Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа №2а-432\2010 р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

2березня 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко І.А.

при секретарі: Кравчук М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської райдержадміністрації на дії (бездіяльність) посадових осіб у сфері управлінської діяльності з вимогою вчинити певні дії, -

в становив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому прохає визнати неправомірною відмову відповідача щодо встановлення йому статусу «Інваліда війни» та зобов’язати встановити йому статус «Інваліда війни» та видати посвідчення «Інваліда війни».

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 1986 році він працював водієм у радгоспі - заводі «Дніпровське» (ВАТ «Дніпровське») с. Вороньків, Бориспільського району і відповідного на той момент законодавства з питань Цивільної оборони входив до складу невоєнізованих формувань, що підтверджується змістом Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР. У зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС в період з 06 по 07 травня 1986 року він був залучений до робіт із забезпечення евакуації сільськогосподарської худоби з сіл Варовичи та Луб’янка Поліського району у складі зведеної автоколони. Зазначена автоколона складалася з вантажних та спеціальних автомобілів, у тому числі із автомобілів, спеціально призначених для перевезення комбікорму, на якому він працював. Оскільки місцеві корми були забруднені, то худобу, яку евакуювали, були змушені годувати комбікормом, який доставлявся з не радиактивно забруднених районів області. Керували діями зведеної автоколони представники Цивільної оборони, отже зазначена автоколона * також була формуванням ЦО. На теперішній час документи прямої доказової дії, які підтверджують це, в архівах підприємства відсутні за незалежних від нього причин - через знищення їх пожежею. Разом з тим, виконання робіт про евакуацію сільськогосподарської худоби з населених пунктів Чорнобильського та Поліського районів, які опинилися у 30- км відчуження Чорнобильської АЕС в першій декаді травня 1986 року, саме за завданням Цивільної оборони підтверджується змістом архівних друкованих видань колишнього Штабу ЦО PCP які позивач отримав від управління з питань надзвичайних ситуацій Київської облдержадміністрації. На теперішній час позивач інвалід II групи, причина інвалідності - захворювання, пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тому позивач вважає, що у відповідності до п.9, частини 2, Ьт.7 Закону України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту» йому повинен бути встановлений статус інваліда війни та відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту» повинно бути вручено посвідчення інваліда війни.

З своїй заяві до суду позивач на позові наполягає в повному обсязі та прохає слухати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надав письмові заперечення та заяву про розгляд справи за відсутності представника управління пенсійного фонду. Заперечення зводились до того, що при зверненні ОСОБА_1 до УПСЗН Бориспільської РДА для видачі посвідчення «інваліда війни», йому було відмовлено, оскільки наданих позивачем документів недостатньо і вимоги про надання додаткових архівних матеріалів, які підтверджують участь ОСОБА_1 у виконанні заходів ЦО, а не виробничого завдання. При »ому відповідач не заперечує, що евакуаційні заходи з с. Варовичі та с. Луб’янка Поліського району здійснювалися у той же період, в який в них виконував роботи по ліквідації наслідків ЧАЕС позивач.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

січня 2005 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ст.. 7 Закону України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту». Відповідно до цих змін особи, залучені до складу формувань цивільної оборони які стали інвалідами в наслідок захворювань, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесені до інвалідів війни.

Судом встановлено, що у 1986 році позивач ОСОБА_1 працював водієм у радгоспі - роді «Дніпровське» (на теперішній час - ВАТ «Дніпровське») с. Вороньків, Бориспільського району і відповідного на той момент законодавства з питань Цивільної оборони входив до складу невоєнізованих формувань, що підтверджується змістом Положенням про невоїнезовані формування ЦО СРСР...( витяг визнається і не заперечується відповідачем).

У зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС в період з 06 по 07 травня 1986 року ОСОБА_1 був залучений до робіт із забезпечення евакуації сільськогосподарської худоби з сіл Варовичи та Луб»янка Поліського району у складі зведеної автоколони. Зазначена автоколона складалася з вантажних та спеціальних автомобілів, у тому числі і з автомобілів, спеціально призначених для перевезення комбікорму, на якому працював ОСОБА_1. Оскільки місцеві корми були забруднені, то худобу, яку евакуювали, були змушені годувати комбікормом, який доставлявся з не диактивно забруднених районів області. Керували діями зведеної автоколони представники Цивільної оборони, отже зазначена автоколона також була формуванням

ЦО.

На теперішній час документи прямої доказової дії, які підтверджують вказаний факт, в архівах підприємства відсутні за незалежних від позивача причин - через знищення їх пожежею. Разом з тим, виконання робіт про евакуацію сільськогосподарської худоби з населених пунктів Чорнобильського та Поліського районів, які опинилися у 30- км відчуження Чорнобильської АЕС в першій декаді травня 1986 року, саме за завданням Цивільної оборони підтверджується змістом архівних друкованих видань колишнього Штабу ЦО PCP які отримані позивачем від відповідача.

На теперішній час ОСОБА_1 інвалід II групи, причина інвалідності - захворювання, пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до п.9, частини 2, ст.7 Закону України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту» мені повинен бути встановлений статус інваліда війни.

Відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 повинно бути вручено посвідчення інваліда війни. Згідно до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, що затверджено постановою КМУ від 12.05.1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, реалізувати свої права і отримати відповідні пільги, встановлені законодавством для інвалідів війни, ОСОБА_1, може шляхом отримання в органі праці та соціального захисту населення посвідчення інваліда війни через подання до нього відповідних документів.

Законом України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту», так само як і іншими законодавчими та нормативно - правовими актами України, будь - яких уточнень, конкретизації або встановлення обмежень для інвалідів - чорнобильців, які приймали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, не здійснювалось. Тобто, відповідно до змісту чинних законодавчих та нормативно - правових документів, для отримання зазначеного статусу необхідно дотримання таких умов: наявність інвалідності, отриманої внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; підтвердження участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань ЦО.

ОСОБА_1 має довідку до акту МСЕК, яка підтверджує наявність та причинний зв’язок інвалідності з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За документом, який підтверджує залучення до формувань ЦО відповідно до вимог ЗУ « Про звернення громадян» та «Про інформацію», роз’ярень і рекомендацій Верховної Ради України, МНС та Мінпраці України, ОСОБА_1 звернувся до відповідача, як колишнього Штабу ЦО Київської області та органу МНС України, в якому зберігаються архівні дані і документи, що стосуються організації заходів Цивільної оборони в зв’язку з аварією на ЧАЕС, надавши відповідачу всі наявні документи, які підтверджують участь ОСОБА_1 в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в селах Варовичі та Луб»янка Поліського району 06 та 07 травня 1986 року, а також знищення первинних документів з цього приводу пожежею.

На звернення позивача із заявою про видачу посвідчення «інваліда війни», відповідачем було відмовлено у задоволенні вимог позивача, посилаючись на те, що наданих позивачем документів недостатньо і вимоги про надання додаткових архівних матеріалів, які підтверджують участь ОСОБА_1 у виконанні заходів ЦО, а не виробничого завдання. Відповідач встановлює нові правові норми і порушує законодавство про державну реєстрацію, на чому наголошує і Міністерство юстиції України у своєму листі №8209-0-16-98-21 від 18.12.2008 року. При цьому відповідач не заперечує, що евакуаційні заходи з с. Варовичі та с. Луб’янка Поліського району здійснювалися у той же період, в який в них виконував роботи по ліквідації наслідків ЧАЕС позивач.

З той же час із довідки №01-08/26 від 14 січня 2010 року, слідує, що Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, як колишній штаб ЦО Київської області, підтверджує, що ОСОБА_1 в період з 6 по 7 травня 1986 року приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі невоєнізованого формування ЦО - зведеної автоколони по евакуації сільськогосподарської худоби.

Таким чином суд приходить до висновку, що діями відповідача ОСОБА_1 поставлений у безвихідну ситуацію, оскільки в результат його бездіяльності позивач не може отримати документальне підтвердження або спростування факту, що має юридичне значення і є підставою для отримання належних пільг позивачу.

В той же час суд вважає, що зазначеними нормативно - правовими актами регламентується порядок встановлення факту участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Дані акти передбачають вичерпного переліку документів, необхідних для подачі пр. встановлені даного факту. Тому суд не погоджується з посиланням відповідача в своєму рішенні на те, що при вирішенні питання щодо підтвердження участі у формуваннях Цивільної оборони комісія управління керується змістом відповіді Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Верховної Ради України.

В даному випадку суб’єкт владних повноважень повинен керуватися спеціальними нормативно - правовими ' актами. Типовим положенням про комісії для розгляду питань, повязнаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.05.1996 року №79 ( у редакції наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 06 серпня 2003 року №218) та Постановою КМУ від 26 квітня 1996 року №458 «Про комісії для розгляду питань, пов»язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту», які передбачають процедуру розгляду і вирішення питання про встановлення відповідних фактів.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені І Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.З ст.2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дії чи бездіяльності суб’єктів владних І повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій вимагає від суб’єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов’язковість урахування прямо вказує закон, так і інших обставин, що мають значення у конкретній ситуації. Суд вважає, що для цього відповідач повинен ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають значення для правильного

вирішення конкретного питання.

Частиною 1 ст.11, КАСУ визначено, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах І змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, ач.1, ст.71,0 КАСУ зазначено, що повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання позивача є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Позивач, як особа, що в установленому законом порядку віднесений до І категорії постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи, а також є інвалідом II групи, звільнений від сплати судових витрат.

іа підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,6,7,17,94,99,100,158-163, 167,254 КАСУ, суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області щодо встановлення ОСОБА_1 статусу Інваліда війни».

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної Державної адміністрації Київської області встановити ОСОБА_1 статус «Інваліда війни» та видати посвідчення «Інваліда війни».

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 -ти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 - ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд.

Суддя Бондаренко І.А.