона дізналася, що з місця її колишнього тимчасового проживання по провулку Б.Хмельницького незнайомим чоловіком було вкрадено її речі;  коли приїхала до квартири, то виявила, що пропали музичний центр, дублянка, шкіряна куртка.

          Згодом ці речі були повернуті працівниками міліції і стало відомо, що їх украв ОСОБА_2. У розмові з ним він сказав, що бачив, як хтось по дорозі кинув сумку з речами, а він її знайшов. Що забрав речі з будинкуАДРЕСА_2 він їй не говорив.

          З показань свідка ОСОБА_4 доводиться, що наприкінці травня 2008 року вона прийшла до квартири по АДРЕСА_2, де мешкав її син, але не могла ключем відкрити замок дверей. Почула, що хтось ходить всередині, попрохала відкрити, і побачила незнайомця, який збирає в квартирі речі. Біля дверей стояла сумка з речами, а на підлозі лежало покривало, в яке він складав інші речі.

          На питання сказав, що прийдуть працівники міліції з обшуком, то він її сину робить краще, так як ці речі крадені. Подивившись по квартирі, побачила, що у покривалі речі, які належать її сину і на її вимогу він їх виклав. Після цього вона дзвонила  ОСОБА_7 бо вважала незнайомця її знайомим, дала їй телефон, щоб вона з ним поспілкувалася, але цей чоловік відштовхнув її від дверей, забрав сумку і втік. Після цього  приїхала ОСОБА_7, потім міліція. В міліції по фотографії впізнала  засудженого як особу,  яка на її очах забирала речі з квартири, де мешкає її син.

          З показань свідка ОСОБА_4 доводиться, що наприкінці травня 2008 року їй подзвонила свекруха та повідомила, що прийшов якийсь чоловік та збирає речі. Коли приїхала в будинок, побачила на підлозі покривало, в якому були речі, у телефону був перерізаний провід.

          З показань свідка  ОСОБА_6. доводиться, що  він ніколи не просив ОСОБА_2забирати речі з квартири.

          З показань потерпілоїОСОБА_5доводиться, що вона 03.06.2008 року із своїм чоловіком  /ОСОБА_8./  заїхала до ОСОБА_9 сказала, що поїдуть за грошима до одного чоловіка, який винен  її чоловіку за певну роботу. У дворі також був і чоловік на ім'я „ОСОБА_2” - взнавши пізніше, що це ОСОБА_10.  ОСОБА_9  із сином ОСОБА_10 вирішила поїхати з ними, в машину сів і ОСОБА_2. На вул. Мурінсона гроші забирали її чоловік, ОСОБА_10 і ОСОБА_2. , а потім поїхали через „Круг”, заїхали до чоловіка на прізвисько „Банк”, поспілкувалися, потім поїхали додому, а ОСОБА_2. залишився з ним  розмовляти.

           На вул. Гагаріна, на АЗС,  чоловік пішов розраховуватися за пальне, а на  „таксі” приїхав ОСОБА_2., вийшов з машини і підійшовши до них,  витягнув ключ запалювання та почав вимагати 400 грн., не пояснивши, за що. На відмову  ОСОБА_2. зняв передню панель автомагнітоли, забрав зарядний пристрій до мобільного телефону, дві пари сонцезахисних окулярів, а коли вона почала кликати на допомогу чоловіка, зняв з її шиї мобільний телефон „Нокія”, і з речами втік.

         Вдруге, коли вони повернулися додому о 23 год. і вона ставила в гараж автомобіль, якісь дві особи  забрали інші речі - гаманець з грошима, картки з банкомату банку „Аваль”, дисконтні картки магазинів „Вена”,  „АТЛ”, ключі, тощо, Вона подумала на ОСОБА_2 бо в замку  запалювання були ключі від машини, які він забрав вдень.  Ніякої розмови з ОСОБА_2. про 400 грн. не було /а.с. 30-31 т.1/.

          З показань свідківОСОБА_9 та ОСОБА_11. доводиться, що після розмови зОСОБА_5вони поїхали з нею, і за компанію поїхав ОСОБА_2., але ніякої розмови про те, що ОСОБА_5 чи її чоловік винні ОСОБА_2. 400 грн. і що він обіцявОСОБА_11 допомогу у 400 грн.  - не було. Підтвердили, що на АЗС  на „таксі” до них під'їхав ОСОБА_10, забрав речіОСОБА_5і з ними зник.

          З показань свідка ОСОБА_8. доводиться, що 03.06.2008 року він з жінкою /ОСОБА_5 Т./ заїхав до ОСОБА_9 ., де був ОСОБА_2., поїхали до того чоловіка, який йому винен гроші за роботу, і той розрахувався. Потім  на „Кругу” залишили ОСОБА_2у знайомого, самі поїхали додому. Коли знаходилися на АЗС та ввечері ставили машину в гараж, ОСОБА_2.  забрав речі дружини. Ніякої розмови про  борг  на 400 грн. перед ОСОБА_2. у них  не було.

          З протоколів огляду,  виявлення та вилучення від 13.06.2008 року, 04.06.2008 року, висновками товарознавських експертиз  /а.с. 7, 27, 90-92, 67-70 т.1/ доводиться, що за місцем проживання ОСОБА_2було вилучено:  болоньєву куртку, дублянку, які належали потерпілій ОСОБА_3., вартістю  2562 грн.;  панель з автомагнітоли в чорному чохлі, зарядний автомобільний пристрій до телефону та телефон „Нокія”, дисконтні картки  „АТЛ”, „Вена”, „Клуб-21 Век”, пластикову картку „РайффазенБанк Аваль”, складний ніж, що належали ОСОБА_5., вартістю  336 грн.

         Згідно протоколу від 16.06.2008 року /а.с. 18 т. 1/ доводиться, що свідок ОСОБА_4. в пред'явлених фотографіях впізнала засудженого ОСОБА_2як особу, що наприкінці травня 2008 року відкрито викрадала речі з дому  її сина по АДРЕСА_2.

          Суд повно і всебічно дослідив докази по справі у їх сукупності, дав їм належну юридичну оцінку, проаналізував твердження засудженого ОСОБА_2про непричетність до вчинення інкримінованих йому злочинів, і вірно вказав, що вони є неспроможними;  такими, що спростовуються зібраними доказами по справі;  вина ОСОБА_2у вчиненні даних злочинів встановлена і  доведена.

          За даних обставин  суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_2за ст. 186 ч.3 КК України, і підстав для перекваліфікації його дій на ст. 185 ч.3 КК України не вбачається, бо він вчинив крадіжку, яка переросла у грабіж - відкрите викрадення майна, поєднане з проникненням в житло, повторно.

          Дії ОСОБА_2 щодо відібрання уОСОБА_5особистого майна  також вірно кваліфіковані за ст. 186 ч.2 КК України як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, тому підстав для  його виправдання за цим епізодом, або закриття провадження по справі зі відсутністю складу злочину, -  не вбачається.

           Разом з тим, призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2., суд не в достатній мірі дотримався вимог ст. 65 КК України :  при відсутності обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, як вказано у вироку,  не повністю враховані обставини, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України - наявність на утриманні хворої матері похилого віку, повернення викраденого, ряд тяжких  захворювань, думку потерпілих про більш м'яке покарання, позитивну характеристику з місця проживання.   

           Вказані обставини є підставою для призначення більш м'якого покарання за ст. 186 ч.3 КК України, але в межах санкції цієї статті.

           Керуючись ст. ст. 356, 365-366, 377, 379 КПК України, колегія суддів, -

 

                                                   У Х В А Л И Л А  :

 

           Апеляції засудженого ОСОБА_2та адвоката ОСОБА_1задовольнити частково.

            Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 квітня 2009 року щодо  засудженого ОСОБА_2 змінити.

            Вважати ОСОБА_2засудженим за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання, призначеного судом.

             За ст. 186 ч. 3 КК України вирок суду змінити, знизити покарання до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

             На підставі ст. 70 КК України, остаточно, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_2 засудженим на 4 /чотири/ роки шість місяців позбавлення волі.

             В іншій частині цей же вирок залишити без змін.

 

              Головуючий -

 

              Судді  -