Справа №: 2-а-112-10

2-а-112-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді Очеретяного В.А.

при секретарі Драч Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Умань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Умань Черкаської області (надалі УПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок розміру призначеної пенсії,

встановив :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до УПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок розміру призначеної пенсії, посилаючись на те, що вона є інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. УПФУ безпідставно відмовлено їй у перерахунку пенсії відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У відповідності до ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижче: по другій групі інвалідності - восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 Закону України № 796-ХІІ особам, віднесеним до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяному здоров'ю в розмірі: по другій групі інвалідності - 75% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.67 Закону України № 231-У „Про внесення змін до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05.10.2006 року у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений у відповідності до вимог ст.54 цього закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорій 1, 2, З, 4 і в цьому випадку перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, повинні забезпечити рівень життя не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст.2 Закону України № 966-Х1У „Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії за віком та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України і законів України. Відповідно до ст.19 Закону України „Про державні та соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами визначається мінімальний розмір заробітної плати, в тому числі і мінімальний розмір пенсії за віком.

З 01.11.2006 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, становив 366 грн. в місяць, а з 01.01.2009 року вже 498 грн. на місяць. Отже, розмір пенсії по другій групі інвалідності, визначеної згідно з ч.4 ст.54 Закону України № 7 96-ХП „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мав би складати 498 х 8 = 3984грн.

Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.50 цього закону повинна складати з 01.11.2009 року по другій групі інвалідності 498 х 75% = 373,5 грн.

Отже, з 01.01.2009 року розмір пенсії повинен був становити: для інвалідів другої групи: (498 х 8) + (498 х.75%) = 4357,5 грн.

В зв'язку з тим, що розмір фактично виплачуваної їй пенсії був значно нижчий від наведених нею розрахунків, вона звернулась до Управління ПФУ в м. Умань Черкаської області із заявою про перерахунок її пенсії.

Однак Управління ПФУ в м. Умань відмовило зробити перерахунок її пенсії, посилаючись на Постанову КМУ № 523 від 30.05.1997 року, на Постанову КМУ № 1 від 03.01.2002 року., на Постанову КМУ № 894 від 13.07.2004 року, на Постанову КМУ № 1293 від 27.12.2005 року та на Постанову КМУ № 530 від 22.05.2008 року і ч.4 ст.54 Закону України № 796- ХП „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими ніби то встановлений розмір для розрахунку пенсій і згідно з якими нібито визначені розміри мінімальної пенсії для інвалідів ЧАЕС, а також на Закон України „Про державний бюджет України на 2008рік", а відповідно до вищенаведених ПФУ Постанов та Законів її пенсія перерахована бути не може.

Відповідно до ст. З Конституції України, людина, її життя і здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є обов'язком держави.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє: принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Корми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст.16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, соціального походження, майнового стану або іншими ознаками.

Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадяни не можуть бути обмежені крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до ст.6 Конституції України органи державної, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України виходячи із загальних принципів верховенства права, закони мають вищий юридичний статус у порівнянні з нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України зазначається, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони по ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 року), рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002р. від 20.03.2002 року), рішення Конституційного. Суду України №7-рп/2004 від 17.03.2004 року, рішення Конституційного Суду України №20-рп/2С04, від 01.12. 2004 року, рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року.

Отже, відмова Управління ПФУ в м. Умань, Черкаської області здійснити перерахунок її пенсії відповідно до норм чинного спеціального Закону № 796-ХП є неправомірним, а посилання на постанови КМУ, що суперечать нормам цього Закону - неспроможними.

У рішенні Європейського суду по справі „Кечко проти України" від 08.11.2005 р. вказується, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними.

Своїм рішенням Європейський суд з прав людини від 08.11.2005 року зазначив, що суд не приймає аргументів Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, визначених законом.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила визнати неправомірними відмову в перерахунку її пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст.ст.50,54, 67 Закону України № 796-ХП ХП „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року Управління ПФУ в м.Умань Черкаської області виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язати Управління ПФУ в. Умань здійснити їй перерахунок пенсії по інвалідності і виплачувати її з дня подання заяви до суду; виплатити їй недораховані суми пенсії, починаючи з 1 січня 2007 року.

Представник відповідача УПФУ ОСОБА_2 позов не визнав і пояснив, що позивачці призначена пенсія як інваліду II групи, внаслідок захворювання, що пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" і від 16.07.2008 № 654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

Відповідно до ст.4 9 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Розміри пенсій зазначеним особам визначені ст.ст.50,54 зазначеного Закону. При цьому ст.54 Закону встановлено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведеною нормою Закону питання обчислення пенсії за цим Законом віднесені до відома Кабінету Міністрів України.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України були прийняті постанови від 28.05.2008 № 530 та від 16.07.2008 № 654.

Відповідно до ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, та здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Згідно ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про пенсійне забезпечення" до відання Кабінету Міністрів України належать питання, пов'язані з реалізацією і додержання гарантій, передбачених пенсійним законодавством.

Крім того, такі повноваження узгоджуються з нормами ст.62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" де зазначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Доводи щодо звуження Кабінетом Міністрів України існуючих конституційних прав та свобод позивача не відповідають дійсності, оскільки Конституцією України розмір пенсії позивача не визначається, а забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту покладено на Кабінет Міністрів України.

Таким чином, приймаючи постанови від 28.05.2008 № 530 та від 16.07.2008 № 654 Кабінет Міністрів України діяв в порядку, в межах і спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 № 1261 (далі - Положення).

Відповідно до п.15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління.

Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають в його управлінні. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується КМУ.

П.9 Положення передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають.

На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і в спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

Постанови КМУ від 28.05.2008 № 530 та від 16.07.2008 № 654 є діючими нормативними актами обов'язковими до виконання управлінням Пенсійного фонду України в м. Умань.

Враховуючи зазначене, позивачем не доведено незаконності рішення, дії чи бездіяльності відповідача, тому не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку відповідача. Відповідно до ч.1 ст.71 КАСУ, сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що при наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.

Окрім того, 19.05.2009 року Конституційним Судом України винесено ухвалу № 27-у/2009 (у справі за зверненням Пенсійного фонду України з клопотанням про надання офіційного тлумачення терміна "мінімальна пенсія за віком" та терміна "мінімальний розмір пенсії за віком", використаного в ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") у якій КСУ дійшов висновку, що у ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого в абзаці 1 ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тобто непоширенням мінімального розміру пенсії за віком на правовідносини, що виникають на підставі інших законів.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за цим Законом за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1)пенсія за віком;

2(пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

З)пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення пенсії особам, на яких розповсюджується Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вирішено у законодавчому порядку.

Крім того, позивачка просить виплатити недораховані пенсій з 01 січня 2007 року, не вказуючи при цьому з яких розмірів необхідно виходити та не зазначає суму не донарахованої пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАСУ адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Частина 2 вищезазначеної статті встановлює річний строк для звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачкою було пропущено строки звернення до адміністративного суду, оскільки позовну заяву подано лише в січні 2010 року.

Відповідно до ст.100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області наполягає на застосуванні ст.100 КАС України.

Враховуючи наведене представник відповідача ОСОБА_2 вважає, що дії управління ПФУ в м. Умань відповідають чинному законодавству та вчинені у межах і відповідно до законів України, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В січні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління ПФУ про перерахунок раніше призначеної державної пенсії, виплату якої передбачено ст.54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ) . Позивачка зазначала, що вона отримує цю пенсію як інвалід II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Посилаючись на те, що розмір призначеної та виплачуваної їй пенсії є меншим, ніж установлено Законом № 7 96-ХІІ, і на відмову Управління ПФУ привести його у відповідність із цим Законом, ОСОБА_1 просила суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути зазначене порушення, провівши відповідний перерахунок.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІУ) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як установлено судом, ОСОБА_1 є інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі ст.54 Закону № 796-ХІІ.

Розрахунок цієї пенсії позивачці Управління ПФУ провело виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд вважає, що при розрахунку державної пенсії, передбаченої ст.54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, котрі втратили працездатність, який установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік і береться за основу при визначенні мінімального розміру пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від ЗО травня 1997 року № 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст.54 Закону № 796-ХІІ. Пунктом 2 Постанови від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень статей 50, 54 Закону № 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Положення ч.3 ст.28 Закону № 1058-ІУ, на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Суд вважає можливим зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачки в межах річного строку позовної давності, передбаченого ст.99 КАСУ, тобто з 19 січня 2009 року.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті всебічного, повного та об'єктивного їх розгляду в судовому засіданні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд виходить з того, що вимоги про нарахування відповідачем пенсії у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Керуючись ст.ст.6, 9-12,70,71, 158-163 КАС України, на підставі ст.ст. 50, 54, 67 п.3, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 8, 19, 22, 55, 95 Конституції України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задоволити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Умані Черкаської області щодо відмови зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Умані Черкаської області здійснити перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1, відповідно до чинного законодавства України, починаючи з 19 січня 2009 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду Черкаської області або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Головуючий: В.А. Очеретяний