Комсомольський районний суд м.Херсона

м. Херсон, вул. Маяковського, 6/29, 73000, (0552) 26-47-82

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2010 року Комсомольський районний суд м. Херсона в складі :

головуючого судді Мусулевського Я.А.,

при секретарі Симоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Херсонрибгосп» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку, компенсацію та моральну шкоду,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом в якому зазначив, що він з 01.06.2004 року по 24.06.2008 року працював у відповідача на посаді сторожа причалу. Звільнився він за власним бажанням. Після звільнення відповідач не провів повного розрахунку з ним. У зв‘язку з чим йому було завдано моральних страждань. Позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість із заробітної плати в сумі 15000 грн., середньомісячний заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 30,95 грн. за кожний день, моральну шкоду в сумі 5000 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів та індексацію грошових доходів.

Під час розгляду справи, позивач декілька разів уточнював позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача на його користь 1071,23 грн. заборгованості із заробітної плати, середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 36,24 грн. за кожен день, до дня винесення рішення в сумі 16670 грн. 40 коп., моральну шкоду 5000 грн., компенсацію втрати частини доходів в сумі 2484 грн., індексацію доходів та понесені збитки в сумі 1002,40 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі, просили вимоги задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представники відповідача, які неодноразово змінювалися, в судовому засіданні позов не визнавали та пояснювали, що заборгованості із заробітної плати у підприємства перед позивачем не існує, тому позов є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Заслухавши осіб, які беруть участь у розгляді справи та дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено та даний факт ніким не оспорюється, що ОСОБА_1 з 01.04.2004 по 24.06.2008 року працював у Відкритому акціонерному товаристві «Херсонрибгосп» на посаді сторожу причалу. Звільнився він за власним бажанням, про що свідчать записи в його трудовій книжці.

Згідно ст.. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України, за відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а за наявності спору про розмір належних сум - спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.

Позивач вважає, що з ним не провели повного розрахунку при звільненні та навіть після звільнення, під час розгляду спору в суді, виплатили заборгованість не в повному обсязі.

Представник відповідача у вересні 2008 року визнавав наявність заборгованості із заробітної плати на суму 7915,76 грн. Дана сума підтверджувалася довідкою про заборгованість наданою ВАТ «Херсонрибгосп» від 22.09.2008 року.

Розмір визнаної відповідачем заборгованості із заробітної плати на суму 7915,76 грн. було виплачено позивачу в грудні 2008 року. Даний факт підтверджується видатковим касовим ордером від 09.12.2008 року та визнається позивачем у зв‘язку з чим він уточнив вимоги. Але ОСОБА_1 вважає, що заборгованість виплачена йому не в повному обсязі. На його думку залишок заборгованості складає 1071,23 грн.

В обґрунтування свої вимог позивач посилається на Журнал ордер і Відомості по рахунку 661 Розрахунки за заробітною платою (далі Журнал позивача), який йому було видано відповідачем та в якому зазначено, що кінцевий залишок кредиторської заборгованості із заробітної плати перед позивачем становить 8986,23 грн. за мінусом виплаченої заборгованості в сумі 7915,76 грн., залишок заборгованості становить 1071,23 грн., які і підлягають стягненню.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що відомості зазначені в Журналі позивача є неточними, оскільки при його складані бухгалтером підприємства були допущені помилки. Представник надав інший Журнал ордер і Відомості по рахунку 661 Розрахунки за заробітною платою (далі Журнал відповідача) в якому вказано, що кінцевий залишок кредиторської заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 становить 7915,76 грн., тобто сума, яка була виплачена позивачу.

Таким чином сторонами по справі було надано суду два Журнали щодо заробітної плати позивача, які містять різні відомості.

З метою усунення протиріч та розбіжностей в наданій інформації, суд двічі призначав судово-бухгалтерську експертизу для визначення наявності заборгованості із заробітної плати, її виплати, визначення розміру середньомісячної заробітної плати, визначення проведення нарахування компенсації за втрату частини грошових доходів у зв‘язку з порушенням строків їх виплати та визначення розміру компенсації, визначення проведення індексації доходів та їх виплати.

Дані експертизи жодного разу не були проведені через ненадання відповідачем експерту, на його клопотання, необхідних бухгалтерських документів.

В судовому засіданні 22.03.2010 року суд надав представнику відповідача ухвалу про витребування доказів, а саме бухгалтерських документів, необхідних експерту для проведення експертизи та зобов‘язав відповідача надати документи до 20.04.2010 року.

Станом на 21.04.2010 року відповідач не надав суду жодного витребовуваного документу.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ухиляється від участі в експертизі.

Відповідно до ст.. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з‘ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зважаючи на те, що відповідач надав позивачу, а потім суду Журнал, який має різні дані про розмір кредиторської заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_1, не надав експерту та суду інші бухгалтерські документи, з яких можливо було б визначити дійсну наявність або відсутність заборгованості із заробітної плати, визначитися з нарахуванням компенсації за втрату частини доходів, суд вважає, що ВАТ «Херсонрибгосп» ухиляється від проведення експертизи.

Тому суд вважає можливим визнати той факт, що при звільненні з відповідачем не було проведено повного розрахунку із заробітної плати та її заборгованість складала 8986,23 грн., а на день розгляду справи становить 1070,47 грн. (8986,23-7915,76=1070,47).

Також суд визнає, що компенсація втрати частини доходів та індексація доходів не проводилася.

А також приймає до уваги документи надані позивачем, як такі, що відповідають дійсності.

Згідно довідки наданої відповідачем середня заробітна плата позивача за один робочий день складала 14,80 грн.

Зданим розрахунком суд не погоджується, оскільки відповідно до аб. 3 п. 2 постанови КМ України від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов‘язана відповідна виплата. Згідно п. 8 Постанови розрахунок середнього заробітку проводиться за формулою: середній заробіток за час затримки розрахунку = середньоденний заробіток * число робочих днів.

Заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці його роботи склала 665,28 грн. + 784,26 грн. поділена на 40 робочих днів за два місяці = 36,24 грн. в день. Тобто середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці його роботи склала 36,24 грн., а не 14,80 грн., як зазначив відповідач.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що середній заробіток позивача, право на виплату якого він має, за весь час затримки розрахунку по день розгляду справи буде становити: кількість робочих днів з 01.06.2008 року по 21.04.2010 року становить 460 дні * 36,24 грн./день = 16670 грн. 40 коп.

Визначаючи розмір відшкодування за затримку розрахунку суд приймає до уваги роз’яснення надані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” де зазначено, що при визначені розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи.

Розмір заборгованості із заробітної плати (1070,47 грн.) становить близько 1/16 частини від розміру відшкодування за затримку розрахунку 16670,40 грн.. Порівняно із розміром відшкодування, частка заборгованості є не істотною. Тому суд визначає розмір відшкодування за затримку розрахунку, з моменту звільнення позивача і до моменту розгляду справи, в сумі 3000 грн.

Відповідно до ст. 1 та 2 ЗУ „Про компенсацію громадянам втраченої частини прибутку в зв’язку з порушенням термінів їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Доказом того, що відповідач за час роботи ОСОБА_1 затримував виплату йому заробітної плати, суд визнає довідку від 03.02.2009 року надану ВАТ «Херсонрибгосп» в якій зазначено, що позивачу періодично, починаючи з квітня 2006 по червень 2008 року проводилися нарахування компенсації. Загальна сума таких нарахувань становила 2070,60 грн. Дана компенсація була виплачена позивачу разом із заробітною платою.

Оскільки судом було встановлено ухилення відповідача від проведення експертизи, суд приймає до уваги розрахунок компенсації втрати частини прибутку позивача, розрахунок наданий ОСОБА_1, який за той самий період склав 2484 грн. Різниця між сумою компенсації нарахованою відповідачем та позивачем становить 413,40 грн. Так як 2070,60 грн.- компенсації було виплачено позивачу разом із заробітною платою, суд вважає, що стягненню підлягає лише різниця в розмірі 413,40 грн. – компенсації.

В результаті неправомірних дій з боку відповідача ОСОБА_1 притерпів моральні страждання, які виразилися в затримці проведення остаточного розрахунку, який не в повній мірі відбувся по сьогоднішній день, що не могло не вплинути на його психологічну рівновагу. Зазначені неправомірні дії змусили позивача приділяти додаткові зусилля для відстоювання власних інтересів в суді.

Враховуючи глибину та тривалість моральних страждань, суд вважає, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню на суму 1000 грн.

Позивач не надав суду розрахунку розміру індексації та не зазначив саму суму індексації, яку просить стягнути з відповідача. В судовому засіданні позивач не уточнив дану вимогу, тому суд вважажє, що позов в частині стягнння суми індексації задоволенню не підлягає через його недоведеність.

Відповідно до ст.. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу віднесені до судових витрат. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати, про що зазначено в ч. 1 ст. 88 ЦПК України. З урахуванням вимог постанови КМ України від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов‘язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», суд вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн., які підтверджуються квитанціями, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі. Витрати в розмірі 2,40 грн. стягненню не підлягають, оскільки з наданої квитанції не вбачається, що їх поніс позивач.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 212, 213 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонрибгосп» на користь ОСОБА_1 1070,47 грн. – заборгованості із заробітної плати, 3000 грн. - розміру відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, 413,40 грн. – компенсації втрати частини прибутку, 1000 грн. – моральної шкоди та 1000 грн. – витрати за надання правової допомоги.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонрибгосп» до міського бюджету м. Херсона 51 грн. – судового збору та на користь ТУ ДСА України в Херсонській області 120 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя