Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
20.05.09 |
Справа №2а-224/09/2770 |
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Дудкіної Т.М. ,
при секретарі - Нікішенко Г.О.,
за участю: прокурора - Лісунова С.В.
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу
за позовом Прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Ленінського району м.Севастополя на підставі ст.121 Конституції України та ст.36-1 ЗУ „Про прокуратуру” звернувся до суду з зазначеним позовом в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя (далі по тексту УПФУ в Ленінському районі м.Севастополя), просить стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь УПФУ в Ленінському районі м.Севастополя заборгованість з фінансових санкцій у сумі 8177,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є страхувальником відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”(далі по тексту Закон №1058) та згідно зі ст.ст.14, 17 вказаного Закону зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені терміни і в повному обсязі страхові внески. Однак, у порушення Закону №1058, відповідач страхові внески сплачувала не в повному обсязі, а тому УПФУ в Ленінському районі м.Севастополя було прийняте рішення про застосування фінансових санкцій та пені на суму 8177,38 грн. Відповідач рішення УПФУ у Ленінському районі м.Севастопля не виконала, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яку прокурор просить стягнути на користь УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя в судовому порядку.
У судовому засіданні прокурор Ленінського району м.Севастополя позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, наполягав на задоволенні позову, як на підставу вимог посилався на ст.106 Закону №1058,
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просить відмовити у його задоволені, пояснив суду, що згідно з Указом Президента України №727/99 від 28.06.1999 р. відповідач сплачує єдиний податок і не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Звертав увагу суду на те, що відповідно до ст. 18 Закону №1058 розмір страхових внесків встановлює Верховна Рада України, однак Верховна Рада України таких розмірів не встановлювала. Вважає, що п.1 ч.8 розділу 15 „Прикінцевих положень” Закону №1058 не може застосовуватися до відповідача.
Крім того, пояснив, що УПФУ у Ленінському районі м.Севастопля необґрунтовано нараховані штрафні санкції і пеня, оскільки дані виплати вже були стягнуті рішенням суду по справі 20-4/602-12/027 від 15.04.2008 року.
Вислухавши пояснення прокурора Ленінського района м.Севастополя, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець 17.01.2000 р. Гагарінською районною державною адміністрацією м. Севастополя. 27.06.2003 року поставлена на облік у Ленінську районну державну адміністрацію м.Севастополя.
На підставі п.1 ст.14 Закону №1058 ОСОБА_2 є страхувальником за цим Законом та зареєстрована в якості платника страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя 11.11.2004 р.
Рішенням начальника УПФУ в Ленінському районі м.Севастополя №1260 від 28.11.2008 р. на підставі п.2 ч.9 ст.106 ЗУ №1058 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 12.04.05. по 27.06.08 р. застосований штраф у сумі 2762- 02 грн. та нарахована пеня у сумі 5415-36 за цей же період. Рішення відповідачем отримане та не оспорювалося. На час розгляду справи рішення начальника УПФУ в Ленінському районі відповідачем не виконане, заборгованість не погашена.
Статтею 1 Закону №1058 визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону;
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частинами 3 та 4 ст.18 зазначеного Закону передбачено, що cтрахові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом та не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Частиною 10 ст.20 Закону №1058 встановлено, застосування фінансових санкцій, передбачених цим законом, до страхувальників, які несвоєчасно, або не в повному обсязі сплачують страхові внески.
Відповідно до ч.2 ст.106 Закону №1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Підстави, порядок та розмір застосування фінансових санкцій встановлений п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058 та пп. 9.3.5, 9.4.1 пунктів 9.3,9.4 частини 9 Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України”, затвердженою постановою Правління Пенсійного Фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 (далі по тексту Інструкція 21-1). Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;
Відповідно до пп..2 п. 8 Прикінцевих положень Закону №1058 до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11, у статті 12 цього Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону, сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту Закон №400), але не менше мінімального страхового внеску.
Статтею 1 Закону №400 встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, відповідно до пунктів 1, 3 статті 1 вказаного Закону, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.
Відповідно до п.2 ст.2 Закону №400, об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених п.1,3 ст.1 (фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують або не використовують працю найманих працівників) сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному КМУ відповідно до законодавства України.
Статтею 4 Закону №400 встановлені відповідні ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Суд не погоджується з доводами представника відповідача стосовно того, що Закон України від 09.07.2003 року N 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не має пріоритету перед Указом Президента України" від 03.07.98 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", оскільки Указ було прийнято відповідно до положень п. 4 Перехідних положень Конституції України і діє до прийняття Верховною Радою України відповідного закону з цих питань, а тому відповідач правомірно не сплачує внески до Управління Пенсійного Фонду, обмежуючись лише сплатою єдиного податку, виходячи з наступного.
Стаття 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлює пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності. Визначення поняття "підприємницька діяльність" дається у статті 42 Господарського кодексу України. За змістом цієї норми права, підприємницька діяльність - це безпосередня самостійна систематична на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку.
Таким чином, вказаний спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а є об'єктом регулювання іншого правового акта - Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".
Названий же Закон не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування.
Виходячи з викладеного слід визнати, що твердження представника відповідача про те, що Указ Президента України має пріоритетне значення стосовно Законів №400 та №1058, є юридично неспроможним, оскільки воно суперечить конституційному принципу верховенства права.
Посилання представника відповідача на ту обставину, що сума, яка є предметом позовних вимог уже стягнута з відповідача на користь УПФУ у Ленінському районі рішенням господарського суду, суд не приймає до уваги, оскільки це твердження представником відповідача не доведене у судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, дослідивши та оцінивши надані суду докази у їх сукупності, слід визнати, що у суду є достатні підстави для задоволення позову, оскільки судом достовірно встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій прийняте начальником УПФУ в Ленінському районі м.Севастополя на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 заборгованість з фінансових санкцій перед УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя не погасила, а тому сума у розмірі 8177,38 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь УПФУ в Ленінському районі м. Севастополя у судовому порядку.
Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Повний текст постанови, відповідно ч.3 ст.160 КАС України, виготовлений 26.05.2009 року.
На підставі ч.1 ст. 14, ч. п.6 ч.2 ст.17 , п.12 ст.20, ст.106, п.8 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, керуючись ст. ст. 8,10,11, 17, 86,158, - 163КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя (ЕДРПОУ 22274991, р/р 25604705100012, р/р 25600705100113, р/р 256022 в СМВ №4548 ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 384027) заборгованість в сумі 8177 (вісім тисяч сто сімдесят сім) гривень 38 копійок (на р/р 25604705100012 заборгованість в сумі 7969,90 грн., на р/р 25600705100113 заборгованість в сумі 151,10 грн., на р/р 256022 заборгованість в сумі 56, 38 грн. )
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції., або в порядку ч.3 ст.160 КАС України .
Суддя підпис Т.М. Дудкіна
З оригіналом згідно
Суддя Т.М. Дудкіна