Апеляційний суд Харківської області

м. Харків, пл. Руднєва, 36, 61050, (057) 751-88-71

Справа № 2-1215/11

Провадження № 22ц/2090/ 2012 Головуючий 1-ї ОСОБА_1

Категорія – трудове Доповідач – Зазулинська Т.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П

суддів колегії - ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарях - Шпарага О.О., Гопко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Південспецатоменергомонтаж» на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Південспецатоменергомонтаж» про поновлення на роботі, стягнення суми оплати вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до ВАТ «Південспецатоменергомонтаж» ( нині ПАТ«Південспецатоменергомонтаж» , в якому на підставі ст. ст.116,117,237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку – 14024,88 грн.і грошове відшкодування моральної шкоди – 1500,00 грн., а судові витрати стягнути з відповідача на користь держави.

Позивач зазначав, що працював у відповідача з 19 березня 2008 року , був звільнений 30,12.2008 року.

У день звільнення йому не були виплачені усі суми, що підлягали виплаті. Остання виплата була здійснена 05.01.2010 року.

Несвоєчасна виплата належних сум, тобто порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків, потребувало додаткових зусиль для організації життя.

. Позовні вимоги позивач неодноразово уточнював і остаточно просив стягнути з відповідачка на його користь 35110,96 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку і 3000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково. Стягнуто на його користь з ВАТ Південспецатоменергомонтаж» 35110,96 грн. як суму заборгованості по виплаті заробітної плати і моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

У дохід держави з відповідача стягнуто 361,11 грн. судового збору і 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць звернуто до негайного виконання.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 листопада 2011 року заява представника відповідача про перегляд заочного рішення від 15.07.2011 року залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить зазначене заочне рішення районного суду скасувати, як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому посилається на неповне з”ясування судом обставин, які мають суттєве значення у справі, неправильне дослідження і оцінку доказів та необґрунтовану відмову у їх прийнятті, порушення норм матеріального і процесуального права . Зокрема, зазначає, що позивачем без поважних причин був пропущений тримісячний строк звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові. Вимоги в частині відшкодування моральної шкоди відповідач вважає недоведеними.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду не оскаржено і апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідь судді; пояснення представника відповідача і позивача; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не провів з позивачем розрахунку при звільненні у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України, тому згідно ч.1 ст.117 цього Кодексу повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку включно.

Крім того, суд дійшов висновку, що має місце порушення трудових прав позивача, що є відповідно до вимог ст..237-1 КЗпП України є підставою для відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які

сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були

досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду 1-ї інстанції в оскаржуваній частині вказаним вимогам закону не відповідає.

Згідно ст. ст.116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, також застосовується тримісячний строк звернення до суду.

Тобто при вирішенні спорів про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суду необхідно установити: наявність боргу; відсутність спору щодо його розміру; вину підприємства; дотримання позивачем тримісячного строку звернення до суду.

Проте, суд першої інстанції вирішуючи справу, в порушення ст. ст.213,214 ЦПК України на вищезазначені норми закону уваги не звернув; належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, не встановив з якого часу позивач знав про порушення його трудових прав, зокрема про не проведення відповідачем при його звільненні повного розрахунку, й відповідно не встановив, які строки звернення до суду застосовуються до спірних правовідносин.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з підприємства 30.12.2008 року за згодою сторін ( п.1 ст.36 КЗпП України.

Виплата належних йому при звільненні сум була здійснена 11.02.2009 року, що підтверджується видатковим касовим ордером № 4 від 11.02.2009 року (а.с.121) та актом перевірки №м 20-01-524/С734 від 16.04.2009 року територіальної державної інспекції праці в Харківській області.

В цьому акті зазначено, що остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_4 здійснено 11.02.2009 року і при цьому не була нарахована і не виплачена компенсація втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням терміну її виплати.

Про допущені адміністрацією ВАТ «Південспецатоменергомонтаж» порушення строку здійснення розрахунку при звільненні та не нарахування і невиплату компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати ОСОБА_5 був повідомлений територіальною державною інспекцією праці в Харківській області листом від 13 березня 2009 року за № 01-19-1463 (а.с.31), а до суду, як вже зазначено, він звернувся тільки у серпні 2010 року.

Не звернувши уваги на те, що до суду ОСОБА_5 звернувся з пропуском тримісячного строк, без належного обґрунтування своїх висновків суд стягнув на користь позивача 35110,96 грн. та 1000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

При цьому, всупереч приписам ч.ч.1,3 ст.224 ЦПК України справа розглянута у заочному порядку у той час як матеріали справи не містять даних як про вручення відповідачу копії додаткової позовної заяви ОСОБА_4, в якій він збільшив заявлені вимоги, так і про належне його повідомлення про час і місце розгляду справи о 10-00 годині 15 липня 2011 року.

Наведене свідчить про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи в зв»язку з чим у відповідності з вимогами ст. 309, 88 ЦПК України заочне рішення суду в оскаржуваній частині і в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.303,304, п.2ч.1ст.307, ст.ст.309,313,314316,319,324 ЦПК України судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15 липня 2011 року в оскаржуваній частині скасувати і відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Південспецатоменергомонтаж» про стягнення 35110,96 грн. заборгованості і 1000,00 грн. моральної шкоди

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя –

Судді колегії –