Апеляційний суд Харківської області

м. Харків, пл. Руднєва, 36, 61050, (057) 751-88-71

Справа № 22-ц – 12740/2011 р. Головуючий 1-інстанції – Сілантьєва Е.Є.

Категорія – житлові Доповідач – Зазулинська Т.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

суддів - КРУГОВОЇ С.С., ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.

при секретарі – Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 09 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Фрунзенської районної у місті Харкові ради ( нині адміністрація Фрунзенського району Харківської міської ради) , ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Орган опіки і піклування ( нині Служба у с правах дітей Фрунзенського району міста Харкова) ради, Управління комунального майна та приватизації житлового фонду, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Сектор громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про визнання ордеру на право зайняття житлової кімнати недійсним, скасування рішення в частині визнання особи наймачем, визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, зобов'язання анулювати реєстрацію права власності, зобов'язання анулювати реєстрацію за місцем проживання, визнання права користування житлом, зобов'язання укласти договір найму, зобов'язання взяти на реєстраційний облік,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до Фрунзенського районного суду міста Харкова з позовом до виконкому Фрунзенської районної ради міста Харкова, Відкритого акціонерного товариства

« Харківській завод тракторних двигунів» ( далі ВАТ ХЗТД ), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 , в якому на підставі ст. 71 ЖК України просив про усунення перешкод у праві користування житловим приміщенням та вселення його в житлове приміщення, розташоване за адресою: місто Харків, вул. Харківських дивізій 17/1 кімната 92.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що з 1985 року перебував у трудових відносинах з ВАТ « ХЗТД», який 25.01.1990 року видав йому ордер № 107 на право зайняття з дружиною кімнати № 92 в будинку № 17/1 по вул. Харківських дивізій в місті Харкові.

31.01.1998 року він звільнився з підприємства, яке не виплачувало йому заробітну плату, заборгованість з якої була стягнута за рішення суду від 13.11.1998 року.

У листопаді 1998 року він був вимушений переїхати в сел.. Профінтерн Вовчанського району для догляду за тяжко хворою матір»ю, а приїхавши в місто Харків наприкінці 2005 року дізнався про те, що 06.12.2002 року судом було ухвалено заочне рішення про визнання його таким, що втратив право користування житловими приміщенням, а також про те, що на підставі рішення виконкому Фрунзенської районної ради міста Харкова наймачами кімнати № 92 в будинку № 17/1 по вул,Харківських дивізій стала родина ОСОБА_3.

Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 21.01.2006 року заочне рішення 06.12.2002 року скасовано, а ухвалою цього суду від 16. 03.2006 року позов ВАТ « ХЗТД» до нього про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням залишено без розгляду.

У грудні 2009 року позивач доповнив свій позов вимогами визнати недійсним ордер № 550 від 08 листопада 2000 року на ім»я ОСОБА_1, скасувати рішення Фрунзенської районної ради міста Харкова від 18.02.2003 року в частині визнання родини ОСОБА_1 наймачами спірної кімнати; визнати недійсним свідоцтво про право власності родини ОСОБА_1 на спірну кімнату від 25.08.2005 року; зобов»язати КП « ХМБТІ» анулювати реєстрацію права власності родини ОСОБА_1 на цю кімнату , а СГІРФО Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області їх реєстрацію за адресою спірного житла; визнати за ним право користування кімнатою № 92 в будинку № 17/1 по вул.Харківських дивізій; зобов»язати Фрунзенську районну раду міста Харкова укласти з ним договір найму з відкриттям особового рахунку, а СГІРФО Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області взяти його на реєстраційний облік за адресою цього житла. До числа відповідачів за доповненим позовом включив ОСОБА_4, а третіми особами вказав – Орган опіки і піклування Фрунзенської районної ради міста Харкова, Управління комунального майна і приватизації житлового фонду, Комунальне підприємство « Харківське міське бюро технічної інвентаризації, Відділ ( Сектор) громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 09 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені.

Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 травня 2011 року заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перегляд вказаного заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять скасувати вказане заочне рішення як необгрунтоване, незаконне, ухвалене з грубими порушеннями норм матеріального і процесуального права і прийняти нове рішення про відмову в позові ОСОБА_5

Вважають, що суд неповно з»ясував фактичні обставини справи; визнав встановленими обставини, які не були доведені позивачем; дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи та не застосував закон, який підлягав застосуванню.

ОСОБА_5 на апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подав заперечення, в яких просить скаргу відхилити як необґрунтовану, а заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 09.12.2010 року – залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді; пояснення осіб, що з»явилися; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку, що скарга підлягає задоволенню, а заочне рішення скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд керувався ст. ст.33,47 Конституції України, ст. 59 ЖК України, ст. ст.261,257 ЦК України та виходив з того, що виданий йому на право зайняття спірної кімнати ордер недійсним не визнано , право на користування цим жилим приміщенням позивач не втратив, тому вправі заявити вимоги про визнання недійсним ордеру , виданого родині ОСОБА_4 як такого що порушує його права і такі вимоги заявлені ним в межах строків позовної давності.

З такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.  

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі  повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Безумовними підставами для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 309 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими ; невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 з 1985 року працював на ВАТ Харківський завод тракторних двигунів.

На підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету і комітету комсомолу від 11 січня 1990 року ( пр.5) 25 січня 1990 року йому був виданий ордер № 107 на право заняття з дружиною ОСОБА_6 житлової площі у гуртожитку – кімнати № 92 в будинку № 17/1 по вул.Харківських дивізій, площею 12,0 кв.м.

Як зазначає сам позивач, 31 січня 1998 року він звільнився з роботи і у листопаді того ж року виїхав з міста Харкова, проживав і проживає на теперішній час в селі Профінтерн Вовчанського району Харківської області.

Вказані обставини підтверджуються і довідкою виконкому Гонтарівської сільської ради Вовчанського району Харківської області за № 896 від грудня 2005 року (а.с.8)

Досліджена судовою колегією трудова книжна на ім»я ОСОБА_5 свідчить про те, що його звільнення з ВАТ « ХЗТД» відбулося з підстав, передбачених ч.1 ст.38 КЗпП України, тобто за власним бажанням.

Наступні записи трудової книжки ОСОБА_5 свідчать про те, що з 1999 року по 2007 рік він працював у дослідному господарстві «Гонтарівка», що розташоване в Вовчанському районі Харківської області.

Користування житловою площею у гуртожитках регулюється гл.4 ЖК України. Відповідно до ч.ч.2,3,4 ст.132 ЖК України працівники підприємств, установ, організацій, що оселился у гуртожитку в зв»язку з роботою, можуть бути виселені без надання іншого жилого приміщення у разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або скоєння злочину.

Особи, що припини роботу з інших підстав, а також особи, перелічені в ст. 125 цього Кодексу можуть бути виселені лише з наданням їм іншого жилого приміщення, яке повинно відповідати вимогам, передбаченим ст. 114 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається і не заперечується позивачем, що з часу вибуття з міста Харкова він не користувався кімнатою № 92 в будинку № 17/1 по вул. Харківських дивізій, не здійснював оплату житлової площі та комунальних послуг, не звертався до адміністрації ВАТ « ХЗТД» з будь-якими заявами про збереження за ним права на користування житловою площею і таких рішень з цього питання не приймалося.

Таким чином, законних підстав для збереження за позивачем права на користування спірною кімнатою, незалежно від причин його відсутності на житловій площі, не було, як не було підстав і для вирішення питання про його виселення, оскільки він звільнив житлову площу добровільно.

08 листопада 2000 року працівнику ХЗТД ОСОБА_1 на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету від 06.09.2000 року за № 12 було видано ордер за № 550 на житлову площу у гуртожитку , а саме двох кімнат в будинку № 17/1 по вул.Харківських дивізій в місті Харкові у тому числі кімнати № 92 площею 12,0 кв.м. на склад сім»ї : ОСОБА_1 – осн., ОСОБА_2 – дружина, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – сини.

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 мають реєстрацію за вказаною адресою.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 116 від 18.12.2002 року будинок № 17/1 по вул.Харківських дивізій в місті Харкові виключений з числа гуртожитків ВАТ «ХЗТД», дозволено ВАТ « ХЗТД» та Фрунзенському райвиконкому закріплювати за мешканцями будинку № 17/1 по вул.Харківських дивізій займану ними площу та відкрити особові рахунки у встановленому порядку.

Позивач не заперечує, що на час прийняття вказаного рішення мешканцем гуртожитку в будинку № 17/1по вулиці Харківських дивізій він не був, після зміни статусу будинку будь-яким житловим приміщенням в цьому будинку не користувався.

За зверненням ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету Фрунзенської районної у місті Харкові ради № 35/20 від 18.02.2003 року кімнати № 57,92 у будинку готельного типу № 17/1 по вул. Харківських дивізій в місті Харкові виключені з числа гуртожитку ВАТ «ХЗТД» і ОСОБА_1 визнано наймачем вказаних кімнат та зобов»язано начальника КЖЕП-197 укласти з останнім договір найму на ці кімнати, до якого включити дружину наймача – ОСОБА_2 та дітей – ОСОБА_3 і ОСОБА_4

25 серпня 2005 року Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на житло, яким посвідчено, що вони мають на праві спільної сумісної власності квартиру по вул.Харківських дивізій 17/1 кв.57 і кв.92 у будинку готельного типу, загальна площа яких становить 19,8 та 26,7 кв.м.

Вказана квартира на праві спільної сумісної власності зареєстрована за вказаними в свідоцтві особами в міському бюро технічної інвентаризації , про що у реєстровій книзі здійснені відповідні записи за №№ П-8-27028, П-8-27089.

Таким чином, рішення про видачу ОСОБА_1 ордеру № 550 від 08 листопада 2000 року на житлову площу у гуртожитку щодо кімнати № 92 в будинку № 17/1 по вул.Харківських дивізій в місті Харкові прийнято законно, як відносно вільного житлового приміщення і це рішення не можна вважати таким, що порушує права позивача.

Відсутні підстави для визнання незаконними і рішення про визнання ОСОБА_1 наймачем вказаної кімнати, укладення з ним договору найму на це житло та приватизацію родиною ОСОБА_1 житлової площі, у тому числі спірної кімнати № 92 .

З огляду на наведене судова колегія вважає, що висновків про наявність у позивача права на користування спірною кімнатою; порушення цього права відповідачами і наявність підстав для його поновлення шляхом визнання ордеру на право зайняття житлової кімнати недійсним, скасування рішення в частині визнання особи наймачем, визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, зобов'язання анулювати реєстрацію права власності, зобов'язання анулювати реєстрацію за місцем проживання, визнання права користування житлом, зобов'язання укласти договір найму, зобов'язання взяти на реєстраційний облік суд першої інстанції дійшов, вважаючи встановленими обставини, які не були доведені, при неправильному застосуванні норм матеріального права і ці висновки не відповідають обставинам справи, не підтверджені належними та допустимими доказами, в зв»язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Керуючись ст. ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, ст..ст.309,313,314,316,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 09 грудня 2010 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання ордеру на право зайняття житлової кімнати недійсним, скасування рішення в частині визнання особи наймачем, визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, зобов'язання анулювати реєстрацію права власності, зобов'язання анулювати реєстрацію за місцем проживання, визнання права користування житлом, зобов'язання укласти договір найму, зобов'язання взяти на реєстраційний облік

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий –

Судді -