Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Категорія - ст. 41 ч.1 КУпАП                                Справа №33-82

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2009 року. Суддя апеляційного суду Кіровоградської області Кадегроб А.І., при секретарі Гершкул І.М., розглянула адміністративну справу відносно                            

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1,  працюючої бухгалтером Липнязьської сільської ради,

за ст.41 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,    

ВСТАНОВИВ:

Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2009 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.41 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона не здійснила оплату праці в подвійному розмірі працівникам місцевої пожежної охорони за надурочно відпрацьовані години у лютому 2009 року, зокрема: водію ОСОБА_2 - 72 години, керівнику ОСОБА_3 - 72 години, водію ОСОБА_4 - 56 годин, бійцю ОСОБА_5 - 56 годин, бійцю ОСОБА_6 - 64 години, що є порушенням вимог ст.106 КЗпП України, чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст.41 ч.1 КУпАП.

Правопорушницею на вказану постанову суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій вона просить постанову скасувати, а справу закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення або пом'якшити їй призначене покарання, зменшивши розмір штрафу. Свої вимоги скаржниця обґрунтовує тим, що судом першої інстанції застосовано ст.41.ч.1 КУпАП в редакції від 19.02.2009 року, що вбачається із санкції статті, яка не підлягала застосуванню, оскільки не була чинною на момент виявлення правопорушення, а також судом допущено неповноту та однобічність при розгляді.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги, свою вину у вчиненні правопорушення визнала частково та просила постанову суду першої інстанції змінити, призначивши їй більш м'яке стягнення у вигляді штрафу, перевіривши матеріали справи, зваживши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні, виходячи з наступних підстав.  

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 04.03.2009 року при перевірці Липнязьської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області було встановлено порушення вимог ст.106 КЗпП України, зокрема, не здійснено оплату праці в подвійному розмірі працівникам місцевої пожежної охорони за надурочно відпрацьовані години у лютому 2009 року водію ОСОБА_2 - 72 години, керівнику ОСОБА_3 - 72 години, водію ОСОБА_4 - 56 годин, бійцю ОСОБА_5 - 56 годин та бійцю ОСОБА_6 - 64 години, чим вчинено адміністративне правопорушення передбачене ст.41 ч.1 КУпАП.

Відповідальність за ст.41 ч.1 КУпАП (в редакції від 21.09.2000 року) настає у разі порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

Згідно ст.106 ч.1 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, акту перевірки та матеріалів, оплату праці в подвійному розмірі працівникам місцевої пожежної охорони за надурочно відпрацьовані години у лютому 2009 року: водію ОСОБА_2 - 72 години, керівнику ОСОБА_3 - 72 години, водію ОСОБА_4 - 56 годин, бійцю ОСОБА_5 - 56 годин та бійцю ОСОБА_6 - 64 години не було проведено, чим грубо порушено норми трудового законодавства. З протоколом правопорушницю ознайомлено про що свідчить її підпис. В якості пояснення останньою зазначено, що оплату не проведено, оскільки відсутні достатні кошти.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції правопорушниця свою вину визнала в повному обсязі та за обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, що вбачається з постанови суду. При розгляді справи апеляційним судом ОСОБА_1 вину визнала частково та підтвердила факт порушення трудового законодавства, посилаючись на відсутність коштів.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно вирішив дану справу по суті та обґрунтовано з врахуванням наявних матеріалів справи дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.41 ч.1 КУпАП, з чим правопорушниця погодилась та не оспорювала фактичні обставини справи в ході її розгляду в апеляційній інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про застосування судом першої інстанції ст.41 ч.1 КУпАП (в редакції від 19.02.2009 року), що вбачається із санкції статті, яка не підлягала застосуванню, оскільки не була чинною на момент виявлення правопорушення, то вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Зокрема, висновок скаржниці про застосування судом ст.41 ч.1 КУпАП у вказаній редакції базується лише на припущенні, що судом призначено стягнення у виді штрафу, який є мінімальним, що відповідає санкції даної статті у вказаній редакції. Однак, в постанові суду не зазначено, що ним призначено мінімальний розмір штрафу, а визначена в резолютивній частині сума штрафу свідчить, що стягнення призначено в межах санкції ст.41 ч.1 КУпАП, яка була чинною на момент його виявлення.

Відповідно до матеріалів справи під час її розгляду судом першої інстанції не виконано вимоги ст.33 КУпАП, а саме при накладенні стягнення не враховано в достатній мірі характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Призначаючи стягнення по даній справі судом першої інстанції не враховано в достатній мірі, що ОСОБА_1 вину визнала, розкаялась, правопорушення вчинено вперше, правопорушниця позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, перебуває на диспансерному обліку у зв'язку з хворобою серця, від правопорушення не настало жодних шкідливих наслідків. Зазначені вище обставини не було враховано судом першої інстанції, однак вони є такими, що пом'якшують відповідальність та потребують обов'язкового врахування при призначенні стягнення.  

Таким чином, апеляційний суд зваживши всі обставини справи визнає призначене ОСОБА_1 стягнення надто суворим у зв'язку з чим вважає за необхідне його пом'якшити призначивши мінімальний розмір штрафу згідно санкції ст.41 ч.1 КУпАП (в редакції від 21.09.2000 року).

Керуючись ст.ст.293, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 квітня 2009 року відносно ОСОБА_1 - змінити,  пом'якшити призначене їй за ст.41 ч.1 КУпАП (в редакції від 21.09.2000 року) стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень -  на штраф у розмірі 255 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області                              А.І.  Кадегроб