Апеляційний суд Харківської області
м. Харків, пл. Руднєва, 36, 61050, (057) 751-88-71
Справа № 22-ц – 4938/2011 р. Головуючий 1-інстанції – Гетьман Р.А.
Категорія – самочинне будівництво Доповідач – Зазулинська Т.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2011 року cудова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
суддів колегії - ОСОБА_1, ОСОБА_2
при секретарі – Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Дзержинського району міста Харкова на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Харківської міської ради, в якому на підставі ст..ст.11.16,316,317,319,321,386 ЦК України просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю гаражу № 300 загальною площею 29,5 кв.м. у дворі будинку № 62»д» по проспекту Перемоги в місті Харкові.
У обґрунтування заявлених вимог зазначав, що ним за власні кошти без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт, тобто самочинно, побудовано у дворі будинку № 62»д» по проспекту Перемоги в місті Харкові побудовано гараж, стан будівельних конструкцій якого за технічним висновком ТОВ « НТК Енерго-тайм» забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації будівлі. Експлуатація не суперечить будівельно-технічним, санітарним та протипожежним нормам. Між тим, самочинність будівництва є перешкодою для оформлення прав на нерухоме майно.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Визнано за ним право власності на нежитлову будівлю гаражу № 300 загальною площею 29,5 кв.м. у дворі будинку по пр. Перемоги, 62»д» в місті Харкові.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2011 року поновлено строк на апеляційне оскарження вказаного рішення прокурору Дзержинського району міста Харкова, який в своїй апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення суду від 20.10.2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 При цьому посилається на те, що вказане рішення постановлено судом з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з»ясуванні обставин, які мають суттєве значення для справи.
Сторони про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, але в судове засідання не з»явилися і заперечень на апеляційну скаргу не надали.
Заслухавши доповідь судді; пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги. судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст.125,120 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, на набуває права власності на нього ( ч.2 ст.376 ЦК України).
Право власності на самочинно побудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно ( ч.3 ); за особою – власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує прав інших осіб ( ч.5 ).
Відповідно до ст. 30-1 Закону України від 20.04.2000 року № 1699-Ш « Про планування та забудову територій», ст..18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХП « Про основи містобудування» будівництво об»єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об»єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів, затвердженого постановою КМУ від 08.10 2008 року № 923 ( зі змінами від 20.05.2009 року), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю та її територіальними органами. Сертифікат відповідності – документ, що посвідчує відповідність закінченого будівництвом об»єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Між тим, позивач не надав суду доказів належності йому на праві власності чи знаходженні у користуванні земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво; відведення йому земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно та прийняття його в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. З огляду на вказане звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Проте ОСОБА_3 не надано доказів звернення до відповідача у відповідності до «Порядку вирішення питань, пов»язаних з самочинним будівництвом», затвердженого рішенням 22 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 23.06.2004 року з проханням про збереження об»єкту самочинного будівництва та надання земельної ділянки для його експлуатації. Зазначивши Харківську міську раду відповідачем, він всупереч вимогам ст. 15 ЦК України, в своєму позові не вказав які його права порушені, оспорені чи не визнані міською радою. Не наведені такі обставини і в рішенні суду.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не звернув уваги на наведене; дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову. До того ж визначився розглядати справу у заочному порядку з посиланням на належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, яке суперечить матеріалам справи, в яких такі дані відсутні.
Допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, що відповідно до ч.2 і 3 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст..ст.303,304, п.2ч.1 ст.307, ст..ст.309,313,314,316,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу задовольнити.
Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2010 року скасувати і відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя –
Судді колегії -