ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
_________________________________________________________________________________
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
31.10.11№ 05-5- 19 / 12873
Суддя Шаптала Є.Ю., розглянувши
позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "IMVI-Транс" щодо розірвання договору-заявки № 1 від 28.09.2010 року, зобов"язання повернути вантаж - власнику та стягнення 5 000,00 грн по справі № 19/131 за позовом Приватного підприємства "ГАЛС-ТРАНС" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 43 243,29 грн.
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 19/131 за позовом Приватного підприємства "ГАЛС-ТРАНС" до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 43 243,29 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2011 р. по справі № 19/131 порушено провадження у справі.
28.10.2011 року до господарського суду міста Києва в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору по справі № 19/131 за позовом Приватного підприємства "ГАЛС-ТРАНС" до фізичної особи - підприємця "ОСОБА_1 про стягнення 43 243,29 грн звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "IMVI-Транс".
В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю IMVI-Транс" просить прийняти позовну заяву до розгляду із позовом по справі № 19/131; відмовити ПП "ГАЛС-ТРАНС" в задоволенні позовних вимог; розірвати Договір-заявку № 1 від 28.09.2010 року та зобов"язати ПП "ГАЛС-ТРАНС" повернути вантаж власнику - ТОВ "IMVI-Транс"; стягнути вартість витрат на правовову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Відповідно до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї із сторін.
Згідно ч. 3 ст. 26 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов"язки позивача.
Подана позовна заява підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав.
Не подано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини з підстав викладених нижче.
Згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". В пункті 5.26 зазначено, що відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи.
Отже, копії документів засвідчуються шляхом проставляння печатки підприємства на кожній сторінці документа, або на зворотній сторінці прошитої копії документа, напису "Згідно з оригіналом" та назви посади, особистого підпису особи, що має відповідні повноваження та засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії.
Проте, додані до позовної заяви, копії доказів не відповідають зазначеним вище вимогам. Наявність на копіях документів тільки відбитків печатки товариства без підпису особи, яка уповноважена засвідчувати копії, не є належним чином засвідченням копій.
Стаття 57 ГПК України встановлює перелік документів, які додаються до позовної заяви. Зокрема, відповідно до пункту 3 цієї статті, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до п.п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” зі змінами згідно з Законом України від 25.03.2005р. № 2505 “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України” із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102 грн. до 25500 грн.), також, згідно з п.п. “б” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито”, із позовних заяв немайнового характеру справляється державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.).
Відповідно до п.36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом ГДПІ України від 22.04.93 р. № 15, у випадку об'єднання в одній позовній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду заяв немайнового характеру.
Позивачем у позовній заяві об'єднано вимоги майнового характеру (стягнення витрат на правовову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.) і немайнового характеру (розірвання договору-заявку № 1 від 28.09.2010 року).
Як вбачається із банківської квитанції № 123127609/129618622/357166294/5972 від 24.10.2011 року про сплату державного мита позивачем було сплачено державне мито лише за ставкою, встановленою для позовів майнового характеру у розмірі 102,00 грн., а державне мито за ставкою, встановленою для позовів немайнового характеру не сплачено взагалі.
Не подано доказів надсилання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості сторін листом з описом вкладення.
Згідно п. 2 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Як випливає з вимог ч.1 ст. 56 ГПК України, обов'язок позивача направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку від 05.03.09 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв’язку є документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Згідно з п.п. 59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Крім того, в роз’ясненні ВАСУ (нині –ВГСУ) № 02-5/289 від 18.09.97 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” також звернуто увагу на необхідність наявності розрахункового документу, що виданий відправникові поштового відправлення, як доказ надання послуг поштового зв'язку з надіслання такого відправлення.
З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.
До позовної заяви не додано документу, що підтверджує надання поштових послуг та опис вкаледнь в поштовий конверт.
Наведені недоліки є підставою для повернення позовної заяви згідно п. 3,4,6 ч. 1 ст. 63 ГПК України
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись п. 3,4,6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву і додані до неї матеріали повернути позивачеві без розгляду.
Суддя Є.Ю. Шаптала