Апеляційний суд Кіровоградської області

 

Справа № 22-671 2009                                                                       Головуючий у 1 інстанції - Щенюченко С.В.

Категорія 46                                                                                       Доповідач - Бубличенко В.П.

 

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

 

            31 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

            головуючої судді           -   Бубличенко В.П.

            суддів                              -   Сукач Т.О.

                                                        Фомічова С.В.

           при секретарі                  -   Пітель Г.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області  від 27 січня 2009 року і

 

в с т а н о в и л а :

 

    У березні 2008 року ОСОБА_1 пред'явила в суд позов до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

    Зазначала, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 7 серпня 1971 року по 14 листопада 2000 року, під час якого на спільні кошти ними був побудований житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1.

    Посилаючись на те, що зазначений будинок є спільною сумісною власністю подружжя, позивачка просила визнати за нею право власності та виділити в натурі Ѕ його частину та встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою.

    В липні 2008 року ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов, в якому зазначав, що на час розірвання шлюбу з позивачкою будівництво спірного будинку не було закінчено, його вартість складала 28095 грн. До вересня 2003 року він закінчив будівництво будинку, прибудинкових пристроїв та споруд і отримав свідоцтво про право власності. Позивачка ніяких претензій щодо її права на ці об'єкти не заявляла.

    Крім того, під час перебування в зареєстрованому шлюбі вони з позивачкою розпочали будівництво дачного будинку в АДРЕСА_1, вартість якого складає 4205 грн., а також придбали для продовження його будівництва будівельні матеріали вартістю 9450 грн., які знаходяться на присадибній ділянці.  

    Посилаючись на те, що відповідно до ст.331 ЦК України позивачка не набула права на житловий будинок в АДРЕСА_1, а має право лише на відшкодування вартості будівельних матеріалів, ОСОБА_2 просив суд залишити у його власності цей будинок, а за позивачкою визнати право власності на будівельні матеріали, використані і придбані для будівництва дачного будинку в АДРЕСА_1 загальною вартістю 13655 грн. Крім того, ОСОБА_2 просив стягнути з нього на користь позивачки 7220 грн. грошової компенсації за будівельні матеріали, використані на будівництво будинку з господарськими будівлями в місті Новомиргороді.

    В листопаді 2008 року ОСОБА_1 подала доповнення до позовної заяви, в якому просила поділити як спільне майно подружжя зазначені в зустрічному позові ОСОБА_2 будівельні матеріали і конструкції, використані і придбані для будівництва дачного будинку в селі Андріївці. Позивачка просила виділити їй будівельні матеріали, витрачені на будівництво будинку, та металеві конструкції загальною вартістю 5405 грн., а відповідачу - білу цеглу і шифер на суму 5250 грн.

    В листопаді 2008 року ОСОБА_2 подав заяву про зміну вимог зустрічного позову, в якій просив стягнути з нього на користь позивачки грошову компенсацію за будівельні матеріали, використані на будівництво жилого будинку в місті Новомиргороді, в розмірі 8220 грн., а не 7220 грн., як було зазначено в зустрічному позові.

    Рішенням Новомиргородського районного суду від 27 січня 2009 року ОСОБА_1 у позові відмовлено у зв'язку із пропуском нею строку позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач.

    Зустрічний позов ОСОБА_2 суд задовольнив, визнав об'єктом спільної сумісної власності сторін майно на загальну суму 40750 грн., зазначене в зустрічному позові. Виходячи з рівності часток сторін у праві спільної власності на майно, суд залишив у власності відповідача житловий будинок з господарськими будівлями у місті Новомиргороді, а позивачці виділив будівельні матеріали і обладнання, які були використані і придбані для будівництва дачного будинку в селі Андріївці на загальну суму 12655 грн. З відповідача на користь позивачки суд стягнув грошову компенсацію за різницю у вартості виділеного майна в розмірі 7720 грн.

    У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення місцевого суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд в той же суд іншим складом суду. Посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не дав належну оцінку доказам, а тому постановив помилкове і незаконне рішення.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

    Заслухавши доповідача, пояснення позивачки та її представника, адвоката ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу відповідача та його представника, адвоката ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених ст.303 ЦПК  України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права (п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України).

    При вирішенні позову ОСОБА_1 суд безпідставно виходив з того, що вона пропустила строк позовної давності.

    Встановлено, що сторони  перебували у зареєстрованому шлюбі з 7 серпня 1971 року по 14 листопада 2000 року.

    Відповідно до ч.3 ст.39 КпШС України, який був чинним на час  придбання сторонами спірного майна і розірвання шлюбу, та ч.2 ст.72 СК України, який є чинним з 1 січня 2004 року, до вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, застосовується позовна давність у три роки. Цей строк обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

    Суд дійшов висновку, що про порушення свого права власності позивачка дізналася у вересні 2003 року, коли вона особисто оформляла документи для здачі жилого будинку в місті Новомиргороді в експлуатацію та видачі свідоцтва про право власності на ім'я відповідача, а тому, пред'являючи позов про поділ майна у березні 2008 року, вона пропустила строк позовної давності. При цьому судом не було враховано, що 1 лютого 2006 року ОСОБА_1 пред'являла до ОСОБА_2 позов про поділ майна подружжя, але суд ухвалою від 17 лютого 2006 року визнав його неподаним і повернув через невиконання вимог суду про усунення недоліків позовної заяви.  

    Відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається  у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

    Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.3 ст.264 ЦК).

    Крім того, суд не звернув увагу на те, що пред'явленням зустрічного позову про поділ майна подружжя відповідач фактично визнав право позивачки на частку спірного майна.

    Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

    До того ж встановлено, що позивачка зареєстрована у спірному будинку в місті Новомиргороді, користується дачним будинком і присадибною земельною ділянкою, сторони після розірвання шлюбу домовлялися щодо поділу спільного майна і в зв'язку з цим восени 2003 року позивачка зверталася в обласне комунальне підприємство «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» для отримання висновку про поділ житлового і дачного будинків і встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою, але остаточно ця домовленість не була оформлена.            

    За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачка не пропустила строк позовної давності і висновок суду в цій частині є помилковим і таким, що суперечить матеріалам справи.

    З матеріалів справи вбачається, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони побудували житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 вартістю 28095 грн. і розпочали будівництво дачного будинку в селі Андріївці Новомиргородського району, вартість якого складає 4205 грн. Крім матеріалів, які були використані в процесі будівництва дачного будинку, сторони також придбали 1500 кг металевих конструкцій вартістю 1200 грн., 5 пачок білої силікатної цегли вартістю 5250 грн. та 50 шт. шифера на суму 2000 грн.

    Загальна вартість спільного майна, яке сторони просять поділити, складає 40750 грн. Спору стосовно вартості цього майна між сторонами немає.

    Відповідно до ч.1 ст.28 КпШС України, який був чинним на час придбання сторонами спірного майна, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

    Частиною першою ст.29 КпШС передбачено, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

    Аналогічні положення містяться у ст.71 СК України, який є чинним на час вирішення спору.

    Позивачка наполягає на поділі житлового будинку в натурі і як вбачається з висновку спеціаліста ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» (а.с. 11-27) та рішення виконавчого комітету Новомиргородської міської ради № 1488 від 26 березня 2009 року  такий поділ є можливим.

    Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального домоволодіння, затвердженим рішенням Новомиргородського міськвиконкому 15 вересня 2003 року за № 538, будівництво спірного житлового будинку було закінчено у 1982 році (а.с.8), коли сторони ще перебували у зареєстрованому шлюбі.

    Відповідач посилається на те, що після розірвання шлюбу він замінив двері і вікна в будинку, закінчив будівництво господарських споруд.

    Проте, з акту прийняття будинку в експлуатацію та висновку спеціаліста, складеного 18 листопада 2003 року, вбачається, що всі господарські будівлі були побудовані під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

    Що стосується робіт по благоустрою будинку, то всі вони зроблені в тій частині, яка на прохання позивачки має залишитися у власності відповідача.

    Як пояснила в судовому засіданні позивачка, після розірвання шлюбу вони домовлялися з відповідачем стосовно варіанту поділу будинку, і відповідно до цього варіанту відповідач упорядковував саме ту частину будинку, яка мала йому залишитися. Ці доводи позивачки частково підтверджуються поясненнями відповідача, згідно з якими двері і вікна були ним замінені в частині будинку, яка на схемі № 1 висновку спеціаліста зазначена синім кольором (а.с.25).  

    Безпідставними є доводи відповідача про те, що відповідно до ст.331 ЦК України позивачка набула право власності лише на будівельні матеріали, використані при будівництві житлового будинку в міста Новомиргороді, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року.

    Враховуючи наявність рішення виконкому про дозвіл поділу будинку з господарськими будівлями та встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою, колегія суддів вважає можливим поділити будинок, господарські споруди і земельну ділянку відповідно до висновку спеціаліста обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 18 листопада 2003 року і визнати за ОСОБА_1 право власності на 51/100 частину будинку з господарськими будівлями, розташованого у АДРЕСА_1, залишивши у власності ОСОБА_2  49/100 частин зазначеного будинку. Поділити будинок без незначного відхилення від ідеальних часток сторін у праві власності немає технічної можливості.

    При такому поділі в житловому будинку з господарськими спорудами, розташованому в АДРЕСА_1, виділяється:

    ОСОБА_1 - в житловому будинку коридор 1-9 площею 4,9 кв.м, кімнату 1-8 площею 25,1 кв.м; в сінях 1-10 котельню площею 4,7 кв.м, веранду, а також 7/10 частин сараю, 7/10 частин ганку, погріб, вбиральню, басейн, Ѕ частину криниці, Ѕ частину паркана, Ѕ частину замощення (загальною вартістю 14333 грн.), що складає 51/100 частину будинку з господарськими будівлями;

    ОСОБА_2 - в житловому будинку кухню 1-5 площею 8,7 кв.м, кімнату 1-6 площею 10,3 кв.м, кімнату 1-7 площею 10,5 кв.м; в сінях 1-1 коридор площею 2,9 кв.м, кладову 1-2 площею 1,6 кв.м, вбиральню 1-3 площею 1,2 кв.м, ванну 1-4 площею 4,1 кв.м, 3/10 частини сараю, 3/10 частин ганку, гараж, оглядову яму, сарай, навіс, 1/2 частину криниці, Ѕ частину паркана, Ѕ частину замощення (загальною вартістю 13762 грн.), що складає 49/100 частин будинку з господарськими будівлями.

    При цьому ОСОБА_1 необхідно провести такі переобладнання: закрити дверні отвори з коридору 1-9 до кухні 1-5, з коридору 1-9 до житлової кімнати 1-7; встановити в сінях перегородку; встановити другий електролічильник; встановити другий опалювальний котел; відповідно ОСОБА_2 необхідно встановити дверні отвори з житлової кімнати 1-6 до житлової кімнати 1-7, з коридору 1-1 до кухні 1-5, з коридору 1-1 на вулицю.

    Вартість переобладнань, які має виконати позивачка, більше вартості переобладнань, які має виконати відповідач, але позивачка не наполягає на виплаті їй за рахунок відповідача відповідної грошової компенсації.

    За різницю у вартості виділених в натурі часток будинку з господарськими будівлями позивачка має сплатити відповідачу грошову компенсацію в розмірі 571 грн. (а.с.22).

    Порядок користування земельною ділянкою зазначений  на схемі № 2 (а.с.26) висновку спеціаліста ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 18 листопада 2003 року, з яким погодився Ново миргородський міськвиконком, згідно з яким ОСОБА_1  має право користуватися земельною ділянкою площею 376 кв.м, як зазначено на схемі № 2 червоним кольором, а в користуванні ОСОБА_2 залишається земельна ділянка площею 472,3 кв.м, як зазначено на схемі № 2 синім кольором. Двір має залишитися в загальному користуванні.  

    З пояснень сторін  вбачається, що після розірвання шлюбу незакінченим будівництвом дачним будинком користувалася лише позивачка, відповідач на нього не претендує. Поділити його в натурі згідно з висновком спеціаліста неможливо, тому колегія суддів вважає, що недобудований дачний будинок має бути виділений в натурі позивачці разом з усіма будівельними матеріалами, які були придбані для продовження його будівництва і знаходяться на території дачного будинку, а саме: 1500 кг металевих конструкцій вартістю 1200 грн., 5 пачок білої силікатної цегли вартістю 5250 грн. та 50 шт. шифера на суму 2000 грн.

    Загальна вартість будівельних матеріалів, в тому числі використаних в процесі будівництва дачного будинку, складає 12655 грн., відповідач має право на грошову компенсацію Ѕ частини їх вартості, яка складає 6327,50 грн. Загальна сума грошової компенсації, що підлягає стягненню з позивачки на користь відповідача за різницю у вартості виділеного в натурі майна складає  6898,50 грн. (571 грн.+6327,50 грн.=6898,50 грн.).

 

 

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

 

в и р і ш и л а :

 

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

           Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області  від 27 січня 2009 року скасувати з ухваленням нового рішення.

    Позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на 51/100 частину будинку з господарськими будівлями, розташованого у АДРЕСА_1.

    Залишити у власності ОСОБА_2  49/100 частин зазначеного будинку.

    Виділити в натурі в житловому будинку з господарськими спорудами, розташованому в АДРЕСА_1:

    ОСОБА_1 - в житловому будинку коридор 1-9 площею 4,9 кв.м, кімнату 1-8 площею 25,1 кв.м; в сінях 1-10 котельню площею 4,7 кв.м, веранду, а також 7/10 частин сараю, 7/10 частин ганку, погріб, вбиральню, басейн, Ѕ частину криниці, Ѕ частину паркана, Ѕ частину замощення;

    ОСОБА_2 - в житловому будинку кухню 1-5 площею 8,7 кв.м, кімнату 1-6 площею 10,3 кв.м, кімнату 1-7 площею 10,5 кв.м; в сінях 1-1 коридор площею 2,9 кв.м, кладову 1-2 площею 1,6 кв.м, вбиральню 1-3 площею 1,2 кв.м, ванну 1-4 площею 4,1 кв.м, 3/10 частини сараю, 3/10 частин ганку, гараж, оглядову яму, сарай, навіс, 1/2 частину криниці, Ѕ частину паркана, Ѕ частину замощення.

    Зобов'язати ОСОБА_1 провести такі переобладнання: закрити дверні отвори з коридору 1-9 до кухні 1-5, з коридору 1-9 до житлової кімнати 1-7; встановити в сінях перегородку; встановити другий електролічильник; встановити другий опалювальний котел.

    Зобов'язати ОСОБА_2 встановити дверні отвори з житлової кімнати 1-6 до житлової кімнати 1-7, з коридору 1-1 до кухні 1-5, з коридору 1-1 на вулицю.

    Встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до висновку спеціаліста обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 18 листопада 2003 року, згідно з яким ОСОБА_1  має право користуватися земельною ділянкою площею 376 кв.м, як зазначено на схемі № 2 червоним кольором, а в користуванні ОСОБА_2 залишається земельна ділянка площею 472,3 кв.м, як зазначено на схемі № 2 синім кольором. Двір залишити в загальному користуванні.  

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали, конструктивні елементи, обладнання, які були використані в процесі будівництва жилого будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1, а також на будівельні матеріали: цеглу білу силікатну 5 пачок на суму 5250 грн. та 50 штук шифера вартістю 2000 грн.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за різницю у вартості виділеного в натурі майна в розмірі 6898 (шість тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 50 коп.

           Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

         

Головуюча

 

Судді