ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/2544/11
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Піріт»до Територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування п. 1, 5 Припису № 04-05-96/7-7 від 24.01.2011 року, -
ВСТАНОВИВ :
01 березня 2011 року Приватне підприємство «Торговий дім «Піріт»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 01.04.2011 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, за даним позовом відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено її до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що за результатами перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування ПП «Торговий дім «Піріт», проведеної державним інспектором праці територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області ОСОБА_1, щодо фактів, викладених у письмових зверненнях громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, складено акт перевірки № 04-05-96/7 від 24.01.2011 року. Даним актом перевірки встановлено порушення посадовими особами ПП «Торговій дім «Піріт»положень ст. 9, ч.3 ст.21, ч.3 ст.32, ст.39-1, ст.57, ч.2 ст.84, ст.100, ст.105, ч.1 ст.114 КЗпПУ, п.2.5, п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року. Директор ПП «Торговій дім «Піріт» ОСОБА_17 підписав акт перевірки № 04-05-96/7 від 24.01.2011 року з запереченнями, згідно яких вважає неправомірними висновки акту перевірки в частині порушення позивачем вимог ст.9, ч.3 ст.21, ст.39-1, ст.100, ст.105, ч.1 ст.114 КЗпПУ та п.2.14 Інструкції про трудові книжки. Зокрема, висновок інспектора про порушення підприємством вимог ч. 3 ст. 21, ст.ст.9, 39-1 КЗпПУ, на думку позивача, є неправомірним, оскільки до трудових правочинів, укладених між підприємством та працівниками, положення ч. 3 ст. 21 КЗпПУ не повинні застосовуватися, тому що за своїм змістом вони не є трудовими контрактами, а є трудовими строковими договорами. Відповідно, висновки відповідача про порушення ст.9, 39-1 КЗпПУ не можуть вважатися правомірними, оскільки положеннями трудових договорів ніяким чином не погіршувались умови праці працівників ПП «Торговій дім «Піріт», в той же час, право визнання трудових правочинів недійсними віднесено виключно до компетенції суду. Крім того, позивач зазначив, що не може вважатися порушенням п.2.14 Інструкції про трудові книжки незазначення підприємством в штатних розписах за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року кодів професій, зазначених в Національному Класифікаторі професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 року за № 327, оскільки, по-перше, даний Класифікатор почав діяти лише з 01.11.2010 року, а по-друге, в п.2.14 Інструкції про трудові книжки не зазначено жодного обов’язку підприємства зазначати в штатних розписах професії та посади з кодами професій. З цих підстав, позивач вважає, що пункти 1 та 5 припису державного інспектора праці № 04-05-96/7 від 24.01.20011 року, виданого на підставі акту перевірки № 04-05-96/7, про забезпечення в подальшому, в разі необхідності укладання трудових контрактів, їх укладання з дотриманням вимог ст. 9, ч.3 ст.21, ст. 39-1 КЗпПУ (пункт 1), та про забезпечення внесення кодів професій до штатного розпису підприємства (пункт 5), також є протиправними, та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково також зазначив, що державним інспектором праці, крім припису, який частково оскаржується по даній справі, за аналогічні порушення законодавства про працю, а саме ст.9, ч. 3 ст.21, ч. 3 ст. 32, ст.39-1, ст.57, ч. 2 ст.84, ст.100, ст.105, ч.1 ст.114 КЗпПУ, було складено також протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП № 04-05-96/9 від 24.01.2011 року відносно директора позивача ОСОБА_17 Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24.02.2011 року у справі № 3-168/11 встановлено часткове порушення ОСОБА_17 норм діючого трудового законодавства України, а саме ч.3 ст.32, ст.57, ч.2 ст.84 КЗпПУ. Отже, позивач вважає, що даною постановою встановлено факт відсутності порушень вимог ст.9, ч.3 ст. 21, ст.39-1, ст.100, ст.105, ч.1 ст.114 КЗпПУ з боку ПП «Торговий дім «Піріт», від імені якого уповноважений діяти його директор ОСОБА_17, а тому вказані обставини, у відповідності до ч.1, 4 ст.72 КАС України, не підлягають доказуванню при розгляді даної адміністративної справи.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що 24.01.2011 року державним інспектором праці територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області ОСОБА_1, за письмовими зверненнями звільнених працівників приватного підприємства «Торговий дім «Піріт»(всього 15 звернень) проведена перевірка з питань, викладених у зверненнях громадян, та перевірка інших питань додержання підприємством трудового законодавства. За результатами перевірки, актом № 04-05-96/7 від 24.01.2011 року встановлено порушення чинного трудового законодавства, а саме, ст. 9, ч.3 ст.21, ч.3 ст.32, ст.39-1, ст.57, ч.2 ст.84, ст.100, ст.105, ч.1 ст.114 КЗпПУ, п.2.5, п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року. Акт перевірки був підписаний підприємством із запереченнями, та скріплений його печаткою. Відносно директора ОСОБА_17 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 04-05-96/6 від 24.01.2011 року, який направлено на розгляд до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу. Постановою суду від 24.02.2011 року на директора підприємства ОСОБА_17 накладено штрафні санкції у розмірі 510 грн. Крім того, директору підприємства було внесено припис № 04-05-96/7-7 від 24.01.2011 року про усунення виявлених порушень, та встановлено термін виконання до 24.02.2011 року. 01.03.2011 року інспекцією праці отримано відповідь позивача щодо виконання припису (вих. № 63 від 23.02.2011 року), яка інспектора задовольнила, додаткових питань не виникло. Посилаючись на вказані обставини та вважаючи, що припис виконано, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.Також, 08.12.2011 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.
За викладених обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, що діяло на час виникнення між сторонами спірних правовідносин, судом встановлено наступні обставини.
Повноваження Держнаглядпраці регламентувались Положенням про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 50, чинним на момент проведення перевірки.
Відповідно до п.3 Положення, основними завданнями Держнаглядпраці є забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю.
Порядок проведення перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, закріплено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.2003 р. №72 «Про затвердження нормативно-правових актів щодо виконання функцій посадовими особами Держнаглядпраці та його територіальних органів».
Відповідно до пункту 4.1 Порядку, за результатами кожної перевірки обов’язково складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис щодо їх усунення. Акт - документ, складений посадовою особою Держнаглядпраці чи ТДІП, що підтверджує будь-які встановлені факти порушення законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Припис - документ органів Держнаглядпраці про усунення виявлених порушень, що можуть призвести до шкідливих наслідків.
24 січня 2011 року державним інспектором праці територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області ОСОБА_1, на виконання службових обов'язків, згідно з Положенням про Держнаглядпраці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 50 від 18.01.2003 року, за письмовими зверненнями громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, було проведено перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Приватному підприємстві «Торговий дім «Піріт»(далі ПП «Торговий дім «Піріт»).
За результатами перевірки складено акт перевірки № 04-05-96/7 від 24.01.2011 року, яким зафіксовано виявлені в ході перевірки порушення трудового законодавства: ст.9, ч.3 ст.21, ч. 3 ст. 32, ст.39-1, ст.57, ч. 2 ст. 84, ст.100, ст.105, ч.1 ст.114 КЗпПУ, п.2.5, п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58.
Зокрема, в акті перевірки зазначені наступні порушення законодавства про працю (які оскаржуються позивачем):
1. «Штатні розписи підприємства за період квітень 2009 року –грудень 2010 року складались без урахування Національного Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 року за № 327 (та діючого до 01.11.2010 року Національного класифікатора України ДК 003:2005 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року за № 375 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.08.2006 року № 242 та від 29.01.2007 року № 4): професії та посади зазначені без кодів професій, що є порушенням вимог п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства України від 29.07.1993 року № 58».
2. «З усіма заявниками адміністрацією підприємства в термін 2009-2010 року були укладені по два трудових контракти: перший від 01.04.2009 року (крім ОСОБА_7 –контракт від 14.04.2009 року, ОСОБА_3 –контракт від 15.04.2009 року, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 –контракти від 27.07.2009 року), з терміном дії до 31.12.2009 року; та другий –з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпПУ, контракт є особливою формою трудового договору і сфера його застосування визначається законами України. Перелік законів України, якими дозволяється укладення контрактів з певними категоріями працівників, міститься в ОСОБА_20 й соціальної політики України № 06/2-4/66 від 06.05.2000 року «Щодо контрактної форми трудового договору й переліку законів, якими дозволено її застосування». На сьогодні в Україні діє понад п'ятдесят нормативних актів, якими передбачається укладання контрактів з певними категоріями працівників. Серед них відсутні категорії (посади), на яких працювали заявники (кухарі, кондитери, товарознавець, бухгалтер, заступник завідувача підприємства громадського харчування).
Порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу регламентується Положенням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 170 від 19.03.1994 року «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору». Відповідно до п. 3 Положення, прийняття (найом) на роботу працівників шляхом укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином може здійснюватися у випадках, передбачених законами України.
Таким чином, контракт як особливу форму трудового договору можна застосовувати тільки там, де це визначено законами; укладання контрактів у випадках, не передбачених законодавством, не допускається. Перелік актів про застосування контрактної форми є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, в даному випадку має місце порушення вимог ч. 3 ст.21 КЗпПУ, оскільки власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за безстроковим трудовим договором, укладення контракту тільки в тому випадку, якщо він належить до категорії працівників, які згідно із законами України працюють за контрактом. Укладення контракту у випадках, не передбачених законами України, не допускається, оскільки це знижує рівень соціальної захищеності працівників і суперечить вимогам Конвенції МОП № 158 (1982 року), ратифікованої Україною 04.02.1994 року.
Умови контракту (в даному випадку –встановлення строковості трудового договору при фактичній наявності безстрокових трудових договорів) не можуть погіршувати становища працівника у порівнянні з умовами, передбаченими чинним законодавством. Якщо ж у контракт все ж таки внесені такі умови, то вони вважаються недійсними, що передбачено ст. 9 КЗпПУ: «Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними».
Переукладання трудових контрактів із вищезазначеними працівниками у 2010 році вказує на постійний характер їх роботи по даній професії. Не можна укладати контракт із працівниками, якщо їхня робота має безстроковий характер. Має місце порушення вимог ст. 39-1 КЗпПУ: «Якщо після закінчення строку трудового договору…трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк».
За результатами перевірки державним інспектором праці директору ПП «ТД «Піріт»ОСОБА_17 внесено припис № 04-05-96/7-7 від 24.01.2011 року, пунктом першим якого, вимагається: «в подальшому, в разі необхідності укладання трудових контрактів, забезпечити їх укладання з дотриманням вимог ст. 9, ч.3 ст.21, ст.39-1 КЗпПУ», а пунктом п'ятим, вимагається: «забезпечити внесення кодів професій до шатного розпису підприємства (надати копію штатного розпису)».
Не погоджуючись із вказаними вимогами пунктів 1, 5 Припису, позивач оскаржив їх до суду.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині скасування пункту першого припису № 04-05-96/7-7 від 24.01.2011 року задоволенню не підлягають, оскільки висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 04-05-96/7 від 24.01.2011 року про порушення ст.9, ч.3 ст.21, ст.39-1 КЗпПУ, є обґрунтованими.
Як вже зазначалося вище, ч. 3 ст.21 КЗпПУ передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Судом досліджені надані позивачем копії наступних трудових контрактів між ПП «Торговий дім «Піріт»(роботодавець) та громадянами (працівниками): № 94 від 01.04.2009 року з ОСОБА_2 про прийом її на роботу в їдальню № 1 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року; № 69 від 01.01.2010 року з ОСОБА_2А про прийом її на роботу в їдальню № 1 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 148 від 15.04.2009 року з ОСОБА_3 про прийом її на посаду ведучого бухгалтера, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року; № 1 від 01.01.2010 року року з ОСОБА_3 про прийом її на посаду провідного бухгалтера, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 159 від 27.07.2009 року з ОСОБА_4 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року; № 136 від 01.01.2010 року з ОСОБА_4 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 4 від 01.04.2009 року з ОСОБА_5 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року; № 120 від 01.01.2010 року з ОСОБА_5 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 12 від 01.04.2009 року з ОСОБА_21 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року; № 118 від 01.01.2010 року з ОСОБА_21 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 147 від 14.04.2009 року з ОСОБА_7 про прийом її на роботу в їдальню № 1 на посад кондитера, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року; № 38 від 01.01.2010 року з ОСОБА_7 про прийом її на роботу в їдальню № 1 на посаду кондитера, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 33 від 01.04.2009 року з ОСОБА_8 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року; № 33 від 01.01.2010 року з ОСОБА_8 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 21 від 01.04.2009 року з ОСОБА_9 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду заступника завідувача підприємства громадського харчування, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року; № 119 від 01.01.2010 року з ОСОБА_9 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду заступника завідувача підприємства громадського харчування, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 7 від 01.04.2009 року з ОСОБА_10 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року; № 115 від 01.01.2010 року з ОСОБА_10 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 6 від 01.04.2009 року з ОСОБА_11 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року; № 121 від 01.01.2010 року з ОСОБА_11 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 158 від 27.07.2009 року з ОСОБА_12 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року; № 100 від 01.01.2010 року з ОСОБА_12 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 169 від 16.02.2010 року з ОСОБА_12 про прийом її на роботу в їдальню № 1 мийником посуду, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 189 від 12.07.2010 року з ОСОБА_12 про прийом її на роботу в їдальню № 1 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 3 від 01.04.2009 року з ОСОБА_19 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року; № 122 від 01.01.2010 року з ОСОБА_19 про прийом її на роботу в їдальню № 2 на посаду кухаря, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 61 від 01.01.2010 року з ОСОБА_22 про прийом її на роботу на посаду товарознавець, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 66 від 01.04.2009 року з ОСОБА_15 про прийом її на роботу на посаду провідного товарознавця, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року; № 59 від 01.01.2010 року з ОСОБА_15 про прийом її на роботу на посаду провідного товарознавця, зі строком дії контракту до 31.12.2010 року; № 106 від 01.04.2009 року з ОСОБА_16 про прийом її на роботу в їдальню № 21 на посаду кондитера, зі строком дії контракту до 31.12.2009 року.
Проте, листом Міністерства праці та соціальної політики України № 06/2-4/66 від 06.05.2000 р. визначено перелік законів України, якими дозволяється укладення контрактів з певними категоріями працівників. Серед них відсутні категорії (посади) осіб, з якими позивач укладав контракти (а саме, кухарі, кондитери, товарознавець, бухгалтер, заступник завідувача підприємства громадського харчування).
Отже, укладаючи вищевказані трудові контракти, позивач порушив вимоги ч. 3 ст. 21 КЗпПУ.
При цьому, судом не беруться до уваги доводи позивача про те, що вказані контракти за змістом і формою є трудовими строковими договорами, укладеними у відповідності до правил, встановлених КЗпПУ, і що підприємством було лише неправильно визначено назву зазначених правочинів –«трудовий контракт»замість «трудовий договір», оскільки зазначені твердження не відповідають встановленим обставинам справи. Так, дослідивши вищевказані контракти та проаналізувавши їх зміст, який повністю відповідає Типовій формі контракту з працівником, затвердженій наказом ОСОБА_20 України № 23 від 15.04.1994 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.1994 року за № 84/293, відрізняючись лише перекладом на російську мову, суд дійшов висновку, що позивачем були укладені з працівниками саме трудові контракти, що є порушенням норми закону, наведеної вище.
Також, відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики № 06/2-4/66 від 06.05.2000 р., укладення контракту у випадках, не передбачених законами України, не допускається, оскільки це знижує рівень соціальної захищеності працівників і суперечить вимогам Конвенції МОП № 158 (1982 року), ратифікованої Україною 04.02.1994 року.
Суд також не погоджується з доводами позивача про те, що інспектором при проведенні перевірки та аналізі вищевказаних трудових контрактів не було виявлено жодних положень даних контрактів, якими б погіршувалися умови праці працівників, порівняно з тими, що передбачені діючим трудовим законодавством, у зв’язку з чим, на його думку, висновок інспектора про порушення позивачем ст.9, ст.39-1 КЗпПУ є неправомірним. Так, під час перевірки інспектором були виявлені умови контракту, які погіршують становище працівника у порівнянні з умовами, передбаченими чинним трудовим законодавством, а саме, встановлення строковості трудового договору при фактичній наявності безстрокових трудових договорів, про що і зазначено в акті перевірки № 04-05-96/7 від 24.01.2011 року. Отже, ці доводи позивача є безпідставними.
Крім того, в акті перевірки № 04-05-96/7 від 24.01.2011 року зазначено: «Якщо ж у контракт все ж таки внесені такі умови, то вони вважаються недійсними –ст. 9 КЗпПУ: «Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними».
Аналогічна вимога передбачена і п. 5 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 170 від 19.03.1994 року, згідно якого, умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що умови контрактів визнані недійсними не інспектором, який проводив перевірку, як це стверджує позивач, наголошуючи на тому, що він не мав на це повноважень, а є недійсними на підставі ст. 9 КЗпП, яка не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством.
Отже, договори (або їх умови), які погіршують становище працівників порівняно із законодавством, кваліфікуються як нікчемні, та не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
За викладених обставин, суд погоджується з висновком інспектора праці про те, що не можна укладати контракт із працівниками, якщо їхня робота має безстроковий характер. Переукладання трудових контрактів із вищезазначеними працівниками ПП «Торговий дім «Піріт»у 2010 році вказує на постійний характер їх роботи по даній професії. Відповідно, в діях позивача має місце порушення вимог ст. 39-1 КЗпПУ, згідно якої, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Крім того, суд зазначає, що позивач, заперечуючи у позовній заяві проти факту порушення ним вимог ст. 9, ч. 3 ст.21, ст. 39-1 КЗпП України, фактично взяв до уваги вимоги припису щодо усунення цих порушень, та усунув їх у подальшій своїй діяльності, що підтверджується наданими ним на адресу Криворізького відділу ТДІП у Дніпропетровській області у додатках до інформації про виконання припису № 04-05-96/7-7 (вих. № 63 від 23.02.2011 року) копіями трудових договорів від 01.02.2011 року, укладених між ПП «Торговий дім «Піріт»в особі директора ОСОБА_17 та ОСОБА_23 про прийом її на роботу на посаду буфетника 5 розряду їдальні № 1 (трудовий договір № 91); з ОСОБА_24 про прийом її на роботу на посаду буфетника 5 розряду їдальні № 9 (трудовий договір № 102), з ОСОБА_25 про прийом її на роботу на посаду завідуючого складу їдальні № 2 (трудовий договір № 36). Так, в даних копіях трудових договорів позивач не лише змінив назву (з контракту –на договір), а в п.7.1 передбачив, що «Цей трудовий договір укладено на термін з 01 лютого 2011 року по 30 грудня 2011 року. В разі, якщо жодна із сторін за чотири дні до закінчення строку дії цього трудового договору не заявить своє бажання про його припинення в зв’язку з закінченням терміну його дії (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), то даний трудовий договір вважається укладеним на невизначений строк, починаючи з 31.12.2011 року».
Отже, вимоги припису в цій частині позивачем фактично були виконані.
Щодо доводів позивача про те, що постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24.02.2011 року у справі № 3-168/11 встановлено, що ПП «Торговий дім «Піріт», від імені якого уповноважений діяти його директор ОСОБА_17, не порушувало вимоги ст. 9, ч. 3 ст.21, ст.39-1, ст.100, ст.105, ч.1 ст.114 КЗпПУ, а тому ці обставини відповідно до ч.ч.1, 4 ст.72 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, суд зазначає наступне.
Дійсно, постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24.02.2011 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_17 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 510 гривень.
Як вбачається з тексту даної постанови, суд не вбачає вини правопорушника в порушенні ст.9, ч.3 ст.21, ст. 39-1, ст.100, ст.105, ч.1 ст.114 КЗпПУ, однак вина ОСОБА_17 в порушенні вимог ч. 3 ст. 32, ст. 57, ч. 2 ст.84 КЗпПУ повністю знайшла своє підтвердження у ході розгляду справи.
Відповідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Враховуючи, що постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24.02.2011 року у справі № 3-168/11 лише встановлено відсутність вини ОСОБА_17 в порушенні ст.9, ч.3 ст.21, ст.39-1, ст.100, ст.105, ч.1 ст.114 КЗпПУ, а не відсутність факту вчинення даних адміністративних правопорушень, ця постанова суду, в силу ч. 4 ст.72 КАС України, не впливає на висновок суду у даній адміністративній справі про порушення позивачем вимог ст.9, ч.3 ст.21, ст.39-1 КЗпПУ.
Більш того, вимога першого пункту припису («в подальшому, в разі необхідності укладання трудових контрактів, забезпечити їх укладання з дотриманням вимог ст. 9, ч.3 ст.21, ст.39-1 КЗпПУ») стосується фактично не усунення порушення, встановленого під час перевірки (оскільки на момент перевірки трудові контракти вже не діяли), а на недопущення порушень у майбутньому, на додержання вимог трудового законодавства, яких і так повинен додержуватись не лише позивач, а кожний роботодавець.
Отже, позивач не може не виконувати даний пункт припису в силу ст. 68 Конституції України, згідно якої, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відповідно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними, і задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги позивача про скасування пункту п’ятого припису відповідача № 04-05-96/7-7 від 24.01.2011 року про забезпечення внесення кодів професій до штатного розпису підприємства, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, як вже відмічалось вище, в акті перевірки № 04-05-96/7 від 24.01.2011 року зазначено, що «штатні розписи підприємства за період квітень 2009 року –грудень 2010 року складались без урахування Національного Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 року за № 327 (та діючого до 01.11.2010 року Національного класифікатора України ДК 003:2005 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 року за № 375 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.08.2006 року № 242 та від 29.01.2007 року № 4): професії та посади зазначені без кодів професій, що становить порушення вимог п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства України від 29.07.1993 року № 58».
Разом з тим, внесення відомостей про роботу у трудову книжку передбачено пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства України № 58 від 29.07.1993 року (далі - Інструкція № 58). Так, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".
Тобто, даним пунктом Інструкції № 58, як взагалі і Інструкцією № 58 в цілому, регулюється порядок ведення трудових книжок працівників, а не штатного розпису підприємства, тому висновок інспектора про порушення позивачем п.2.14 Інструкції № 58 є неправомірним, оскільки актом перевірки не встановлено будь-яких порушень позивача з приводу внесення відомостей про роботу у трудові книжки.
Відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство має право самостійно, тобто без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації або іншим представницьким органом найманих працівників, поряд з визначенням організаційної структури, установлювати чисельність і штатний розпис.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 27 червня 2007 року № 162/06/187-07, штатний розпис –це документ, який установлює на даному підприємстві, в установі, організації структуру, штати і посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назву посад, чисельність працівників і оклади по кожній посаді (Юридичний словник 1983 р., видання друге, перероблене та доповнене, під редакцією ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29).
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України № 165/06/ 186-08 від 17.06.2008 р., у зв’язку з веденням в дію Класифікатора професій власник зобов’язаний привести найменування професій в штатних розписах згідно з найменуваннями, які в ньому містяться. Також, при розробці та затвердженні штатного розпису необхідно мати на увазі, що власник може присвоювати штатним одиницям тільки ті найменування, які відповідають Класифікатору професій та кваліфікаційним довідникам.
Під час перевірки випадків щодо присвоєння позивачем штатним одиницям найменування без урахування Національного Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 327 від 28.07.2010 року, не встановлено.
Враховуючи, що штатний розпис складається у довільній формі, оскільки вона не регламентується жодним нормативним документом (крім бюджетних установ і організацій, які складають штатний розпис за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2002 року № 57), суд вважає безпідставним вимогу відповідача, викладену у п. 5 припису № 04-05-96/7-7 від 24.01.2011 року про забезпечення внесення кодів професій до штатного розпису підприємства.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 4.4 Порядку проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 72 від 21.03.2003 року, чинного на момент внесення оскаржуваного припису, контроль за виконанням припису є обов'язковим у діяльності інспектора праці. По закінченні терміну, визначеного приписом для усунення виявлених порушень, виникає право на проведення інспектором праці повторної контрольної перевірки виконання припису. В акті за наслідками контролю виконання припису фіксуються результати виконання кожної вимоги припису. При встановленні неусунутих порушень обов'язково вноситься повторний припис.
Відповідно до інформації директора ПП «Торговий дім «Піріт»№ 63 від 23.02.2011 року на адресу Криворізького відділу ТДІП у Дніпропетровській області про виконання припису № 04-05-96/7-7 від 24.01.2011 року, позивач висловив свою незгоду з п. 5 припису, та просив його скасувати. Проте, відповідач не вчинив дій, передбачених п.4.4 Порядку, контрольну перевірку не провів, повторний припис не вніс, а у відзиві на позовну заяву зазначив, що вважає припис виконаним.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності пункту 5 припису та не надано жодного доказу на підтвердження обґрунтованості своєї позиції, у зв’язку з чим, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства «Торговий дім «Піріт» – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 5 припису територіальної державної інспекції праці у Дніпропетровській області № 04-05-96/7-7 від 24.01.2011 року щодо забезпечення внесення кодів професій до штатного розпису підприємства.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.В.Чорна