Апеляційний суд Харківської області

м. Харків, пл. Руднєва, 36, 61050, (057) 751-88-71

Справа № 22-ц – 1217/2011 р. Головуючий 1-інстанції – Шевченко С.В.

Категорія – договірні Доповідач – Зазулинська Т.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року cудова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

суддів колегії – ОСОБА_1, ОСОБА_2

при секретарях – Коршун І.О. , Соколової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства « ОСОБА_4 та Кредит в особі філії «Слобожанське РУ» Акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_4 та Кредит», до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2009 року ВАТ ( нині ПАТ) «ОСОБА_4 та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 237616,88 грн. ( з урахуванням пені) та звернення стягнення на предмет іпотеки – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

У жовтні 2010 року вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором позивач збільшив до 529516,61 грн.( з урахуванням пені)

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2010 року позов

задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ « ОСОБА_4 та Кредит» в особі філії « Слобожанське РУ АТ « ОСОБА_4 та Кредит 529 516, 61 грн. та 1820 грн. судових витрат.

В рахунок погашення стягнутої з відповідача суми боргу звернуто стягнення на предмет іпотеки -двокімнатну квартиру № 27 загальною площею 40,8 кв.м., житловою площею 25,5 кв.м., що розташована в будинку №9 по вул..Франтішека Крала в місті Харкові, з наданням ПАТ « ОСОБА_4 та Кредит» в особі філії « Слобожанське РУ “ АТ « ОСОБА_4 та Кредит продати квартиру будь-якій особі – покупцеві, за ціною, яка буде визначена суб»єктом оціночної діяльності.

Надано ПАТ « ОСОБА_4 та Кредит» право вчиняти всі дії, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу квартири, зокрема право отримувати в КП « ХМБТІ» витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, необхідних для укладення договору купівлі-продажу.

В частині вимог про передачу предмету іпотеки в управління позивача відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому посилається на те, що суд не в повній мірі з»ясував обставини, які мають суттєве значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права до правовідносин між сторонами і дослідив докази по справі, а саме кредитний договір.

Вказує, що при укладенні кредитного договору позивачем допущені чисельні порушення її прав, як споживача кредитної послуги, а саме:

Банком не виконані встановлені законодавством правила переддоговірної роботи ,оскільки всупереч вимогам п.2 ст.11 ЗУ « Про захист прав споживачів» не надано у письмовій формі кредитні умови, що може відповідно до п.2 ч.2 ст.19 вказаного Закону вважатися введенням в оману і на підставі ст.230 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Зазначає також, що ОСОБА_4 примусив її до укладення інших договорів крім кредитного: договору про відкриття Позичальником поточного рахунку, що суперечить п.5ч.2 ст.11 ЗУ « Про захист прав споживачів». В тексті ОСОБА_5 встановив незаконні умови виконання зобов»язання: надав собі право на власний розсуд вимагати повернення всього кредиту , що суперечить п.10 ст.11 ЗУ « Про захист прав споживачів»; позбавив її права вільно вибирати умови страхування; намагається привласнити собі право повного розпорядження всіма грошовими коштами Позичальника.

Договір не містить істотної умови –детального розпису загальної вартості кредиту для споживача.

Всупереч вимогам п.п.1.3 ст.18 ЗУ « Про захист прав споживачів» Договір містить несправедливі умови, а саме сплату штрафу 30% від суми кредиту у разі не укладення договору іпотеки та 10% від суми кредиту у разі ненадання документів.

Вважає, що Договір в цілому суперечить ст. 21 Конституції і як такий, що порушує публічний порядок відповідно до ст. 228 ЦК України є нікчемним і як недійсне зобов»язання відповідно до приписів ч.2 ст .548 ЦК України не підлягає забезпеченню.

Представник позивача на апеляційну скаргу подав заперечення, в яких просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги.

Заслухавши доповідь судді; пояснення представників сторін; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 18.03.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір № 414-13-И, відповідно до якого позивач видав ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 200 000

грн. строком до 18 березня 2023 року зі сплатою за користування кредитом 17 % річних від залишкової суми кредиту.

В договорі сторони визначили порядок та строки повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, а також відповідальність за невиконання умов договору.

Так, згідно п.6.1 ОСОБА_5 за прострочення повернення кредитних ресурсів та / або сплати процентів позичальник має сплатити пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

У забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором 18.03.2008 року між сторонами був укладений іпотечний договір, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 ( Іпотекодавцю) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно п.п.8.4.3,.8.4.8., 8.4.15 п.8.4 Іпотечного договору Іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки у разі коли в момент настання терміну виконання Іпотекодавцем зобов»язань, забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані або достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання Іпотекодавцем будь-яких умов Основного зобов»язання, у тому числі, але не обмежуючись переліченим нижче, у разі несвоєчасної чи неповної сплати ануїтетних платежів, несвоєчасного повернення суми Основного зобов»язання, в т.ч. кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки та обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

З червня 2008 року ОСОБА_3 зобов»язань з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконує.

31.10.2008 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_3 з повідомленням (вимогою) про виконання порушеного зобов»язання в порядку ст. 35 Закону України « Про іпотеку», яке було отримано нею 05.11.2008 року.

В повідомленні (вимозі) були зазначені суми простроченої заборгованості за кредитом, за процентами за користування кредитом та нарахованої пені за прострочення повернення сум кредиту і за прострочення сплати відсотків за користування кредитом. На підставі п.3.4 Кредитного договору та п.п.8.4.8 Іпотечного договору ОСОБА_5 вимагав від ОСОБА_3 у відповідності до ст. 35 Закону України « Про іпотеку» протягом 30 днів з дати отримання повідомлення виконати перед ним як Кредитором, в повному обсязі вищевказані грошові зобов»язання.

Повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом ОСОБА_3 не відновляла, заборгованість, яка виникла в зв»язку з невиконанням нею вказаних зобов»язань, не сплатила.

23 грудня 2010 року представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 було заявлено клопотання у прийнятті до спільного розгляду з позовом ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» позову зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «ОСОБА_4 та Кредит» про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів у задоволенні якого ухвалою суду від 23.12.2010 року було відмовлено.

Як вже зазначено, рішення суду першої інстанції відповідач просить скасувати також з тих підстав, що кредитний договір був укладений с істотними порушеннями з боку Банку, виконання за яким порушує публічний порядок, створює приховані, несправедливі, дискримінаційні умови, що вводять споживача фінансових послуг в оману і як недійсне зобов»язання не підлягає забезпеченню.

Доводи апеляційної скарги судова колегія вважає безпідставними, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на законі.

Статтею 627, ч.1 ст.628, ст..629 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, Вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

З усіма умовами кредитного договору, у тому числі щодо порядку і строків повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, відповідальності за невиконання зобов»язань за цим договором відповідачка була ознайомлена належним чином і до виникнення спору будь-які умови цього договору та іпотечного договору не оспорювала.

Право позивача як Іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено ст. ст.589,590 ЦК України ст..ст.33,35 Закону України «Про іпотеку».

Згідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Застосування Закону України « Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе у тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютної ризики, процедури виконання договору тощо, які передують укладанню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може

застосовуватись. Після укладення кредитного договору правовідносини між його сторонами регулюються нормами ЦК України, а не Законом України « Про захист прав споживачів».

З огляду на наведене суд правомірно задовольнив заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судова колегія визнає, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України є підставою для залишення його без змін і відхилення апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.

Керуючись ст..ст.303,304, п.1ч.1 ст.307, ст. ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя –

Судді колегії –