ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

25.05.10                                                                                           Справа № 9/20

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді –Гнатюк Г.М.

суддів          - Кравчук Н.М.

          - ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 Зеновієвича, м.Івано-Франківськ від 01.04.2010р. №7

на рішення господарського суд Івано-Франківської області від 24.03.2010р.

в справі № 9/20

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 Зеновієвича, м.Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий світ», м.Івано-Франківськ

про визнання договорів оренди дійсними та усунення перешкод у користуванні майном

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_3 - представник

Відповідачу роз‘яснено його права та обов‘язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Позивач явку свого предстаника в судовое засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №4242982, 4242990 від 16.04.2010р.

Встановив :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2010р. у справі №9/20 (суддя Фанда О.М.) в позові Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про визнання договорів оренди нежитлових приміщень №1а, №1б, розташованих в торговому комплексі на першому поверсі в літ. А, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 168-А, укладених 01.07.09 року між ТзОВ "Новий світ" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 Зіновієвичем -дійсними, а також про зобов'язання ТзОВ "Новий світ" не чинити перешкод фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 Зіновієвичу у користуванні зазначеними приміщеннями відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторонами договору не досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору, а отже договір оренди нежитлових приміщень № ДО-2 від 01.07.2009р. та договір оренди нежитлових приміщень №ДО-3 від 01.07.2009р. є неукладеними (є такими, що не відбулися), тому вимоги позивача безпідставні, так як не може бути визнаний дійсним чи недійсним правочин, який не вчинено.

З даним рішенням суду, суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2 Зеновієвич не погодився і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, так як місцевим господарським судом неповно з‘ясовано усі обставини справи, визнано встановленими недоведені з боку відповідача обставини, що мають значення для справи, у зв‘язку з чим просить назване рішення скасувати та задоволити позовні вимоги повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу від 18.05.2010р. (вх. №6217 від 25.05.2010р.) ТзОВ «Новий світ»та його представник в судовому засіданні спростовує доводи скаржника з підстав зазначених у цьому відзиві та просить оскаржуване рішення місцевого господарького суду залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

Враховуючи неявку в судове засідання представника скаржника, який був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, оскільки ухвалою суду від 15.04.2010р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд та жодних клопотань не поступало

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, оцінивши докази та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2010р. у справі №9/20 залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2 Зеновієвич 02.03.2010р. звернувся до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою про визнання дійсними договорів оренди нежитлових приміщень №1а, №1б, розташованих в торговому комплексі на першому поверсі в літ. А, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 168-А, укладених 01.07.09 року між ТзОВ "Новий світ" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 Зіновієвичем, а також про зобов'язання ТзОВ "Новий світ" не чинити йому перешкод у користуванні зазначеними приміщеннями, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач безпідставно ухиляється від виконання цих договорів.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.09 року між підприємцем ОСОБА_2 Зіновієвичем та ТзОВ "Новий світ" укладено договори № ДО-2, № ДО-3 оренди нежитлових приміщень № 1а, № 1б, розташованих в торговому комплексі на першому поверсі в літ. А, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 168-А.

20.11.09 року листом № 144 відповідач повідомив позивача, що вказані договори оренди вважаються недійсними, оскільки директору ТзОВ "Новий світ" не надавалось повноважень на укладення вищевказаних договорів оренди, що підтверджується випискою з протоколу № 9/09 від 17.11.09 року позачергових загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічне положення закріплене ч. 3 ст. 180 ГК України, відповідно до якого при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

В спірному випадку сторонами договору не досягнуто згоди з усіх істотних умов, які визначені в законодавстві, а саме: орендної плати з урахуванням індексації, ціни (плати) з урахуванням її індексації за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться орендоване приміщення і яка прилягає до орендованого приміщення, не встановлено межі та розмір земельної ділянки та не передано її по акту прийому-передачі, ціни договорів, порядку використання амортизаційних відрахувань.

Крім того, сторонами договору не досягнуто згоди з умов, які згідно із чинним законодавством необхідні для даних видів договорів. а саме, умовами договору не встановлено в порушення ч. 2 ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку" обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Проаналізувавши спірний договір, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що спірні договори не містять всіх істотних умов, передбачених законодавством для даного виду договорів, а отже ці договори не можуть вважатися укладеними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, позивач не довів суду належними та допустимими доказами в порядку ст.ст. 32, 33 ГПК України обставини які б спростовували доводи Відповідача про відсутність відповідних істотних умов та факту вжиття заходів, спрямованих на досягнення згоди з Відповідачем щодо всіх істотних умов спірних договорів, у зв’язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Івано-Франківської області про те, що дані договори є неукладеними.

          Щодо доводів скаржника то слід зазначити, що надання відповідачем проекту договору та його підписання свідчить про намір ТзОВ «Новий світ»укласти з позивачем договір оренди, та за відсутності всіх істотних умов, такий договір вважається неукладеним. Інші доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, тому колегією суддів відхиляються.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.          Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2010 року у справі №9/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 Зеновієвича залишити без задоволення.

2.          Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

3.          Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя                                                            Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Кравчук Н.М.

Суддя                                                                                Мирутенко О.Л.