ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Справа № 2-а-622/11          

Головуючий у 1-й інстанції: Стратович О.В.

                                        Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"07" лютого 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "27" травня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2011 року позивач звернулася з адміністративним позовом і просить визнати дії відповідача протиправними та стягнути з нього доплату до заробітної плати у розмірі визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 27 травня 2011 року позов задоволено частково: визнано дії управління праці і соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації протиправними та зобов"язано його провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 доплату да заробітної плати, передбаченої ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі одниєї мінімальної заробітної плати за період з 14 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач по справі подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадови і службові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіологічного контролю, працює в Олевській центральній районній лікарні, яка розташована в м. Олевську, на території зони посиленого радіологічного контролю, а також є потерпілим від аварії на ЧАЄС 4-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с.5).

Позивачу виплачувалась доплата як особі, що проацює у зоні посиленого радіологічного контроллю, в розмірі 5,20 грн., сума якої, на думку позивача, є значно нижчою, ніж це передбачено ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв"язку з чим вона звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, а саме: зобов"язав відповідача провести донарахування та виплатити позивачу кошти, передбачені ст. 39 Закону, за період з 14 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року.

Оцінюючи таку правову позицію суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов"язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги згідно зі ст.39 Закону, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836.

Розмір мінімальної заробітної плати протягом визначеного судом строку постійно змінювався в сторону збільшення.

Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору в частині того, яка сума підлягає стягненню за визначений позивачем період, застосуванню підлягають саме статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тому позивач, відповідно до ст.39 Закону, як працюючий у зоні посиленого радіологічного контролю, має право отримувати доплату до заробітної плати у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

В той же час колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції передчасно зобов"язав відповідача вчинити дії по виплаті доплати до заробітної плати передбачені ст.39 Закону №796, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 "Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов"язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затвердженого постановою КМ України №936 від 20.09.2005 року (із змінами і доповненнями від 5 березня 2008 року дійсних на час виникнення спірних правовідносин), доплата особам за роботу (службу) на території зони посиленого радіологічного контролю відповідно до статей 39, 40 Закону, проводиться за місцем основної роботи громадянина підприємствами, установами, організаціями відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінпраці. До 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов"язаних з виплатою компенсацій та допомог певних видів та реєстр отримувачів компенсаційних виплат, де зазначаються крім іншого відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.

Таким чином, обов"язок проводити нарахування для працюючих громадян доплат, передбачених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відноситься до відання підприємств, установ та організацій де працює особа, а отже відповідач по справі є не належним, так як управління праці і соціального захисту населення, яке відповідно до п.2 вказаного Порядку є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, проводить відповідні видатки лише на підставі розрахунків поданих підприємствами, а не здійснює таке нарахування самостійно.

Доказів про те, що відповідач відмовився провести видатки на підставі проведених підприємством відповідно до ст.39 Закону №796 розрахунків доплати до заробітної плати суду не надано, а тому покладення на нього зобов"язання провести виплату доплати до заробітної плати позивача є передчасним.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області задовольнити.

Постанову Олевського районного суду від 27 травня 2011 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: ОСОБА_5 ОСОБА_2

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 вул. Миру, 19,м. Олевськ,Житомирська область,11002

3- відповідачу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації Житомирської області вул. Привокзальна 5,м. Олевськ,Житомирська область,11002