Справа № 2-630/10 р.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2010 р. с.м.т. ОСОБА_1

. Липоводолинський районний суд Сумської області в складі:

Головуючого-судді Сибільова О.В.

при секретарі Самілик Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Липова Долина цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги особі, що має статус „Дитина війни”

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2П 03 серпня 2010 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”.

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним.

Він, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до ст. 1 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» має статус «Дитина війни».

Згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідач у справі зобов`язаний був починаючи з січня 2006 року щомісячно виплачувати йому соціальну допомогу, а саме надбавку до пенсії, у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Однак у 2006 -2007 роках ця надбавка йому не виплачувалась, а у 2008 році частково виплачувалась на підставі Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет на 2007 рік», та «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

На підставі цих законів дія п.6 вищезазначеного закону відповідно була призупинена. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня .2008р. визнано таким, що не відповідають Конституції України і є не конституційними положення Законів України «Про державний бюджет на 2006 рік»,

« Про державний бюджет на 2007 рік», та «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими зупинено зазначену норму Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Дізнавшись про зміни в законодавстві він звернувся з адміністративним позовом до Липоводолинського районного суду про визнання дій управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі неправомірними та стягнення недорахованої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 -2008 роки.

Його позовні вимоги були частково задоволені, що підтверджується копією постанови Липоводолинського районного суду та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, які вона додає до позовної заяви.

У 2009 -2010 роках йому така допомога нараховувалась та виплачувалась але в розмірі тільки 10%, тобто на 20% менше від розміру, встановленого Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність з 1 жовтня становив 498 гривень. Статтею 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” передбачено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, становить в такому ж розмірі, що діяли у грудні 2008 року, а отже 498 грн. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність становить з 01 листопада 2009 – 573 грн.

Оскільки Державний бюджет ще на 2010 рік не затверджений, то прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність становить 573 гривні.

Окрім того, після рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ніяких змін у законодавстві по питанню соціальних виплат дітям війни не було, тому чинність рішення Конституційного Суду України поширюється на 2009 та 2010 роки.

По його підрахунках сума недорахованої та невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2009 -2010 роки станом на момент подачі позовної заяви становить – 1569,00 грн.

Місяці 2009р. 2010р.

________________________________________________________________

Січень 498,00грн. 573, 00грн.

Лютий 498,00 грн. 573,00грн.

Березень 498,00 грн. 573,00 грн.

Квітень 498,00 грн. 573.00 грн.

Травень 498,00 грн. 573.00 грн.

Червень 498,00 грн.

Липень 498,00 грн.

Серпень 498,00 грн.

Вересень 498,00 грн.

Жовтень 498,00 грн.

Листопад 573,00 грн.

Грудень 573,00 грн.

________________________________________________________________

Разом: 6126,00 грн. 2865,00 грн.

Загальна сума не донарахованої та не виплачено щомісячної допомоги становить – 1798, 20 грн. (6126,00 грн. + 2865,00 грн. х 20% )

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Оскільки відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а тому він просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області провести нарахування та виплату недоплаченої, щомісячної державної соціальної допомоги як особі, що має статус «Дитина війни» в розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 1798 гривні 20 копійок за період з 01 січня 2009 року по травень 2010 року включно.

В судове засідання позивач не з’явився, але у письмовій заяві позовні вимоги підтримав та попрохав справу розглянути без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав заяву, в якій попросив розглянути справу у відсутності представника відповідача та додав до справи письмове заперечення, де зазначив наступне.

Дійсно, позивач має статус дитини війни, а тому згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (далі-Закон № 2195) вона вправі отримувати підвищену пенсію на 30 % від мінімальної пенсії за віком, але як видно із змісту, дана норма Закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії.

Ст. 7 Закону передбачає, що фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

П. 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” припинено дію ст.6 Закону „Про соціальний захист дітей війни”. Рішенням Конституційного Суду України 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) норми ст.ст. 71,111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”. Статтею 73 Закону України № 422/96-ВР від 16 жовтня 1996 „Про Конституційний суд України” передбачено, що у разі, якщо закони та інші правові акти Верховної Ради або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з бюджетом Пенсійного фонду України на 2009 рік, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 № 235, одним з джерел доходів бюджету Пенсійного фонду України передбачена дотація з Державного бюджету на виплату пенсій, надбавок, підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Підвищення до пенсії особам, які мають статус „Діти війни”, в процесі формулювання бюджету Пенсійного фонду України на 2009 рік було закладено у фіксованому розмірі на місяць на одну особу, що в середньому за 2009 рік складає 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,. Отже, кошти на виплати у повному розмірі підвищення до пенсії 30 % від мінімальної пенсії за віком, не закладенні до видаткової частини Державного бюджету в 2009 році.

Розмір мінімальної пенсії за віком встановлено ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09 липня 2003 (далі Закон № 1058), відповідно до якого за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте відповідно до ч.3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Розмір мінімальної пенсії встановлений також постановою Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів трудових пенсій” від 15 квітня 2003 № 544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 гривень.

Підвищення пенсій іншим категоріям осіб, для яких відповідні положення передбачались Законами України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ( в редакції, що діяла до 01 липня 2006) здійснювалась відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 №1, виходячи із показника 19,91 грн.

Враховуючи те, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, Пенсійний фонд звернувся за роз’ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та соціальної політики України.

В листі № 21-26-561 від 31 серпня 2007 року Міністерство юстиції України на звернення Пенсійного фонду України від 06 серпня 2007 року, зазначає, що питання пов’язане з визначенням величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус „дитина війни”, має бути вирішено у законодавчому порядку, зокрема це може бути вирішено шляхом внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, і що, підвищення пенсій (або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії) буде проведено лише після прийняття відповідного законодавчого акту.

Також, на думку Конституційного Суду України, викладеній в ухвалі Конституційного Суду України від 19 травня 2009 за № 27-у/09, „непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абз 1 ч.1 ст. 28 Закону № 1058, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. 6 Закону № 2195. Ця прогалина полягає у відсутності механізму врахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.

На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до Законів України. Ст. 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах і способом, передбаченим законодавством України.

Пункт 9 Положення „Про пенсійний фонд України” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Враховуючи, що Законом України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, відповідач вважає, що діяв без будь-яких порушень законодавства.

Враховуючи, що механізм реалізації положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” відсутній, то відповідно до роз’яснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаної норми можливо лише внесенням змін та доповнень до цього Закону.

Разом з тим, п.8 Постанови Кабінету Міністрів України „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 № 530 визначено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищення проводиться в таких розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня 48,20 грн., з 01 жовтня 49,80 грн.

Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп стосується лише конкретних правових норм Закону України „Про Державний бюджет України н 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і його дія не може поширюватися на інші законодавчі акти. У 2009 році Пенсійний фонд України реалізує бюджетну програму „Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами” в межах асигнувань, виділених Державним бюджетом на 2009 рік. Дану пропозицію підтримує Вищий адміністративний суд України в постанові від 29 жовтня 2009 року у справі К-7364/09, де зазначає, що дія Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” закінчується 31 грудня 2008 року і перерахунок повинен бути здійснений тільки до цієї дати.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

На підставі викладеного, вважає дії відповідача такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача – безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що даний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка має правовий статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні та довідкою про суму отриманої надбавки де зазначено, що позивач перебуває на обліку в пенсійному фонді як отримувач пенсії, має статус «дитина війни».

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області № 4631/04-53 від 17 серпня 2010 року до ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році підвищення до пенсії як «дитині війни» не виплачувалося. П.4.1 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та протягом 2008 року надбавка як «дитині війни» виплачувалася у наступних розмірах: з 01 травня 2008 року по 30 червня 2008 рік – 48,10 грн. щомісячно; з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 рік – 48,20 грн. щомісячно; з 01 жовтня 2008 року по теперішній час - 49 грн. 80 коп.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у редакції від 18 листопада.2004, закон чинний у 2010 році), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» вбачається, що текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Згідно ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься для основних соціальних та демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Отже, відповідач з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 рік мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами та доповненнями, що діяв на час зазначених виплат, розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.  

 Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з січня місяця – 498 грн., а із 01 листопада 2009 року становить 573 грн.

Згідно з ст. 64 Конституції України вбачається, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що виплата щомісячної надбавки до пенсії «дітям війни» має проводитися у розмірі, встановленому п. 8 постанови КМУ від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо нарахування конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.

Суд не бере до уваги доводи позивача щодо пропущення строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а тому строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Також, позовна вимога позивача щодо зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну надбавку дитині війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" при нарахуванні пенсії не підлягає до задоволення, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів на час вирішення позову по суті. Виходячи із змісту законодавства, воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересу можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає дії відповідача неправомірними, оскільки останній, порушуючи норми вищезазначених нормативних актів, не вчинив жодних дій для нарахування цих коштів та їх виплаті позивачу, не виконав своїх повноважень без поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з п. 34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від 21 січня 1993 року, Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області від сплати судового збору звільнено.

Оскільки спір носить немайновий характер, тому з держави на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень належить стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області.

На підставі ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 64 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 3, 4, 15, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати належних сум за період з 01 січня 2009 року по травень 2010 року включно, з урахуванням фактично проведених виплат.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з держави на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 08 гривень 50 копійок.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Липоводолинському районі Сумської області на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.В. Сибільов