ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
10.08.10 Справа № 5/146
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді – Гнатюк Г.М.
суддів - Кравчук Н.М.
- ОСОБА_1
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімекс-Україна», м.Львів від 27.05.2010р.
на рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2010р.
у справі № 5/146
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд-Захід», м.Трускавець
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімекс-Україна», м.Львів
про стягнення 123426,69грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 –представник, ОСОБА_3 - директор
від відповідачів: ОСОБА_4 - представник
Сторонам роз‘яснено їх права та обов‘язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Встановив :
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.04.2010р. у справі №5/146 (суддя Петрик І.Й.) позов задоволено частково та стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімекс Україна»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд-Захід»96243,56грн. за передані товарно-матеріальні цінності, 7969,41грн. збитків від інфляції, 2820,55грн. -3% річних, 1070,33грн. державного мита та 271,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено..
Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімекс-Україна»оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач просить рішення скасувати, та в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки на його думку не настав строк виконання обов’язку по оплаті.
У відзиві на апеляційну скаргу №35/7 від 06.08.2010р. (вх. №8648 від 10.08.2009р.) позивач спростовує доводи ТзОВ «Оптімекс-Україна»та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду у зв’язку з чим просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу та оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2010р. у справі №5/146 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 28.05.08 по 03.07.08, Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуд-Захід»по видаткових накладних: №НЗ-2/02886 від 28.05.08р. на суму 7447,50 грн.; №НЗ-2/02897 від 29.05.08р. на суму 5132,70 грн.; №НЗ-2/02915 від 02.06.08р. на суму 5376,00 грн.; №НЗ-2/02924 від 03.06.08р. на суму 19560,30 грн.; №НЗ-2/02934 від 03.06.08р. на суму 685,00 грн.; №НЗ-2/02962 від 09.06.08р. на суму 4978,47 грн.; №НЗ-2/02966 від 10.06.08р. на суму 4685,20 грн.; №НЗ-2/02993 від 14.06.08р. на суму 17252,20 грн.; №НЗ-2/02999 від 18.06.08р. на суму 931,00 грн.; №НЗ-12/0008 від 19.06.08р. на суму 3137,77 грн.; №НЗ-12/0017 від 21.06.08р. на суму 18950,00 грн.; №НЗ-2/03010 від 23.06.08р. на суму 204,78 грн.; №НЗ-5/01520 від 25.06.08р. на суму 1940,50 грн.; №НЗ-5/01521 від 25.06.08р. на суму 1693,42 грн.; №НЗ-12/0042 від 26.06.08р. на суму 535,00 грн.; №НЗ-5/01549 від 28.06.08р. на суму 1136,50 грн.; №НЗ-5/01591 від 02.07.08р. на суму 2319,85 грн.; №НЗ-5/01610 від 03.07.08р. на суму 1937,00 грн. передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптімекс Україна»товарно-матеріальні цінностей на загальну суму 96243,56грн. Кожною накладною визначено перелік товарно-матеріальних цінностей що передавались-приймались, їх кількість та вартість, в тому числі, ціна одиниці та загальна вартість майна. Отже, згідно вказаних видаткових накладних, позивач виступає постачальником, відповідач –одержувачем товарно-матеріальних цінностей. Факт передачі майна, та його отримання відповідачем підтверджується також податковими накладними, які виписувались позивачем у зв’язку із передачею товарно-матеріальних цінностей відповідачу, та надавались йому одночасно із видатковими накладними (а.с.87-141).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Стаття 11 ЦК України передбачає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно із ст. 334 ЦК України, з моменту передання майна у набувача виникає право власності на таке майно. Переданням майна вважається, зокрема, вручення його набувачеві.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
До матеріалів справи позивачем долучено претензію, яка містить вимогу до відповідача про сплату вартості переданих на підставі видаткових накладних товарно-матеріальних цінностей в сумі 96243,56 грн., у строк до 25.03.09. Зазначена претензія надіслана відповідачу 19.03.09, що підтверджується поштовою квитанцією про пересилання рекомендованого листа (а.с.31,32).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана претензія, по суті є вимогою кредитора зверненою до боржника, про виконання зобов’язання, строк виконання якого не встановлений, у зв’язку з чим, доводи скаржника про те, що строк виконання обов’язку по оплаті за поставлений товар не настав є безпідставні та спростовані матеріалами справи.
Отже, з огляду на норму ч. 2 ст. 530 ЦК України, зобов’язання відповідача відшкодувати позивачеві вартість отриманих у власність товарно-матеріальних цінностей виникає з моменту надання такої вимоги. Відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Доказів того, що вартість одержаного від позивача майна відповідачем оплачена, чи у інший спосіб відшкодована, суду не надано.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір процентів.
Враховуючи, що відповідачем своєчасно не проведено оплати, господарським судом Львівської області підставно задоволено позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 7969,41 грн. та 3% річних в сумі 2820,55 грн. частково, оскільки позивачем помилково збитки та відсотки нараховані з вересня 2008 року, тобто, до моменту пред’явлення претензії-вимоги про відшкодування вартості переданого майна, у зв’язку з чим, суд першої інстанції правомірно зменшив розмір нарахувань починаючи з 01.04.2009р.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 26.04.2010 року у справі №5/146 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімекс-Україна»залишити без задоволення.
2. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Гнатюк Г.М.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.