Справа № 2-622/10 р.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2010 р. с.м.т. ОСОБА_1

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі:

Головуючого-судді Сибільова О.В.

при секретарі Самілик Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Липова Долина цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 02 серпня 2010 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним.

Він, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до Закону України "Про соціальний з&хист дітей війни" №2195-ГУ від 18 листопада 2004 року я є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 Закону україни "Про соціальний захист дітей війни" йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.

Верховна Рада України ст. 77 та по Закону України №3235 -У від 20 грудня 2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та п.12 ст.71 Закону України №489-У від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинила дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак Конституційний Суд України своїм рішенням №6-РП/2007 від 09 липня 2007 року по справі 0-1-29/2007 керуючись ст. 47,150,152 Конституції України та ст. 45, 51,61,63,65 Закону України Конституційний Суд України вирішив п. 1 - визнати таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положенням п.12 ст. 31 Закону України №0-489-У від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п.З ст. 71 Закону України №0-489-У від 19 грудня2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані не конституційними. Рішення Конституційного Суду є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами. Згідно ч.2 ст. 19 та ч. З ст.22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та зпаконами України. При прийнятті законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав та свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №0-10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1 гаї. 61,62,63,66 розділу 2, п.3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу 1, пп. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 юну України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ( справа щодо предмета та зміста Закону про державний бюджет України), визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення пп. 41 розділу 2 Закону України "Про держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Після рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 ніяких змін у законодавстві по питанню соціальних виплат дітям війни не було, тому чинність рішення Конституційного Суду України поширюється на 2009 та 2010 роки.

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Липоводолинському районі повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Отже, відповідач мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" нарахувати та здійснювати йому відповідні доплати.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та закону України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. б Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, які втратили працездатність.

Всупереч вказаним рішенням і ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідач з липня 2007 року по грудень 2008 року не виплачує надбавку згідно ст. б Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

З 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року йому виплачувалась щомісячна надбавка в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень.

Згідно Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 01 січня -470гривень, з 01 квітня - 481 гривня, з 01 липня – 482 гривні, з 01 жовтня -498 гривень.

Згідно Закону України "Про держаний бюджет на 2009 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня -498 гривень, з 01 листопада – 573 гривень

Місяць30% мінімальної пенси за віком (грн)Розмір мінімальної пенсії за віком (грн)СплаченоЗаборгованість

Липень 2007 року121,50406,000121,50

Серпень 2О07 року121,50406,000121,50

Вересень 2007 року121,50406,000121,50

Жовтень 2007 року123,30411,000123,30

Листопад 2007 року123,30411,000123,30

Грудень 2007 року123,304Н,000123,30

Січень 2008 року141470і141

Лютий 2008 року1414700141

Березень 2008 року1414700141

Квітень 2008 року144,30481,000144,30

Травень 2008 року144,30481,0048,1096,20

Червень 2008 року144,3481,0048,1096,20

Липень 2008 року144,648248,2096,40

Серпень 2008 року144,648248,2096,40

Вересень 2008 року144,648248,2096,4

Жовтень 2008 року149,449849,8099,60

Листопад 2008 року149,449849,899,6

Грудень 2008 року149,449849,899,6

Січень 2009 року149,449849,899,6

Лютий 2009 року149,449849,899,6

Березень 2009 року149,449849,899,6

Квітень 2009 року149,449849,899,6

Травень 2009 року149,449849,899,6

Червень 2009 року149,449849,899,6

Липень 2009 року149,449849,899,6

Серпень 2009 року149,449849,899,6

Вересень 2009 року149,449849,899,6

Жовтень 2009 року149,449849,899,6

Листопад 2009 року171,957349,8122,1

Грудень 2009 року171,957349,8122,1

Січень 2010 року171,957349,8122,1

Лютий 2010 року171,957349,8122,1

Березень 2010 року171,957349.8122,1

Таким чином, сума недоплаченої соціальної допомоги йому як дитині війни за 2007, 2008,2009 роки та 3 місяці 2010 року становить 3688,60грн.

Згідно ст, 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно ст. 81 вказаного закону призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Він отримує пенсію за віком відповідно до Закону України ""Про пенсійне забезпечення", тому виплату підвищення пенсії як особі, що має статус "Дитини війни" зобов'язаний здійснювати відповідач як орган Пенсійного фонду України, що обслуговує регіон, в якому він проживае, а саме управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі, а тому він просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області нарахувати та виплатити невиплачену йому, щомісячну державну соціальну допомогу, як особі, що має статус «Дитина війни» в розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 3688,60 гривень з 01 липня 2007 по 31 березня 2010 рік відповідно до вищезазначеного розрахунку.

В судове засідання позивач не з’явився, але у письмовій заяві позовні вимоги підтримав та попрохав справу розглянути без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав заяву, в якій попросив розглянути справу у відсутності представника відповідача та додав до справи письмове заперечення, де зазначив наступне.

Позивач має статус дитини війни, а тому згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі-Закон №2195) він вправі отримувати підвищену пенсію на 30% від мінімальної пенсії за віком, але, як видно зі змісту, дана норма Закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.

Ст.7 Закону передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. П. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» припинено дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09 липня 2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст.ст.71, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік». Статтею 73 Закону України №422/96-ВР від 16 жовтня 1996 "Про Конституційний суд України" передбачено, що у разі, якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з бюджетом Пенсійного фонду України на 2007 рік, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 № 513 та бюджетом Пенсійного фонду України на 2008 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2008 № 30, одним з джерел доходів бюджету Пенсійного фонду України передбачена дотація з Державного бюджету на виплату пенсій, надбавок, підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Так, виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус «діти війни» та є інвалідами у процесі формування бюджету Пенсійного фонду України на 2007 рік передбачена у фіксованому розмірі в 20,92 грн. на місяць на одну особу, тобто 5% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підвищення до пенсії особам, які мають статус «діти війни», у процесі формування бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік було закладено у фіксованому розмірі в 48,05 грн. на місяць на одну особу, що в середньому за 2008 рік складає 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто згідно з п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, кошти на виплати у повному розмірі підвищення до пенси ЗО % від мінімальної пенсії за віком, не закладені до видаткової частини Державного бюджету в 2007-2008 роках.

П. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» припинено дію ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09 липня 2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст.ст. 71, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік».

Ст. 73 Закону України №422/96-ВР від 16 жовтня 1996 "Про Конституційний Суд України" передбачено, що у разі якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими; що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, враховуючи викладене, вимоги позивача щодо виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 за період з 01 січня 2007 по 09 липня 2007 є такими, що суперечать чинному на той час законодавству, оскільки в зазначений період діяли норми пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік».

Щодо виплати підвищення з 09 липня 2007 по 01 січня 2008 повідомляють наступне.

Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09 липня 2003 (далі Закон №1058), відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте відповідно до ч. 3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом.

Розмір мінімальної пенсії встановлений також постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищенні розмірів трудових пенсій" від 15 квітня 2003 № 544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 гривень.

Підвищення пенсій іншим категоріям осіб, для яких відповідні положення передбачались Законами Україні "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статуї ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції що діяла до 01 липня 2006), здійснювалась відповідні постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 №1, виходячи із показника 19,91 грн.

Враховуючи те, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, Пенсійний фонд звернувся за роз'ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та соціальної політики України.

У листі № 21-26-561 від 31 серпня 2007 Міністерство юстиції України на звернення Пенсійного фонду України щ 06 серпня 2007 року зазначає, що питання пов'язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено у законодавчому порядку, зокрема це може бути вирішено шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і що підвищення пенсій (або щомісячного довічного утримання чи державної соціально допомоги, яка виплачується замість пенсії) буде проведено лише після прийняття відповідного законодавчого акту

Також, на думку Конституційного Суду України, викладеній в ухвалі Конституційного Суду України їй 19 травня 2009 за № 27-у/09, «непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абз. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1058, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстав» стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. І Закону № 2195. Ця прогалина полягає у відсутності механізму врахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи держава соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.»

На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження ) встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні грунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченим законодавством України.

П. 9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямів використанні коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Враховуючи, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, і не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, то відповідач вважає, що діяв без будь-яких порушень законодавства.

Враховуючи, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війна відсутній, то відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаної норми можливо лише внесенням змін та доповнень до цього Закону.

Крім того п. 4.1 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008рік та внесення змін за деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що і виплачується позивачу в повному обсязі.

Одночасно з цим ч. 2 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вказує, що ветеранам війні* які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп визнано такими, що не відповідають Конституції України є неконституційними) положення ст. 67 розділу І, п. 2-4, 6-8, 10-18, підп. 7 п. 19, п. 20-22, 24-34,підп.1-6, 8-12, п. 35,п. 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та п. 3 розділу Ш"Прикінцеві положення"Закону « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" передбачалось внесення змін, в тому числі і до Закону № 2195,

Таким чином, виплати у 2008 році (до прийняття Конституційним судом рішення) проводились відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо вимог позивача сплатити підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону № 2195, за період з 22 травня 2008 повідомляємо, що вони є безпідставними, оскільки ст. 7 Закону № 2195 зазначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з тим, п. 8 Постанови Кабінету міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 № 530 визначено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня 48,20 грн., з 01 жовтня 49,80 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

На підставі викладеного, вважає дії відповідача такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача – безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні та довідкою про суму отриманої надбавки де зазначено, що позивач перебуває на обліку в пенсійному фонді як отримувач пенсії, має статус «дитина війни».

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління пенсійного фонду України в Липоводолинському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09 липня .2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09 липня .2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області № 4614/04-53 від 17 серпня 2010 року відповідно до ст.. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році підвищення до пенсії як «дитині війни» не виплачувалося. П.4.1 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та протягом 2008 року надбавка як «дитині війни» виплачувалася у наступних розмірах: з 01 травня 2008 року по 30 червня 2008 рік – 48,10 грн. щомісячно; з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 рік – 48,20 грн. щомісячно; з 01 жовтня 2008 року по теперішній час - 49 грн. 80 коп.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22 травня 2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року УПФУ в Липоводолинському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01 січня 2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься для основних соціальних та демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

 Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з січня місяця – 498 грн., а із 01 листопада 2009 року становить 573 грн.

Також, суд бере до уваги, що Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» не може скасовуватися чи змінюватися обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, з чого є достатні підстави зробити висновок про те, що законом "Про Державний бюджет України" не може встановлюватися розмір гарантій, визначений відповідними законами.

Отже, відповідач з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 рік мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни, оскільки Пенсійний фонд України повинен діяти у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " покладено на Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі, за місцем проживання позивача.

Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року за №121\2001 на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Разом з тим, суд виходить з того, що перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо нарахування конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.

Позовна вимога позивача щодо зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну надбавку дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" при нарахуванні пенсії не підлягає до задоволення, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів на час вирішення позову по суті. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

Суд не бере до уваги доводи позивача щодо пропущення строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а тому строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Відповідно до ст. 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересу можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає дії відповідача неправомірними, оскільки останній, порушуючи норми вищезазначених нормативних актів, не вчинив жодних дій для нарахування цих коштів та їх виплаті позивачу, не виконав своїх повноважень без поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з п. 34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від 21 січня 1993 року, Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області від сплати судового збору звільнено.

Згідно ч.2 ст. 88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки спір носить немайновий характер, тому з держави на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень належить стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області.

На підставі ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 64,124,152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 за №6-рп2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 3, 4, 15, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та 2009 рік з 01 січня 2009 року по березень 2010 рік, з урахуванням фактично проведених виплат.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з держави на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя: О.В. Сибільов